1,121 читачів

Льон хоча і не цвів синьо-синьо, але зібрав чимало синів і дочок України

UcpFiP4Ndio

Поступово намагаються українці повернути з небуття традиційні сільськогосподарські культури. Льон відноситься саме до таких. Про нього й пісні написані. Тож не побувати на ІІ Фестивалі Льону в селі Стремигород, що у Коростенському районі, ми не мали права.

“Спринтер” прудко долав нас до Коростенщини чудовою трасою “Київ-Ковель”, а от останні кількасот метрів до села далися важко, бо дорога була сипана відсівом і профілем схожа на пральну дошку. На заправці за Бородянкою познайомилися з підприємцем Сергієм Шаколою, який придумав робити чіпси з льону. Каже, що бере його лише з полів навколо Стремигорода та ще в Запорізькій області. Чіпси смак мають трохи незвичний, але вельми поживні. З чаєм підуть.

У другій половині дня розпочалася розважальна програма. Тож проштвхуємося крізь ряди з сувеніркою, напоями і харчами. Багато виробів з льону, ну так на те воно і фест. Ляльки, олія, згадувані вище чіпси. Одяг, скатертини, рушники були представлені у всьому своєму розмаїтті. Також багато оригінальних фотозон.

Так само багато було і традиційних для фестивалю і Житомирщини страв. “Фестивальна” кухня була представлена шашликом, картоплею-фрі, бограчем, бараниною, овочами-гріль. А от навколишні села не поскупилися на наїдки. Ого там лише не було: січеники, домашні ковбаси, з десяток різновидів дерунів, смажена риба, смажена риба у борошняно-грибній заливці, голубці з рисом і м’ясом, картолею, пшоняною кашею. А ще каша в гарбузі, борщики і юшки, смажена підчеревина і печена картопелька, пироги, мамалига, лемішка й ВІН — самогон. Не просто каламутно-синюшна рідина (таку ви можете побачити лише в радянському кіно) а калганівка, на бояришнику, зубрівка, з лимоном, апельсином. А ще наливки: вишнівка, смородинова, чорнична, сунична, горобинівка.

Сидять люди і насолоджуються. Їдять, аж виляски йдуть. Якщо за шашлики-бограчі потрібно було викласти чималенькі кошти, то в з селянами досить було погомоніти і й отримати гору наїдків. Може, зранку торгівля пішла, бо руки поліщуків завзято пакували в кишені купюри. Виторг був славним.

А на сільському стадіоні розгорталося справжнє шоу. Лиш тільки закінили співати народні колективи, як почалося дефіле моделей в одязі Оксани Полонець. Вишукані лляні сукні наче обіймали спокусливі стани молодих дівчат. Не одна дівчина, жінка й молодичка скрушно зітхала, дивлячись на таку красу. Ціни ж кусаються, тому й мода пищить.

Але жіноцтво скоро втішилося. А діти то й взагалі були у захваті, бо затупотіли копити і перед очима глядаів з’явилися каскадери з кінного театру. Вони збивали гілляки гарапниками, розрубували на скаку качани капусти, показували мистецтво джигітовки.

Між номерами публіку розважали стрільбою з гармат і деякими прикладами козацького “цигуну”. Тобто, кидали на живіт гострючі ножі й на ньому ж таки, козачому животі, розрубували шаблею капусту.

А фіналом фесту став концерт гуртів “Лос колорадос” та “Тарута”.

Якщо “колоради” не “заморочуюччись” дозволяли собі “гнати” на всіх і вся, а особливо на Лорак, що “любить москалів”, то в “Тарути” музика серйозніша. По стилю якраз підходить до популяризації споконвічної культури, легендарного льону.

Жаль було покидати фест. Так можна не лише відродити льон і село, а й традиції в одязі та харчуванні. Бо суші в горло вже не лізе.

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: