774 читачів

Освіта простягнула руку допомоги “Просвіті”

MOZHYLk302Y


Минуло вже півроку, як керівника Білоцерківського міськрайонного товариства “Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка Володимира Іванціва вразив тяжкий недуг


Цукровий діабет, особисті трагедії призвели до необхідності хірургічного втручання. І в ці важкі дні боротьби з підступною хворобою, руку допомоги Володимиру Опанасовичу простягнуло багато людей. Друзі, колеги, працівники бібліотек провідують видатного білоцерківця в лікарні. З добрим словом, цікавою книгою матеріальною допомогою. Без такої підтримки було б геть сутужно.

Білоцерківська “Молода Просвіта” звернулася до начальника управління освіти і науки БМР Юрія Петрика, керівника Першої Білоцерківської гімназії Сергія Наконечного з проханням організувати на базі цього навчального закладу концерт на підтримку Володимира Іванціва. Адже поет, публіцист, літературний критик і громадський діяч завжди радо йшов до учнівської молоді. Пропагував ідеї українства, прищеплював любов до рідної мови, високої літератури.

Незважаючи на щільний графік навчань, концерт відбувся. Педагог-організатор Тетяна Яковенко вибудувала його струнку режисуру, де поезія Володимира Іванціва органічно перепліталася із музичними номерами і створювала незабутню атмосферу щирості, доброти і дотичності до справжнього мистецтва.

Багато було сказано добрих слів про Володимира Іванціва, про його життєвий шлях, талант, принциповість, вірність життєвому кредо. І лягали в ряд конверти з коштами, зібраними педагогічними колективами шкіл, як символ щирої вдячності за нелегкий шлях і сердечна допомога у скрутні часи.

А ввечері, після того, як закінчилися усі урочистості до Дня вишиванки і пам’ятні заходи присвячені П. Красножону, молодопросвітяни Костянтин Климчук, Тетяна Виговська, головний освітянин міста Юрій Петрик відвідали Володимира Іванціва в лікарні й передали благодійну допомогу. Потім ще довго сиділи на потертій канапі в сумному коридорі відділення хірургії й обговорювали події в житті міста, країни. Адже Поет і Громадянин залишається таким і в скрутних життєвих обставинах. Володимир Опанасович навіть столик в палаті перетворив на робочий кабінет. Пише, працює, переживає. Друкуються його статті в місцевих і всеукраїнських ЗМІ. Робота продовжує життя. Ви потрібні нам, Володимире Опанасовичу. Тримайтеся і знайте — вас люблять і завжди готові простягнути руку допомоги.

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: