800 читачів

В Білій Церкві вручили Книги пам’яті сім’ям загиблих героїв російсько-української війни

28238985_732334713630193_8217053339863139935_o

Якщо їхати з Білої Церкви у бік Сквири, то можна побачити світлі корпуси Білоцерківського медичного коледжу. Тут навчають першим крокам в благородній справі порятунку людей від хвороб і поранень. Серед тих, хто давав у цих стінах клятву Гіппократа, багато медиків, які нині рятують життя пораненим бійцям Східного фронту. Серед них був і легендарний Герой України Ігор Зінич. В коледжі створено музей війни, працює волонтерський центр. Тому й не дивно, що саме на базі коледжу відбулася урочиста і сумна церемонія вручення сім’ям загиблих героїв з Білоцерківщини “Книги пам’яті”.

Рушієм процесу стала завідувач фельдшерським, зуботехнічним відділенням Світлана Хоменчук, яку в усіх її починаннях підтримує директор Володимир Фуголь. Світлана Хоменчук є волонтером електронної версії “Книги пам’яті” й вишукує інформацію про загиблих на війні та їхні світлини. Саме вона ініціювала приїзд в Білу Церкву з виставкою «Блок-пост пам’яті» голову правління міжнародної асоціації дослідників фортифікації «Цитадель» Павла Нетьосова, який, крім опіки над експозицією, координує проект «Гідність і шана». Завдяки йому багато українських солдатів, які були тимчасово захоронені в могилах у місцях боїв на нині окупованій території, змогли упокоїтися в рідній землі.

Павло провів екскурсію виставкою. Лише байдужа людина людина або запеклий ворог України міг без емоцій дивитися на представлені експонати. Вони розкривали всю суть жаху війни. Розплавлений метал бойових машин, обгорілі рештки десантних беретів й «камуфляжів», пробиті кулями документи й понівечені вибухами каски, ніби в автоклаві спечені мобільні телефони. І фото загиблих… Ніби старі ікони… Надруковані на дерев’яних дошках ящиків з-під боєприпасів… І пам’ять…

– Робота над Книгою пам’яті просувалася завдяки титанічним зусиллям Ксенії Ляшенко, Оксани Корнієнко, Ірини Мороз, – говорить Павло Нетьосов. –  Сьогодні ми привезли в Білу Церкву 34 примірники з першого тому і 32 з другого. Всього видруковано Книгу накладом в одну тисячу примірників. Видання було здійснене на кошти Міністерства оборони України. Кошторис близько десяти тисяч доларів. Я розумію ваш скепсис, адже для бюджету міністерства – це крапля в морі, ніщо. Але, на жаль, більше коштів не було. Плануємо третій і четвертий томи. Ця поїздка суто волонтерський проект, який ніким не фінансується. В 2014-15 роках я здійснював місію в складі групи «Евакуація 200», але ось вже три роки, як опікуюся пересувною виставкою, з якою побував у багатьох містах України.

Церемонія проводилася в актовому залі коледжу. Були присутні бойові побратими загиблих, «кіборг» Сергій Кузьмін, посадові особи Білоцерківського району, зокрема, Юрій Савчук, радник міського голови Микола Антонюк, координатор волонтерської групи «Час змін» Костянтин Климчук.

Була творча частина з виконанням патріотичних пісень, читанням віршів й інформаційні блоки. Про кожного полеглого, його бойовий шлях розказували учні коледжу. А потім запрошені особи виходили і вручали родичам Героїв Книги. Багато хто не міг стримати сліз і спазми стискали горло.

– Людина живе доти, доки її пам’ятають – сказав у своєму слові волонтер Костянтин Климчук. – Сьогодні наша волонтерська група збирає матеріали про 72 ОМБР, про бої під Ізвариним, Волновахою, в Донецькому аеропорту, Авдіївці. Я прошу побратимів полеглих Героїв прийти й поділитися спогадами про тих, хто поліг захищаючи рідну землю. Щоб пам’ять про цю війну, про тих, хто творив історію, хто загинув, захищаючи від фізичного винищення український народ, залишилася нашим нащадкам.

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: