461 читачів

Синергія АртПоля

1310984531

В Україні проводиться чимало різноманітних фестивалів. Багато з них регіональні, широко відомі  вузьких колах, інші мають більший поголос, а є фестивалі-гранди. Одним з таких є АртПоле.

Фестиваль традиційно проводиться в місцях не дуже доступних. В цьому є певний колорит і зміст – треба здолати певні труднощі і незручності, щоб досягти мети. В цьому році АртПоле відбувся 12-16 липня в селі Уніж, що притулилося на кордоні трьох областей (Тернопільської, Івано-Франківської та Чернівецької). Мальовнича місцевість, буйна природа, відірваність від добре натоптаних шляхів – все це приваблює гостей. Погода теж зробила дарунок, припинилися, довго дошкулявші українцям, дощі.


Територію, на якій проводився фестиваль, можна умовно розбити на три рівні. Верхній: на ньому розташувалися штаб, акустична сцена, їдальня, душ, туалети, а також колоритні кав’ярні „Боївка” та „Мармуляда”.

Середній: серцем цього рівня була сцена-гніздо, а крім неї там можна було побачити гончарну майстерню, кузню, гойдалку. На цій гойдалці, як виноград висять дітлахи. Крім того гойдалка слугує місцем репетиції хору глухонімих. Під ритмічний бій барабану об 11:00 та 15:00 ці життєрадісні люди намагаються виконувати свої композиції, які звучали приблизно як “Ха-а-а-а-а”. Всім весело, учасники усміхнені, плескають в долоні. Назва хору відображає незакомплексованість колективу – “Як уміємо оркестра”.

Нижній: яблуневий сад, що тягнеться до Дністра. Саме там облаштувався наметовий табір.


Справа від входу розмістився ярмарок майстрів. Представництво було не дуже широке, але траплялися оригінальні ремесла. Один з майстрів обробляє надфілем якусь річ. Це Дгебугадзе Віталій зі Львова. Перед ним на столику лежать прикраси і ножі в шкіряних чохлах. Звісно, чоловіки більше звертають увагу на останні. Витягають з чохлів, пробують пальцями заточку, розпитують про марку сталі, милуються візерунком на лезі. Як пояснив Віталій, він працює з інструментальними крицями на кшталт 65Г, ХГС та іншими.


Ножі після кузні виводяться, шліфуються і доводяться вручну. Наточуються особливо тонкими абразивами, саме таким способом можна отримати ніж гарної якості. Крім того деякі екземпляри кують з криці, що має різну частку вуглецю. Тоді на лезі утворюється візерунок на кшталт „дамаску”.  Прикраси створені з срібла, Віталій каже що йому приємно працювати з цим металом. Виготовляються за технологією ХІІ-ХІІІ століття з методами художнього ковальства. Прикраси оздоблюються самоцвітами.


За львів’янином виставив свої роботи майстер Павло Сосляков. Він виготовляє записники під трендом „Папина рубашка”. Обкладинки записників зроблено з оббивок старих матраців, скатертин, гардин та іншого непотребу. В руках майстра старі матеріали поєднуються з новою серцевинкою і маємо гарну штучку на подарунок, або для власного користування. Записники абсолютно не пафосні і дуже приємні.


А ось і традиційні для таких заходів ляльки-мотанки. Їх виготовляє Руслана Семанюк з Івано-Франківська. Руслана почала займатися цією справою два роки тому. Її ляльки дуже різноманітні, яскраві. Деякі виготовлені в вигляді мами з дитинчам на руках. Чоловік Руслани, Ростислав, виготовляє керамічні вироби і запевняє, що двох однакових фігур ніколи не робить: „Як на серце ляже, так і роблю.” На творчість Ростислава великий вплив зробили трипільські гончарні вироби і орнаменти.


Захопленням а також бізнесом стало миловаріння з природних компонентів для Максима Чихіча. Він виготовляє кілька ліній мила: для проблемної шкіри, для догляду за немовлятами, мило-шампунь. Також представлене мило з скрабами, ягодами, глинами. Миловари виготовляють також композиції з рослинних олій, що живлять і зволожують шкіру, та можуть замінити креми промислового виробництва. Максим працює в Харкові, де має невелику приватну миловарню, і через всю країну привіз свою продукцію на фестиваль.


Андрій Галушка приїхав в Уніж з Лубен Полтавської області. На АртПолі виставляє продукцію бджільництва. Крім меду на столику милі свічечки в вигляді фігурок тварин і янголяток. Для Андрія це один з перших виїздів на фестивалі, але він має намір їздити частіше. „Полтавщина багата на продукти бджільництва, а от Полісся і Карпати потребують цього продукту. Тут є попит, який я намагаюся задовільнити”, – розповів Андрій.


На ярмарку можна приміряти і придбати одяг „Мокша”, біжутерію, футболки з патріотичними написами, картини на жлобську тему. На мій погляд таке писання було б доречне на Андріївському узвозі поряд з китайськими сувенірами на тему ікри та сала.


„Знімай штани і буде тобі торба” під таким гаслом проводиться майстер-клас в ході якого кожен бажаючий міг пошити з своїх джинсів ексклюзивну сумочку. Бажаючих змінити свої банальні джинси на оригінальний аксесуар виявилося чимало.


А це вже дійсно оригінально! Молода жінка вчить всіх бажаючих ліпити фігурки звірів з сиру. Охочі вже наліпили чимало „живності”. Коники, баранчики, різна птиця вишикувалися на столі. Майстриня Ольга Петрів з села Брустурів, що в Косовському районі розказала про виникнення цього ремесла. Ліпити фігурки почала змалку, вчилася цьому у заслуженого майстра народної творчості України Марії Матійчук. В рідному селі їстівні фігурки святять в церкві, дарують дітям для забавки, а вони їх потім з’їдають. Пробую на смак коника – трохи солоний, але з пивом в самий раз.


Від їдальні доноситься звук ударів по залізній рейці і несамовитий голос кричить: „А-а-бє-е-е-д!!!”. Для мене це сигнал про скорий початок прес-конференції організаторів. Місцем для її проведення стала кав’ярня „Боївка”.


Неподалік неї, в гончарну майстерню, набилося чимало охочих покрутити гончарного круга і щось зліпити своїми руками, а також кузня, де мужні юнаки чаклують над металом.


В „Боївці” вже зібралося чимало журналістського і просто цікавого люду. Організатори зазначили, що в передостанній день фестивалю можна сміливо сказати: „Програма буде виконана!”. Гостям дуже подобається формат фестивалю бо в Європі вже мало де такий знайдеш. АртПоле показує не лише готові проекти а є творчою лабораторією, яка вимагає камерного формату. На останні два дні очікується до трьох з половиною тисяч чоловік. Також було заявлено, що фестиваль формує нове середовище, нових людей, які будуть нормальними депутатами і підприємцями. Територія, на якій проводиться фестиваль, буде відкрита для інших фестивалів, вишколів, волонтерок, які формуватимуть адекватну, інтелектуальну, соціально відповідальну людину.


Наметовий табір розкинувся від сцени до Дністра. Річка стрімка з дуже крутим правим берегом. Водичка такого кольору, який не дуже заохочує скупатися. Та багато відчайдухів завзято лізли у воду, мазалися в грязюці і, взагалі, безтурботно розважалися на стримині. Свято набирало обертів, тим паче, що на останні два дні фестивалю приїхав чималий десант бажаючих послухати гарну музику і щось навчитися робити з народних ремесел.


Валя і Женя на фестивалі з першого дня. Десять кілометрів, які відділяють  село Незвиське від Уніжа, здолали пішки. Вони вже років з п’ять їздять фестивалями. Два роки тому познайомились саме на АртПолі, відтоді це їх улюблений фестиваль. Валя художник-кераміст, на двох попередніх фестивалях брала участь в ярмарку майстрів, де виставляла свої роботи. Цьогоріч приїхала відпочити, взяти участь у майстер-класах інших майстрів. Жені подобається АртПоле своєю обстановкою і рівними умовами для всіх. Природа дає змогу вивільнити мозок для сприйняття нового. З усіх фестивалів, на думку Жені, цей найбільш організований – всі відпочивають, всі радіють.


Очікуючи на вечірній концерт можна провести час в кіноклубі. Йдуть стрічки на захист прав людини. В одному з фільмів піднімається питання про затоплення островів в Індійському океані. На екрані руйнується століттями формований світ. Пригадуються водосховища на Дніпрі і стає дуже сумно і прикро за Україну. Публіка в залі неодноманітна. Багато хто уважно переглядає стрічку, дехто солодко дрімає в прохолоді кінозалу.


Їдальня на фестивалі є справжнім клубом. Час від часу там збираються друзі на каву, проводять репетиції гурти, а ще проходять майстер-класи. Один з них навчав фарбувати тканини виключно природніми барвникам. Найбільш популярними малюнками на футболках були тризуб, логотипи “АртПоле” і “Наш формат”.


На акустичній сцені, що біля кав”ярні “Мармуляда”, гурт “ДахаБраха” провадив майстерню з перетворення автентичних пісень. Як зазначили музиканти вони експериментують з піснями, вносять щось нове, а не відтворюють те, що було. Етнічна музика для них, це пластичний матеріал, який вони готові змінюватим, змішувати й тим самим робити його цікавішим для себе і для світу. Їх творчий експериментальний пошук має бути цікавим для загалу. Музику “ДахаБраха” оцінили музичні оглядачі всіх континетів, і назвали гурт найбільш подорожуючим музичним колективом у світі.


Вечірній концерт розпочався виступом гурту „Ті, що падають вгору” з міста Тернопіль. Цей колектив працює в жанрі інді-попу. Цей стиль набирає популярності в Україні і публіка тепло сприйняла перший виступ. Наступними на сцені з’явилися мандрівні музиканти „Фолькнери”.


Два учасники цього гурту здійснили велосипедну мандрівку з України до Туреччини, збираючи дорогою народні пісні Румунії, Болгарії, Туреччини. Цього річ гурт вирушає мандрувати Україною – від Ужгорода до Луганська. Оригінальне поєднання української народної музики з шаманськими мотивами сподобалося слухачам, а веселі та іронічні пісні про куму, наречену і старе подружжя змушували хапатися за живіт від сміху.


Гурт з Польщі “Village Kollektiv”, що вдало міксує звучання електронних інструментів з цимбалами, колісною лірою і сибірським горловим співом мав невдячну участь виступати перед „Гайдамаками”. Але і їх нетиповий і незвичний для українського слухача виступ мав успіх. А потім вийшли вони, козак-рокери „Гайдамаки”. Музиканти спочатку підняли на ноги всю публіку, а після кількох запальних пісень в усіх зірвало дах. Легендарні композиції „Богуслав”, „Полісся”, „Перверзія”, „Сумний святий вечір” створили той фестивальний настрій, яким гості продовжують жити цілий рік, очікуючи на нову зустріч.


Фестивалі подібного гатунку стають рідкістю в Україні. Левова частка бізнесу прагне хапонути легких і швидких грошей, нинішній владі не потрібен творчий полігон з українського мистецтва. Та, попри всі негаразди і фінансові складнощі , фестивальний рух житиме, радуючи своїх прихильників!

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: