1,120 читачів

Театральний скандал в Білій Церкві. Чому масово звільняються творчі працівники?

ава

Актори, вокалісти, звукорежисери та директор з творчої діяльності заявляють, що їх змусили написати заяви про звільнення.


Внаслідок конфлікту, який спалахнув в Київському Академічному Обласному музично-драматичному театрі ім.Саксаганського 21 червня 2013 р., заяви про звільнення написало одразу 15 осіб, а саме: актори, вокалісти, режисери, звукорежисери та директор з творчої діяльності. Звільнені працівники наполягають, що заяви їх написати змусили, оскільки директор шантажував співробітників звільнити по статті.

Через 2 доби після конфлікту колектив да інтерв’ю білоцерківській місцевій пресі (текст читайте нижче), на наступний день директор театру Усков В.В. поновлю на роботі 4 співробітників (трьох артистів драми та режисера-постановника), які забирають заяви про звільнення. Решта просить захисту, направивши листи депутату Верховної Ради України Богдану Бенюку та голові Національної спілки театральних діячів України Лесю Танюку.

В листах йдеться про грубе порушення прав співробітників театру з боку його керівництва: “Унаслідок комерційної спрямованості театру, – заявляють підписанти, – колектив працює ненормовану кількість годин. У гонитві за грошима перепрацювання серед творчої групи є нормою. Щоб це приховати, в театрі ведеться два табеля обліку робочих годин, один з яких йде в бухгалтерію, в ньому вказано восьмигодинний робочий день, і інший, який висвітлює справжню картину, призначений особисто для директора. Перепрацювання іноді сягають 47 годин на місяць, ніяк не оплачуються, так само, не оплачується велика кількість третіх викликів, що є грубим порушенням колективного договору (п.6.6 Адміністрація виплачує артистам за третій виклик денну заробітну плату на основі детальної записки завтрупи та наказом директора).”

“Грубим порушенням прав є видача відгулів в наказовому порядку, а не за потреби працівника. – йдеться в листі, – Виробничі травми так само не документуються і не оплачуються. Більше того, ретельно приховуються директором. Всі ці кричущі порушення замовчуються колективом зі страху потрапити в немилість директору, який відразу апелює звільненням і позбавленням квартир, вдаючись до образ із вживанням нецензурної лексики.”

Творчий колектив засвідчує, що профспілка не захищає їхні інтереси, тому що є підконтрольною керівництву. “Голова профспілки наближена до директора людина”, – заявляють підписанти листа.

Також вони повідомляють, що художня рада театру не здатна самостійно приймати рішення: “Яскравим прикладом цього служить нарада художньої ради в цьому сезоні з приводу присвоєння театральної премії Браво. Художньою радою було прийнято рішення про присвоння премії “Краща вистава” постановці “Останній строк” реж. В. Петренко. Вячеслав Валентинович Усков, нікого не повідомляючи, ігнорує рішення худради і привласнює нагороду, віддаючи її виставі “Нелегалка”, режисером якої є сам.” – запевняють автори листа.

Звільнені працівники не задоволені й репертуарною політикою театру: “Репертуар нашого театру задихається від великої кількості неякісної, другосортної драматургії. З подачі В’ячеслава Валентиновича на сцені театру панують низькопробні комедії, в той час без уваги залишаться якісна українська та зарубіжна класика. Така репертуарна політика змушує задуматися про некомпетентність в питаннях творчості нинішнього директора. Велика кількість концертної діяльності, спрямованої на заробляння грошей, так само послужило причиною відходу багатьох драматичних акторів. Так як концерти займають левову частку робочого часу, у них не залишаться часу на творчий саморозвиток в акторській сфері”.

Натомість, за словами творчого колективу, директор змушує їх безкоштовно розважати своїх знайомих та родичів на корпоративах. “Пріоритетним напрямком роботи театру численні халтури, – пишуть звільнені співробітники, – а саме: виїзні мобільні групи, що обслуговують пиятику, або дні народження представників керівних посад, церкви, преси та родичів самого В.В. Ускова. Одним із прикладів служить робота на дні народження внучки директора. Не маючи можливості відмовитися, артисти в костюмах казкових героїв разом зі звукорежисерами і театральним фотографом, який надалі був звільнений за словами В.В. Ускова за те, що мало фотографував внучку, працювали до чотирьох годин ночі без матеріальної компенсації свого особистого часу. Такі феодальні відносини панують повсюдно: привілейоване становище сім’ї і наближених до нього людей, часто не заслужено влаштованих на керівні посади, також не може залишитися без уваги.”

Також підписанти впевнені, що директор забезпечує посадами своїх родичів та протеже.
“Безліч родичів Ускова займають посади в театрі, – свідчать підписанти, – Що ж до головного балетмейстера (Д. Фрідинського), чиї професійної якості не відповідають займаній посаді, то він близьким другом і протеже Ускова. Колектив неодноразово звертався до директора з проханнями про зміщення його з посади, але жодне з цих прохань не було почуте. Основними претензіями колективу до Д. Фридинського, крім непрофесіоналізму, саботування роботи режисерів. Через один з таких конфліктів колектив театру втратив двох режисерів і завідувача режисерською частиною (Тарас Мазур, Наталія Слепченко, Володимир Воробйов)”.

Звільнені працівники заявляють, що останній конфлікт 21 червня стався внаслідок некоректної поведінки директора театру до творчого колективу та спричинив звільнення 15 осіб, яких фактично змусили написати заяви про звільнення. Підписанти просять народного депутата та голову Національної спілки театральних діячів розібратися в цій ситуації і сприяти вирішенню конфлікту. Під листом підписалися: Коломієць А. (Актор 1 категорії), Лозовий С. (Актор 1 категорії), Клочко С. (артист-вокаліст вищої категорії), Гаєвська Н. (Директор з творчої діяльності), Шамшина К. (Актриса драми 2 категорії), Сова В. (звукорежисер), Кравський Є. (звукорежисер), Лесик В. (звукорежисер), Власюк А. (начальник радіоцеху)

1383477

1383480

1383482

Текст нашумілого інтерв’ю місцевому виданню (газета “Майдан-Брок” №26 за 27.06.2013):

З театру Саксаганського звільнилось 15 співробітників. Чи відбудеться ювілейний сезон?

Про те, що у театрі ім. Саксаганського не все гаразд, наш тижневик писав уже давно. Досі ми залишаємося єдиним виданням, хто пише не лише панегірики саксаганцям, але й намагається детально розібратися, що ж власне відбуваться у їхньому творчому колективі. А події набули дійсно непередбачуваного розмаху із кипінням пристрастей, до яких далеко усім театральним постановкам.

На початку року із театру пішли 3 режисери, днями заяви про звільнення написало ще 15 співробітників, серед яких провідні актори, вокалісти, режисери та всі 3 звукорежисери з начальником радіо-цеху включно. Ми розмовляємо з екс-саксаганцями: режисером Наталію Гаєвською, що обіймала посаду директора з творчої діяльності, вокалістом Сергім Клочком та артистом драми Сергієм Лозовим, щоб з’ясувати ситуацію.

Сергій Клочко: Конфлікт спалахнув на фінальній репетиції концертної програми закриття сезону. Замовили додаткові мікрофони, які принесли за 20 хв. до репетиції. Режисер про це знав і попередив художнього керівника, що якісного звуку на репетиції не буде. Та В’ячеслав Усков зробив винними радистів й почав кричати на них. Це було хамське ставлення з переходом на особистості: ви всі бездарності, тупиці, пишіть заяву за власним бажанням, інакше звільню по статті. До речі, багатьох інших людей, які пішли з театру, також фактично до цього довели, вони були змушені написати заяви про звільнення.

Наталя Гаєвська: Ми так само. Жоден з цих 15 людей не хоче залишати місто. Ми полюбили Білу Церкву, колектив, наш театр, вклали за 6 років в нього душу, ми обожнюємо свою роботу і прикро, що нам не дають повноцінно працювати. Та вже неможливо терпіти. Після того, як Усков зірвався на радистах, вокалісти також пішли зі сцени, репетиція зупинена. Далі всі 4 радисти пишуть заяви, вокалісти та провідні актори йдуть до директора з намаганням залагодити конфлікт: це Коломіць Саша, Скляренко Сергій, Лозовий Сергій і Клочко Сергій.

Сергій Лозовий: Ми прийшли до нього в кабінет і сказали: “Ми хочемо, щоб ви розібралися по суті, і не виганяли працівників.” На це пролунала відповідь, що якщо ми не продовжимо працювати, то він звільнить нас по статті, і ми написали заяви.

Наталія Гаєвська: Після цього В’ячеслав Усков збирає всю трупу і привселюдно починає розповідати акторам, що без кожного з нас він обійдеться. Але ж ми нічого надзвичайного не просимо, працюємо, погоджуючись з усіма умовами. Єдине прохання – це людське ставлення. Бо це не просто відношення начальника до підлеглого, а груба хамська поведінка. Я пішла до В’ячеслава Валентиновича в кабінет із запитанням, що мені робити, як ставити концерт без жодного радиста й провідних вокалістів, і чому директор так спокійно розкидаться кадрами? Достойними людьми, адже і Скляренко, й Коломіць провідні актори, у кожного по 18-19 вистав. На що отримую не надто ввічливу відповідь, і також пишу заяву.

1376765890

– Як ви думате, як розвиватимуться події в театрі далі? Адже в серпні має бути відкриття ювілейного сезону?

Наталія Гаєвська: Це дуже складне питання. Вчора було закриття сезону, перший раз ми не святкували його в театрі, у нас не було банкету. І по настрою колективу видно, що у людей страшна паніка, бо найближчі півроку театр буде в ступорі. Залишився Стасенко, але у нього йдуть актори, які задіяні в головних ролях. В решті виставах всі вводи робила я, чим раніше займався Вова Воробйов, який пішов по тій же причині. Виставити звук для вистави: нема жодного радиста. Стан колективу жахливий: всі розуміють, що їх не цінують, бо кожного можуть звільнити.

Сергій Клочко: Пішли ті, хто має певне визнання: Лозовий отримав премію “Браво”, як кращий вокаліст, Коломієць приз глядацьких симпатій, Скляренко 2 премії “Кращий актор”, Прокопьєв “Відкриття року”. Також звільнились Надія Маринка та Артем Боровик – виконавці головних ролей у виставах “Рапунцель” та “Бременські музиканти”. актриса Катерина Шамшина, вокаліст Андрій Мацкевич. Йде 15 співробітників і репертуар практично зупиняється. Залишаться 4 вистави, які можна грати без участі цих звільнених працівників.

– Чи задоволені ви репертуарною політикою театру?

Наталя Гаєвська: Ніхто з нас не ма права голосу, матеріал затверджує художній керівник. І рішення худради не завжди враховуються, останнє слово за Усковим, навіть якщо 10 людей проти.

Сергій Клочко: В цьому році худрада обрала кращою виставу “Останній строк”, але премію “Браво” віддали, ні з ким не порадившись, “Нелегалці”. Усков сам вирішив, віддати премію своїй виставі.

Наталя Гаєвська: Тому, звісно, з такою кількістю другосортних комедій ми не згодні. І актори обурюються: вони не хочуть в них грати. Усков знає про це, але як тільки в кулуарах хтось сміє вимовити хоч слово, йому одразу затикають рота. Значить, ти поганий актор, і не розуміш нічого. Безумовно, всім хочеться серйозних ролей. І класика має бути, бо я наполягаю, що театр має щось нести людям, а не просто розважати.

Сергій Лозовий:Щоб не так як говорить Усков: “Для меня театр это искусство наряду з охотой и рыбалкой”. На жаль, наш глядач хіхікає від таких вистав з низьким смаком і забезпечує їм аншлаги, тому Усков переконаний, що вони потрібні театру.
– Що за чутки ходять про головного балетмейстера?

Наталія Гаєвська: – Він заважає працювати всьому колективу. Оскільки я людина, що відповідала за весь творчий бік роботи, то підтверджую це. Денис улюбленець Ускова і на цій підставі його тримають, хоча він посередній спеціаліст. В останньому концерті він поставив лише один номер. У шоу до 8 березня була аналогічна історія: всі балетмейстери працюють, крім нього. Але саме його відзначають як найкращого і на закритті цього сезону вручають нагрудний знак від міського голови.

З екс-саксаганцями спілкувались: Тетяна Виговська та Костянтин Климчук

Театрали та місцеві діячі культури відмітили, що однію з найбільших втрат для саксаганців було звільнення півроку тому Тараса Мазура, режисера вистави “Поминальна молитва”, з якою наш театр отримав статус Академічного. Сьогодні Тарас пише історію Севастопольського театру, де вже поставив “Вишневий сад”. Ми телефоном зв’язались з режисером, щоб запитати його про роботу в Білій Церкві і причину звільнення.

Тарас Мазур: Певний час я переконував себе в тому, що я не революціонер, а режисер, і маю дивитися на проблему передусім з цього боку. Тому поки була мінімальна можливість відстоювати мистецькі ідеали і боротися за допомогою “професійної зброї”, я намагався це робити. А потім вийшло все дуже просто. Пан директор, аби підняти рейтинг свого протеже Дениса Фрідинського, примусив мене під страхом звільнення з ним працювати. Коли через певний термін головний балетмейстер не справився, Усков назвав всіх, крім нього, нездарами, яких він звільнить, щоб не заважали талановитому хлопчику працювати. І закрив виставу. Так в мене відібрали мою “професійну зброю”, і дали зрозуміти, що навіть реальними справами довести щось нереально. Я усвідомив, що змінити нічого не можу, а миритися з цим поглинаючим мене світом нескінченного непрофесіоналізму не сила, тому мушу рятувати свою душу і звільнятися.

Читайте також: Режисер Тарас Мазур: Білоцерківському театру не вистача духовності

Редакція газети “Майдан-Брок” глибоко стурбована ситуацію в театрі. Ми сподівамось, що конфлікт буде вирішено, а талановитих творчих людей поновлено на роботі. До діалогу ми запрошували усі сторони конфлікту, проте директор театру Усков В.В. поки що відмовився від коментарів.

Тетяна Виговська, Костянтин Климчук, перепост з blogs.korrespondent.net

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: