Андрію Дмитровичу Гудимі – 80! І не знати вже чий він, якої землі син – вінницької чи білоцерківської? Правильно буде сказати – української, адже його творчість відома далеко за межами краю, де він народився, і міста, де став зрілим і відомим поетом і письменником.
Над головою – не завжди блакить,
Душа моя не знає переміни.
Я не лукавлю.
Все мене болить:
Від рути-м`яти і до України…
Такими словами звертається Андрій Гудима до читачів у вірші «Ось так живу…», й ці слова не розходяться з ділом. Він живе напрочуд активним життям. Йому близькі проблеми міста, його непокоять неповага і неуважність в ставленні до культури. Він пише гострі й актуальні статті й весь свій час витрачає на роботу за письмовим столом. Андрій Дмитрович не уявляє себе без діла.
Тому найменше, чим Біла Церква могла віддячити маститому літератору – це організувати відзначення ювілею в театрі ім. Саксаганського. Ювіляра вітали заступник міського голови Ольга Настіна, начальник відділу культури Юлія Ковальська, начальник управління освіти і науки Юрій Петрик.
Звичайно, не лишилася осторонь ювілею і “Просвіта”, членом якої багато років є ювіляр. До дня народження видатного білоцерківця просвітяни виготовили календар з афоризмами Андрія Дмитровича та презентували його ювіляру на сцені. «Про життєве кредо Андрія Дмитровича можна сказати «Все залишити людям!» Він живе любов’ю до людей. Гудима створив незабутні образи й нині готує до видання кілька книг. Міській владі потрібно більше прислухатися до нього в питаннях розвитку культури», – зазначив у вітальному слові голова Білоцерківської «Просвіти» Костянтин Климчук.
Ой Україно…
Доле, не свари нас.
На путах – нерозрубані вузли,
Самотня тінь… І постать Северина.
Туман. І стогін. Місяць. І вози.
Андрій Гудима писав про справжніх народних героїв України Северина Наливайка, Устима Кармалюка, Івана Мазепу. Він бив у дзвони народної пам’яті, коли писав роман про Голодомор «Кара без вини», показував докори сумління українців після участі в чужій війні у повісті «Спокута».
Андрію Гудимі – 80 років. І ми не побачимо його втомленим життям. Енергією Андрія Дмитровича можна лише захоплюватися і зачудовано слухати його вірші й запам’ятовувати афоризми під час презентацій нових книжок, які будуть представлені читачам вже зовсім скоро.