3,903 читачів

Бойові «Оси» прилетіли в Білу Церкву

23916591_693950157468649_285632487416547767_o

«… І ви їх бачите? Ось ці позначки, це і є російські літаки? А це хто в атаку на Маріуполь заходить? Точно умовні «цілі», по яким ви тренуєтеся?» – такі питання були, коли перший раз бачили роботу в польових умовах оператора, який слідкував на моніторі ноутбука за українським небом. Далеко був Маріуполь, якщо їхати автомобілем, але літак долає ту відстань за лічені хвилини. Проте хвилювання особливого не було. Ми знали, що на позиціях, серед деревець лісосмуг, в степових балках причаїлися, готові випустити свої ракети, «Оси».

Не раз ми, волонтери “Часу змін”, зустрічали їх, ці «Оси», коли вони, ревучи потужними двигунами, поверталися із чергування. Тепер зустріли ці грізні бойові машини на білоцерківському вокзалі. Перший дивізіон Білоцерківського зенітно-ракетного полку повернувся на ротацію. Вони її заслужили, адже батареї ЗРП з весни 2015 року не були на ротації. І це головне визнання майстерності й бойового досвіду ракетників, адже не один безпілотник дограв на українській землі після того, як його вжалили «Оса».

Добиралися хлопці до Білої Церкви тяжко. Чіпляли їх до різних вантажних потягів на вузлових станціях. Але будь-яка дорога добігає кінця. І вони приїхали й одразу попали в море радості й вітання, яке їм влаштували білоцерківці. На пероні дійсно не було куди яблуку впасти. Нікуди не поділися українські прапори, написані свіжі вітання. Школярі так само радісно, як і кілька тижнів тому, зустрічають вояків. Не втомлюються.

Тільки но вагони зупинилися, як вояки сипонули на перон. Та особливо не розслаблялися, адже там вже стояли солдати з бойовим прапором полку. Начштабу дивізіону майор Юрій Галкін віддав наказ шикуватися. За кілька секунд батарею, карбуючи крок, рушила до місця урочистої зустрічі. Вояки трохи соромилися, коли їх засипали квітами, не наважуючись порушити стрункість шеренг.

Зупинка. Доповідь Галкіна начштабу полку підполковнику Малинку про прибуття в пункт постійної дислокації. Начштабу вітає особовий склад і над пероном почали розливатися звуки національного Гімну. Його тут таки підхопили присутні й заспівали «… згинуть наші вороженьки, як роса на сонці…».

Після вітали зенітників керівники міста, волонтери. Був присутній і колишній командир ЗРП полковник Юрій Соловей. Він покинув посаду сільського голови і повернувся на службу в ЗСУ. Відповідає за протиповітряну оборону в оперативному командуванні «Північ». А скільки корисних справ волонтери «Часу Змін» зробили з ним разом…

Та радість неповна. Сьогодні вантажиться на платформи ще одна батарея. Чекаємо її прибуття. Але половина полку залишається на бойовому чергуванні на Сході. До них невдовзі вирушимо з різдвяною програмою. Не забуваймо про білоцерківців. Ще не всі повернулися додому…

Долучайтеся до марафону “Авто зенітникам”!

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: