2,166 читачів

Побачити Батурин та Крути в проекті “Патріотичні екскурсії” від “Молодої Просвіти”

52tI80Y6_fQ

Справжня перлина архітектури є у Козельці

300 кілометрів у один бік – для справжнього автотуриста не відстань. От і ми й оком не змигнули, як вже приїхали до козацької столиці Батурина. Але і дорогою було на що глянути. Так, майже на половині відстані до пункту призначення, ми зупинилися у стародавньому Козельці. Там всю без винятку групу вразив своєю розкішшю і величчю собор Різдва Богородиці і його дзвіниця, що є найгарнішою спорудою Козельця. В Чернігівська область взагалі багата на історичні пам’ятки, але собор, який ми побачили, заставляє стояти з відкритим ротом.

Сніжно-білі стіни прикрашені гарною ліпниною, п’ять бань, поставлено по діагоналі за зразком давньоруських храмах. Цікаво, що собор має два яруси. Перший – усипальниця Разумовських, а в другий ведуть гарні ганки з колонами.

А всередині вражає розкішний різьблений іконостас з 50-ма іконами. Вони автентичні, а про іконостас ходить легенда, що його створив сам знаменитий Растреллі. А на завершення всі помилувалися високою дзвіницею. Щоправда, вона ніяк не хотіла повністю потрапляти в об’єктив, тож довелося добре побігати і покрутитися, щоб вибрати підходящий ракурс. А ніхто й не скаржився. Відпочивши, рушили до Батурина.

Батуринська цитадель. Гармати напоготові

Батурин зустрів нас надзвичайно гарною, сонячною погодою, хоча хмари вже збиралися на видноколі. Працівники Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» провели для нас цікавенну екскурсію по козацькій цитаделі й музею археології. В останньомуми думали, що побачимо щось «совкове», але всі експонати були розміщені вдало і хоча цей музей і має всього три кімнати, ніхто позіхати не хотів.

Козацька цитадель, на жаль так і не добудована. На вежу не пускають. Екскурсовод казала, що великі надії покладали нанинішнього гаранта, але сподівання поки марні. За могутніми дерев’яними стінами чистота, ніхто й папірця не кине. Щоб туди потрапити проходимо через ворота у вежі по мосту. Внизу викладеного колодами рову зеленіє каламутна вода. З воріт видно, як стрімко підносяться вгору баня замкової церкви Воскресіння Господнього. В її підземній кріпті перепоховано жертви Батуринської трагедії.

А далі ми оглянули глибоку криницю, пофотографувалися біля гармат, помилувалися з оглядового майданчика звивистим Сеймом та пожалкували, що музей українських грошей та гетьманський палац так і не відкрито для відвідувачів.

Кохання-зітхання Мазепи і понура катівня

Натомість у Генерального судді Лівобережної України Василя Кочубея ходи куди хочеш, роздивляйся, що хочеш. Хоч футбол, що того дня проводився у парковому стадіоні. Спочатку ми пройшлися будинком Василя Кочубея. Що сказати, сьогодні судді навіть райцентрів у таких не живуть. Кілька тісненьких кімнат з експозиціями і генеалогічним деревом Кочубеїв.
Окрема історія про кохання гетьмана Івана Мазепи з похресницею Мотрьою. Є відтворені листи старого гетьмана, є кілька портретів Мотрі, якою вона являлась в уяві художникам. Але про долю дівчини мало що відомо. А про Івана Степановича читаємо в історії України, поглядаючи на 10-гривневу купюру.

В підвальній катівні є приміщення для оперів»-дізнавачів, а є закапелок для тих, хто перебував під слідством. Нині там «сидять» два манекени, які зображують відповідних персонажів. Для повноти відчуттів, вздовж стіни розставлено знаряддя, якими робили людям «вирвані роки», а також картинки відповідного змісту.

Після катівні особливо приємно прогулятися парком, побачити пам’ятник Мотрі, Петру Прокоповичу, що винайшов вулик з рамками, письменнику Богдану Лепкому. Побувати на тому місці, де колись був дуб, який ховав від сторонніх очей гетьмана і Мотрю. А на завершення чудово послухати, як гудуть бджоли на діючій пасіці.

Багатостраждальний палац Разумовського

І справді, пережити йому довелося чимало. Вже на початку ХХ століття, він був руїною, а на території парку солдати рили окопи і бліндажі. Потім за діло взявся Ющенко. Палац відбудували, але фасадні роботи робили халтурники, штукатурка вже потроху сиплеться. Зате всередині усе в ажурі. В прямому сенсі цього слова. Гарні розписи і ліпнина, портрети братів Разумовських і їхніх нащадків, є палаш часів Катерини-кровопивиці. Інтер’єри відтворено за записками архітектора Камерона, а от внутрішнє оздоблення відрізняється від оригіналу. Поки слухали старовинний рояль, пішов дощ, і тому було надзвичайно приємно погуляти по алеях паркового комплексу. А фото і селфі було зроблено просто неймовірна кількість.

Крути не оминути

Залишалося трохи часу після всіх екскурсій і, незважаючи на втому, ми завернули в Крути. Дорога влітку значно гірша за зимову, коли снігом ями позасипало. Та ніхто не ремствував.

На станції ми згадали про той, майже столітньої давнини, бій. Схилили голову, згадали, що серед полеглих був хлопчик з Білоцерківщини. А потім з села приїхала жіночка, яка люб’язно впустила нас до музею на колесах.

Подивилися відео, а потім пройшлися вагонами і оглянули старі фотодокументи, зразки зброї та амуніції, побачили пристрій для фронтової дезинфекції. А наостанок досхочу полазили по паровозу, платформах з гарматами та прогулялися до ставу.

Мандруйте з нами патріотично, пізнавайте Україну! Долучайтеся до спільнот у соціальних мережах: ВКонтакті, Фейсбук

Коментарі

коментарів

Related posts

One Thought to “Побачити Батурин та Крути в проекті “Патріотичні екскурсії” від “Молодої Просвіти””

  1. Поїздка була неймовірна, екскурсія насичена!

Leave a Comment

Увійти за допомогою: