3,847 читачів

Герой… «Псих»… Українець… В Білоцерківському медичному коледжі вшанували пам’ять Героя України Ігоря Зінича

O3NirQ9mBTI

Про захисників донецького аеропорту складено багато легенд. Але за кожним позивним, героїчним вчинком стоять люди. Ті, кого матері, сестри й дружини не називали «кіборгами», «психами», «катанами». Для люблячих сердець герої були Ігорками, Сашками, Льошками.

Так й Ігор Зінич, Герой України, молодший сержант медичної служби 80-ї бригади. Він назавжди залишиться для своїх рідних сином і братом. Для побратимів він став легендарним «Психом», людиною без шолома і бронежилета, але з руками, що врятували життя не одному пораненому воякові.

Ігор Зінич загинув страшною смертю. Підступ, зрада і шаленство ворога призвели до того, що Донецький аеропорт впав. Впав разом із поверхами і стінами, підірваними російськими диверсантами, які скористалися довірливістю українців. Москві вірити не можна. Перевірено Іловайськом, ДАПом, Дебальцевим.

Вчора вшанувати пам’ять Ігоря Зінича та його побратимів до Білоцерківського медичного коледжу прийшли солдати, що знають, як воно бути в пеклі. Пеклом для них стали 242 дні оборони шматка бетону. Стіни аеропорту стали наочним прикладом гасла «Здобудемо Українську державу, або згинемо в боротьбі за неї!» Хлопці, які два роки тому захищали ДАП, загинули. Від багатьох із них навіть фрагментів тіл не залишилося. Та залишилася країна. Вона бореться.

Згадували «Психа», переглядали хроніку, витирали скупі чоловічі сльози. «Коли він приїхав в аеропорт, – згадує старший лейтенант Сергій Кузьмін, – то я їхню групу так і вітав: «Вітаю в аду!» А Ігор був спокійний, потім підійшов, ми познайомилися, обмінялися контактами на той випадок, якщо б йому довелося бувати в Білій Церкві. Не судилося.»

Перед присутніми виступили радник міського голови Микола Антонюк та начальник управління освіти та науки БМР Юрій Петрик, які розказали серед іншого, яких зусиль довелося докласти, щоб влада достойно відзначила подвиг військового медика і його заслуги в рятуванні людських життів.

«Псих» навіть став героєм одного з коміксів.

Ні, це не вигадана історія про мутантів, це неймовірна історія порятунку пораненого бійця, якому відірвало руку і щелепу, а Ігор Зінич зумів втримати хлопця на цьому світі завдяки своєму медичному таланту і віри в кращу долю. Навіть з цих картинок можна осягнути, наскільки ж тяжкою є втрата Ігоря Зінича для майбутнього.
Вклонялися суворі бійці й зосереджені промовці мамі Ігоря. Вона просиділа в залі й, зібравши всю волю не заридала, бо виплакала очі раніше. Лише підносила ріжок хустки до почервонілих, згорьованих очей, приймаючи слова вдячності за сина.

Ми вистоїмо. Будемо «Психами». Здобудемо Державу і житимемо заради неї.

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: