Незалежний аналітик Олександр Синьоокий
Завершилася сесія міської ради, яка мала б стати останньою. Проте, депутати «погрожують» нам ще однією, позачерговою. Та, яка завершилася, була досить таки цікавою, насамперед тим, що на неї було винесено кілька питань, які мали б вплив на життя міста у подальші роки. Зокрема мова йде про земельні питання, при обговоренні яких в сесійній залі було спекотно. Видно було, що депутати мають певний інтерес. Також на депутатські рішення негативно реагували представники громадськості, особливо учасники АТО, які висловлювали своє невдоволення не лише депутатами, а й доповідачем із земельних питань. Що ж відбулося в сесійній залі? Про це говоримо із незалежним аналітиком, кандидатом в депутати від Радикальної Партії Олександром Синьооким.
– Це був цікавий досвід, оскільки я вперше відвідав засідання сесії білоцерківської міської ради, і мені сподобався той факт, що в залі були присутні представники громадськості й вони активно брали участь в обговореннях. Вразило мене те, що ми, виявляється, живемо у надзвичайно багатому місті. В якому земля нікому «не потрібна», її занадто агато, і її роздають направо і наліво. Просто бери і не хочу. Звичайно, що це все я говорю в жартівливій формі, але в мене склалося таке враження. Та чисельність ділянок, яка пропонувалася для передачі у приватну власність просто вражала. В той же час із комунікації з бізнесом знаємо, що отримати землю для підприємництва дуже важко. Тобто існують подвійні стандарти приватизації землі.
Другий момент такий: здавалося, що Україна відійшла від тієї практики, коли земля роздається, а не виставляється на аукціон. Тож для мене діяльність міськради незрозуміла. Напевно, коштів не потрібно і бюджет просто переповнюється. Немає, напевно, ні освітніх програм, ні програм розвитку, про культуру я геть мовчу. Все це я кажу з іронією, бо в усьому світі земля є ресурсом, а чому в Білій Церкві так ставляться до цього ресурсу, викликає великий подив.
– Коли йшло обговорення земельних питань, то представники громади закидали працівникам відділу з питань землекористування Білоцерківської міської ради те, що вони дають формальні відписки на деякі земельні питання, які були винесені в порядок денний сесії й, нібито, суперечать Генеральному плану міста.
– Був такий комічний момент, коли відмовили у виділенні земельної ділянки юридичній особі, оскільки це не відповідає Генеральному плану. Коли хтось із громадськості запитав: «А чи існує Генеральний план Білої Церкви?», то виявилося, що ні. Тобто це може недогляд працівників земельного відділу, але чи взагалі тоді компетентні працівники цього органу, якщо вони допускають такі суперечності й казуси в документах. Особливо в тих, які готуються на сесію та виносяться на розгляд депутатів. Це формальна відписка, чи за цими відписками щось стоїть, чийсь інтерес?
– Те ж саме можна сказати й про передачу до приватизації шляхом викупу об’єктів комунального майна в історичних будівлях і цілісних майнових комплексах, таких як кінотеатр ім. Довженка чи будівлі за адресою Торгова площа №6. Ще й ціни доволі смішні за квадратний метр озвучені…
– Ціни надзвичайно смішні, бо депутати озвучили цифри 1400-1600 гривень за квадратний метр. Всі, хто має справу з будівництвом, чудово розуміють, скільки витрачається коштів на побудову одного квадратного метру. За названі ціни, напевно, з паперово-картонних матеріалів буду не виготовиш, не те що капітальну споруду. Також є питання до приватизації площ. Які розташовані в культурній та історичній спадщині міста. Наскільки я пам’ятаю, відповідно до чинного законодавства будови потрібно утримувати в належному стані й берегти минуле. А якщо організація, яка хоче приватизувати площі в історичному будинку, не має коштів на те, щоб викупити їх у новозбудованих офісних центрах, то як вона буде утримувати об’єкти у належному стані? Крім того, хто заважає виставляти ці приміщення на аукціон? І виставляти не в пакеті по 100-200 об’єктів, а на щомісячному аукціоні по 5-10.
І ще один момент: в місті проживає понад 200 тисяч населення, а в списках претендентів на приватизацію комунального майна прізвища депутатів міської ради. Що це означає, випадковість? Напевно, їхня діяльність по використанню можливості отримати пріоритети у приватизаційних процесах відбувалася в неправовому полі. Але це питання до компетентних, правоохоронних органів.
– Думається, що депутатські прізвища опинилися в тому списку зовсім не випадково. Наостанок вирішили відхопити ласий шматок. У нас є фотографія де депутат голосує двома руками в стилі Тетяни Засухи. Може, варто запровадити систему електронного голосування в міській раді?
– Це важливе питання. В постінформаційному суспільстві дуже дивно, коли голосують руками. Є дуже багато технічних можливостей за невеликі кошти запровадити систему електронного голосування. Я взагалі здивований тим, що в сесійній залі не працює WI-FI. Сьогодні можна придбати програмні продукти, які зекономлять кошти вивільнивши від роботи людей, що рахують голоси,складають протоколи. Не потрібно ставити дороге устаткування, є й безкоштовні продукти, які дозволять провести голосування в онлайн-режимі. Не так дорого поставити в залі й кулуарах плазмові панелі, де будуть відображатися результати голосування, порядок денний, почерговість питань. І не треба буде роздруковувати цю масу документів, кожен може мати де й знайомитися з винесеними на сесію питаннями. Хто не може працювати з – треба навчити, хто не хоче – примусити крокувати в ногу з часом.
А ще треба запроваджувати електронне врядування. Хочемо чи ні, а місто буде рухатись до такого кроку і він значно пришвидшить та спростить процес прийняття рішень. Разом з тим зросте роль громади й такі дії дадуть змогу залучати до управління містом компетентних людей. Нам від цього нікуди не дітися, Біла Церква має радикально оновитися!