81 читачів

Як оздоблювали інтер’єр хати в 50-60-х роках в селі Мала Вільшанка на Білоцерківщині

1

Вже чотири роки я глибоко цікавлюся і виготовляю народні ляльки. Збираю матеріал про них, розпитуючи не лише рідних і знайомих, але й чужих жінок. Так, недавно розговорилася з однією жінкою на районному фестивалі. Валентина (таке її ім’я) відповіла, що ляльки вона не робила в дитинстві. Проте пригадала, що її мама частенько казала їй та її сестрі: «Давайте покрутимо!» Вони увечері сідали і крутили паперові квіти для прикрашання хати. Мене це зацікавило і я вирушила в мальовниче і гостинне село Мала Вільшанка (Білоцерківський район Київської області).

Валентина Пилипівна Починок (дівоче – Гапоненко) познайомила мене зі своєю односельчанкою Ольгою Андріївною Качан (дівоче – Совтус) і разом вони пригадали і навчили мене крутити віночки та букетики – старовинні прикраси для хати. Все, про що я дізналася, викладаю за таким планом:
1. Як називали виріб, процес виготовлення, заготовки.
2. Коли виготовляли, до яких свят.
3. Хто займався виготовленням віночків і букетиків.
4. З яких матеріалів робили.
5. Коли востаннє робили таке.
6. Готовий вінок, букетик.
7. Де розміщували у хаті.
8. Схеми виготовлення віночка та букетика.

1. Як називали виріб, процес виготовлення, заготовки.
Ці хатні прикраси називали – віночки, вінки, букетики. Сам процес виготовлення – крутити, плести, в’язати. Заготовки – ложечки, квіточки, розочки, лілії, листочки, серединка, китички. Сам спосіб виготовлення віночків і букетиків, описаний у цій статті, має назву «ложечкою».

2. Коли виготовляли, до яких свят.
Вінки робили в селі до Різдва і Паски. Валентина: «У нас оце празник: чи Різдво, чи Паска, ми всігда робили нового вінка».
«Це ж було Паска, Різдво, це щоб не було в хаті вінка?!!!»
«Не вміє хазяйка плести вінка – купляла на базарі. Люди продавали, і все одно в хаті були (вінки – прим.моя), на Різдво, на Паску. Тоді 25 рублів було за вінок.»

3. Хто займався виготовленням віночків і букетиків.
Віночки виготовляли і дівчатка, і дівчата, і жінки заміжні і, навіть, чоловіки допомагали своїм дружинам. Згадує Валентина: «Я помню, ми на лежанці сиділи, так мати гарно плела їх, батько скручує-скручує…»
«Ходили по хатах (дівчата – примітка моя), співали, гуляли, сьогодні там навчилися робити. Мати казала: «Сьодні гуляємо в тої, крутимо в тої».

4. З яких матеріалів робили.
Робили із стружок. Стружкою називали скручений у рулончик папір шириною 5-6 см, досить щільний і достатньо пластичний, бо він не рвався, скручувався і зберігав форму. Стружку продавали на базарах у коробках і була вона різноманітних дуже яскравих кольорів. Одні кажуть, що це такий папір, інші – що дійсно стружка з дерева.
Валентина: «Стружка була твердішенька (ніж недорогий гофрований папір, який я привезла), і все стояло так «Ух!». Воно даже й не гнулося, було дуже гарно. І такі ж цвіта були, Божже! Які хочеш. Очі розбігалися. Сині, зелені, жовті, червоні, оранжеві».
Заготовки із стружок скріплювали проволокою. Валентина: «Мідна тоненька проволока. Така мідна проволока є в трансформаторах, на катюшечках. Вона така м’якусінька, гнеться в разні сторони і держе харашо.»

5. Коли востаннє робили таке.
Жінки дійшли висновку, що вже «год п’ятдесят ніхто такого не робить». Востаннє вони крутили, коли Ользі було 10-12 років (це 1956-1958 рр.), Валентині було 12 років (1968 р.). Шістдесят років тому це було дуже поширено у селі Мала Вільшанка, Валентина згадує, що «було в кожній хаті».

6. Готовий вінок, букетик.
Готовий вінок був довжиною 1,5 метра, знизу прикрашений зеленими (червоними, коричневими) китичками, за формою – як рушник.
Букетик мав вигляд букви «Л», довжиною 30-40 см, внизу також прикрашений китичками.

7. Де розміщували у хаті.
Віночками обрамляли дзеркала, портрети батьків, дітей, образи – «богів». Букетики вішали на цвяшки, вбиті в стіну на висоті 0,5 м від стелі. Валентина: «… дзеркало у віночку, стєнка, бухвети тоді були такі – отако зверху, на фотографіях всяких, даже на стіні, в комнату на образи… Така красота!!! Як зайдеш у хату – рай! Дуже було гарно.»
Ольга: « Образи, тюль, цвіло все! Вінка стрічками підв’яжуть, та ще й по букетику… Наші діди, баби украшали в хаті, і гарно (було)».

8. Схеми виготовлення віночка та букетика.

1)Робимо серединку квітки (однаково для віночка і букетика).
Прямокутник з паперу (на фото – гофрований папір) перегнути навпіл по довжині. Одну половинку нарізати «зубчиками». Скрутити і розпушити.

29550436_1957931691190881_1888030749_n

2) Ложечки (пелюстки і листочки). Прямокутник з паперу (на фото 5 х 6 см) покласти перед собою, верхні кінці завернути до серединки, загладити краї.

29853041_1957931821190868_1763095823_n
Покласти заготовку на пальці однієї долоні, притиснувши великим пальцем саму заготовку, а пальцями другої руки загорнути пелюсточку і закрутити.

29663685_1957931854524198_470336191_n

29853200_1957931911190859_1261727939_n

Отримуємо «ложечки». Якщо глибше великого пальця просунути – більша «ложечка буде, ближче – коротша, маленька буде.

29665652_1957931964524187_108934965_n

Потім пелюстка до пелюстки (в серединці – «серединка») – складається квітка «розочка» і прикручується проволокою.
Якщо робиться віночок, то схема прикручування така (фото віночка зі споду):

29550867_1957932021190848_44792261_n

Готовий віночок, як вже писалося вище, має вигляд рушника. Кінець віночка оздоблюється відносно довгими прямокутниками паперу, нарізаного до середини «зубчиками. На фото – фрагмент віночка.

29745952_1957932057857511_746719422_n

Букетик за формою нагадує перевернуту латинську букву V:

29666023_1957932104524173_1543038704_n

29663402_1957932137857503_219882248_n

А наостанок наводжу слова Г.Малера, що «Традиції – це передача вогню..». Ольга та Валентина під час мого навчання ділилися зі мною не лише розповідями про традицію крутіння віночків, але й особистими спогадами про повороти долі, тісно вплетені у ці ж таки традиції, співали народні пісні своєї молодості. Все це спілкування було наповнене такою приязністю, щирістю, простотою і привітністю! Валентино Пилипівно і Ольго Андріївно, приймаю цей вогонь із Ваших долонь і сердець, і несу його далі – діткам і дорослим, всім, хто прагне живитися з бездонної криниці творчості і мудрості мого народу.

 

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: