3,956 читачів

«Київ» переноситься до Білої Церкви. Повернення героїв. Епізод 11

23116875_686086851588313_4949023809251211122_o

12-й окремий батальйон ЗСУ «Київ», який тримав оборону біля міста Ясинувата, прибув до Білої Церкви. Колишній батальйон територіальної оборони вже більше року служить пліч-о-пліч із «Чорними запорожцями». Відзначившись в боях за Лисичанськ і Щастя, тербат було реорганізовано в бойову одиницю Збройних сил України і відряджено на допомогу 72-й ОМБр.

А для білоцерківців всі, хто захищає Батьківщину, рідні люди. Тому й прийшло на вокзал чимало людей. Все ж таки для міста повернення вояків стало справжньою подією. А для молоді неабияким заходом патріотичного виховання. Потрібно було чути репетиції вітальних «кричалок» – голосно, впевнено, на всю глибину юначих легень. А щоб чортам у пеклі, тобто імперіалістам в Кремлі, геть непереливки стало й на них гикавка напала затягнули відому пісеньку:

Жовто-блакитні
Наші прапори
Ми не переможні
Шаблі до гори…

Хоча оголошення з гучномовців про прибуття ешелону пролунало вчасно, та все одно хвилювання давало про себе знати – всім кортіло якомога швидше привітати військовиків. І от могутньо реве гудок локомотива і на станцію в’їжджає потяг. На платформах техніка «Києва». Одразу видно, що батальйон не жирує. Це просто виставка бувшої в ужитку техніки. Всюдиходи ГАЗ-66 стоять поряд із «буханками», в яких бракує скла у вікнах. Біліють кабінами ГАЗ і МАЗ, а в автобуса «Богдан» вирвано чималий шмат зовнішньої панелі. Але ж воюють хлопці. Видно заховані в брезент ЗУ-23 – незамінну зброю в тербатах.

Цього разу пасажирські вагони зупинилися дуже далеко від вокзалу. Але це дало змогу бійцям вишикуватися в колону й організовано рушити на місце урочистостей. «Ррраз, ррраз, рррраз-два-три!» – віддає команду командир, а берці хлопців «чеканять» по асфальту перону твердий крок. Підходять до дівчат з оберемками квітів. «Вручати букети після мене!» – суворо говорить офіцер в голові колони, й букети лягають в руки солдатів.

Прохід коридором слави й пошани. Це гарна задумка Ради матерів і дружин учасників АТО про рушники. Схиляють голови військовики, ніби вклоняючись українській землі, захищаючи яку вони проливали кров. А жінки дають їм сили й своє благословення.

«Як же ми будемо тепер, коли вночі прийде останній ешелон? – питає Людмила Єсюк, дружина ветерана російсько-української війни. – Ми ж так вже втягнулися і такі емоції позитивні отримуємо. Піднесення велике, свято в місті! Й очі у хлопців прямо світяться. А ти дивишся на них і до горла клубок підкочується, коли свого чоловіка згадую. Як він повернувся з війни: змарнілий, в пропахлій потом і пилом формі. Так би й обійняла всіх, бо вони нам по-справжньому рідні!»
Ми пишаємося вами, «кияни», і дякуємо, що ви стали вірними побратимами «Чорних запорожців».

Читайте також: 

Реактивні «боги» теж вдома. Епізод 10

Боги теж мають професійне свято. Повернення героїв. Епізоди 8 та 9

Love Story на вокзалі або дощ кращий друг розвідки. Повернення героїв. Епізод 7

Шпигуни на вокзалі, свобода Юрія Дєточкіна й інші деталі повернення бійців додому. Епізод 6

Хто рано встає, тому день радість дає. 2-й мехбат 72 ОМБр повернувся з війни. Епізод 5

Мирний танковий вал накотився на Білу Церкву. Повернення. Епізод 4

Вони тримали легендарні «Бутівку» й «Зеніт». Повернення героїв. Епізод 3

Чорні запорожці повертаються з війни. Епізод 2

Чорна бригада повертається в Білу Церкву

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: