282 читачів

Українська Помісна Церква. Кроки до об’єднання

46508783_750550408641790_1983851488580993024_n

Як відомо, крапка у заголовках не ставиться. Не можна її поставити і після проведеного в Білій Церкві круглого столу з аналогічною назвою, який організувало Білоцерківське міськрайонне об’єднання ВУТ «Просвіта». Більше підійшов би знак запитання.

З позитивного – діалог між представниками православ’я Білоцерківщини розпочався. Звичайно, що святі отці й раніше зустрічалися та спілкувалися під час засідань міської Ради Церков, але тоді мова не йшла про процес об’єднання. А він після рішення Синоду Вселенського патріархату підтримати надання автокефалії Українській церкві та зняття анафеми з Філарета, предстоятеля Української православної автокефальної церкви Макарія і визнання їх канонічними, став реальністю.

І ось у цих умовах, коли надання Томосу є майже доконаним фактом, потрібно прописувати «дорожню карту» об’єднання православних церков, уникнути протистояння між релігійними громадами, провести роз’яснювальну роботу серед населення і пояснити важливість створення Помісної церкви. Саме для цього і був потрібен круглий стіл, як налагоджування мостів.

Розбіжностей в поглядах на об’єднання вистачає. Щодо канонічності створюваної Помісної церкви, то на ці питання аргументовано відповів та розтлумачив її положення автор більше ніж 200 наукових праць, професор, доктор філософських наук Олександр Саган. Торкнувся він і утримання Борисом Годуновим Вселенського Патріарха у Москві й теперішню політику керівництва Російської Федерації. Кремль не тільки зробив Російську Православну Церкву інструментом для агресивного просування «русского міра», а й почав загравання із старообрядцями, які регулярно почали з’являтися в медійному просторі та на офіційних заходах. Все це можна розцінювати, як шпильку Вселенському Патріарху, мовляв, не потрібно нам грецьке, у нас є своє – московське.

Священнослужителі Православних Церков були обережними у висловлюваннях, але є кілька моментів, через які потрібно буде переступити. Протоієрей Валерій Яблонський закликав «… не ображати священослужителів (мається на увазі УПЦ МП – авт.)» і бути толерантними. На це його колега з УПЦ КП Миколай Гопайнич зауважив, що варто було б говорити і про ліквідацію в храмах УПЦ табличок, де зазначено про «розкольництво і безблагодатність» Київського Патріархату і УАПЦ. Скандали з відмовою священиків УПЦ МП відспівувати померлих, які були хрещені в УПЦ КП та УАПЦ, виникали неодноразово. Не кажучи вже про вимоги «перехрещення та перевінчання». На захист УПЦ МП варто сказати, що кілька священників білоцерківської єпархії виконували душпастирську діяльність під час боїв російсько-української війни. Але той факт, що ієрархи, паства яких гине на східному фронті, погребували зустріччю із Головнокомандуючим ЗСУ Петром Порошенком, натомість під час архієрейського Собору в Москві зустрічалися з очільником держави-агресора Владіміром Путіним, наводить на недобрі висновки.

https://www.youtube.com/watch?v=sl5hhd-SKH4&feature=youtu.be

На круглому столі не піднімалося питання кількості приходів. Тут УАПЦ є явним аутсайдером, а позиції УПЦ в фаворі. Щоправда цей фаворитизм виник за часів керування містом Геннадія Шуліпи і Василя Савчука. При першому земельні ділянки роздавалися УПЦ МП, а подекуди і просто захоплювалися, а при другому роздача продовжувалася та узаконювалися «самозахвати» (наприклад вулиця Шкільна була захоплена в середині 1990-х років, а узаконена в 2007 році). УАПЦ не змогла отримати земельної ділянки, УПЦ КП має два храми і ще одну земельну ділянку. Ще два храми перебувають в «підвішеному» стані. Будівля на Замковій горі може стати центром Української Помісної Церки в місті. Розташування її в історичній, культовій частині Білої Церкви, стилізована під Русь архітектура, зробить її об’єднавчою ланкою від часів Руси-України до сьогодення. А передача в Помісну Церкву храму на масиві Таращанському забезпечить йому чисельний приход, оскільки населяють житловий масив люди досить молодого віку, які прихильні до ідеї автокефалії, на відміну від консервативних мешканців приватної забудови Заріччя.

Тенденції до переходу пастви в УПЦ КП помітна. З наданням Томосу цей процес лише прискориться. Президент України Петро Порошенко, якого в УПЦ МП публічно принизили, не залишить цю обставину без наслідків. Петру Олексійовичу закидають певну нерішучість, коли він чекає простого «розсмоктування» складних ситуацій, але не в цьому випадку. Думається, що варіант з поданням у ВРУ законопроекту про зміну назви УПЦ вже є, а міністерство юстиції вже готове до перереєстрації. Воля українського народу на це буде, а УПЦ стане справжнім розкольником.

Існує такий документ, як Соціальній концепції Православної Церкви ухвалений Ювілейним Архієрейським Собором Руської Православної Церкви. В ньому викладаються базові положення її вчення з питань церковно-державних відносин і з ряду сучасних суспільно значущих проблем. Це є документ, який відбиває офіційну позицію Української Православної Церкви у сфері взаємин з державою і світським суспільством (orthodox.org.ua/page/sots%D1%96alna-kontsepts%D1%96ya). В ньому сказано: «Патріотизм православного християнина повинен бути дійовим. Він виявляється в захисті вітчизни від ворога, праці на благо вітчизни, піклуванні про упорядкування народного життя, у тому числі шляхом участі у справах державного управління». В наступному абзаці є уточнення: «Водночас національні почуття можуть бути причиною гріховних явищ, таких як агресивний націоналізм, ксенофобія, національна винятковість, міжетнічна ворожнеча. У своїх крайніх проявах ці явища нерідко спричиняються до обмеження прав осіб і народів, до війн та інших видів насильства. Поділ народів на кращі й гірші, приниження будь-якої етнічної чи громадянської нації суперечить православній етиці». Концепція «русского міра», месіанства виключно Росії, заперечення права існування самої державності, як Україна суперечить прийнятим програмним документам УПЦ. І вибір між служінням пастві й служінням політичним інтересам Москви потрібно буде робити в найближчому часі.

Процес об’єднання ніколи не був безболісним. Об’єднатися не можуть колишні партійні побратими, існує військова зрада. В основі цих явищ, як правило лежать гріховні пристрасті. Священикам має вистачити здорового глузду для того, щоб убезпечити народ України від втягування у силові конфлікти, які можуть стати приводом до повномасштабного військового вторгнення в Україну. Це стосується напряму Білої Церкви. Варто пам’ятати, що краще проговорити тисячу разів ніж один раз вистрілити. Щоб творити добро, бо зла на нашій землі було забагато.

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: