1,699 читачів

Відслужив рік на «передку»? Ти ще не фронтовик!

551af257591bc

Чому навіть після року безпосереднього перебування на війні можна залишитися без статусу «учасник бойових дій»?

Україна успадкувала від колишнього Радянського Союзу не лише тотальну корупцію, але й тотальну бюрократію. Найбільш огидними її проявами стали чисельні отримання посвідчень учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та статус ветерана війни в Афганістані. Розподіл пільг за принципом «друзям все», а решті «ми вас туди не посилали» є домінантою у відносинах між корумпованим державним апаратом і рештою населення України.

Збройний конфлікт у східних областях лише підтверджує тезу про живучість «совка» і використанні народу, як витратного матеріалу. Про нікудишнє матеріальне забезпечення та озброєння особового складу Збройних сил України написано сотні статей і блогів. Заскорузлість, безвідповідальність і безкарність Міністерства оборони та Генерального штабу призвела до того, що не лише добровольці не поспішають поповнювати лави армії, але й мобілізація зривається. Яскравим прикладом тому є провал набору людей в «шостій хвилі». Але чи варто звинувачувати людей, якщо навіть отримання статусу учасника бойових дій (УБД) часто перетворюється на «ходіння по муках» під час якого страждає не лише військовослужбовець, а й члени його родини.

Олена Косяненко, дружина військовослужбового зі 72-ї ОМБР і мама двох маленьких дітей, сповна відчула нас собі черствість армійської бюрократії. «У серпні 2015 року (орієнтовно 11 числа) я особисто занесла до стройової частини 72 ОМБр папери (ксерокопія паспорта, ксерокопія ідентифікаційного коду та згода на обробку персональних даних), необхідні для оформлення посвідчення учасника бойових дій. На той момент мій чоловік, Олексій, вже 5 місяців перебував у зоні АТО (перша протитанкова батарея 72 ОМБр). За ці п’ять місяців чоловік лише один раз виїжджав із зони АТО – десятиденна відпустка на початку липня пов’язана з моїми пологами. Тобто, в серпні він вже мав право оформляти посвідчення УБД, оскільки вже були накази про вхід та вихід його із зони АТО», – написала вона у скарзі на ім’я Міністра оборони Степана Полторака. Після півтора місяців від дати подачі документів, вони так і залишилися в стройовій частині 72-ї ОМБР. Тож жінці довелося телефонувати на «гарячу» лінію МОУ. Але й після «гарячого дзвінка» оформлення УБД просувалося важко.

«Через 10 днів я навідалась у стройову частину – ніяких змін. Документи мого чоловіка продовжували припадати пилом десь у кутку. Зате працівники перешіптувалися між собою про папку документів, яку приніс якийсь майор і яку треба швиденько зробити, бо він з кимось домовився. Після нетривалих дебатів документи чоловіка знайшли і швиденько роздрукували всі необхідні витяги з наказів. Мене запевнили, що найближчими днями їх направлять у Чернігів. Через тиждень я знов навідалась у стройову частину і мені сказали, що документи таки відправили у Чернігів. Це було десь у жовтні», – цитата з тієї ж таки скарги міністрові. Відповіді на скаргу Олени Косяненко не було. Лише подзвонив «Мельник з міністерства» й спитав чи служить її чоловік і далі. Зрештою, наприкінці грудня документ було оформлено і його відправили у Волноваху. От тільки Олексія там вже не було. Він був переведений в інший підрозділ. Тож посвідчення УБД досі «гуляє» в кабінетах військових бюрократів.

1X4progkT0U

SKARGA-2

Законодавством України передбачено перелік документів для отримання статусу УБД серед яких є наступні:
1. Оригінал довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

2. Витяги із наказів по стройовій частині про вибуття (прибуття) до військової частини після виконання завдань антитерористичної операції.

3. Витяги із наказів по стройовій частині першого заступника керівника Антитерористичного центру (командира сектору) про прибуття для виконання завдань антитерористичної операції та вибуття до місця постійної дислокації.

А уявімо ситуацію, коли мобілізовані громадяни України не мають в наявності витягів наказів про вибуття до військової частини після виконання завдань антитерористичної операції (на армійській мові «вихід з АТО»)? Байдуже, який це вихід: у відпустку, закінчення відрядження тощо. А якщо обстановка на дільниці відповідальності вимагає перебування мобілізованого увесь строк служби? В такому випадку на статус УБД годі сподіватися до кінця служби.

Не секрет, що моральний стан військовослужбовців на «передку» часто є незадовільним. Причинами цього часто є позастатутні стосунки між особовим складом. Багато є прикладів здирництва і морального знущання офіцерів по відношенню до солдат і сержантів. Тож ситуація, коли командир зловживає своїм службовим становищем є досить поширеним явищем. Якщо в документи, які подаються бійцями на отримання статусу бойових дій закралася неточність (не вистачає якогось документу, не читаються на поганої якості ксерокопії персональні дані тощо) , то стройова частина бригади має повідомити командира підрозділу про це. Та якщо командир «має зуб» на когось із підлеглих, то може безкарно «забути» повідомити свого підлеглого про такі помилки. Все спишеться «на війну». А інколи командир може відверто знущатися зі своїх підлеглих: «Ми вам дамо УБД, а ви до сєпарів потікаєте. Ми вирішили давати посвідчення тільки після демобілізації. Вам взагалі не положено мати посвідчення до дємбєля. От дослужиш, тоді получиш», – такі типові відповіді офіцерів на запити солдатів про статус УБД.

Тим часом сім’ї мобілізованих вповні сплачують усі рахунки, які їм начисляють за комунальні послуги. В нинішніх умовах мова йде про сотні гривень щомісяця. А таких місяців може набратися чимало. В масштабах країни недоотримані пільги складають сотні мільйонів гривень. Непогана для держави економія на людях.

Це лише матеріальні втрати, а як бути з моральними? Що почувають бійці, яким не лише дають іржаву кільку в томаті на харчування та комплект однострою на всі випадки життя (що розлазиться на тілі через два місяці)? Непотрібність, злобу й ненависть, зневагу до державних інститутів. Все це переноситься на побутових ґрунт і маємо скалічене суспільство. Перебільшення? Ні, адже варто послухати тих, хто «видер» УБД. Їхні вислови під КПП військових частин вельми солоні й специфічні.

Цікаво було б провести наступний моніторинг: який відсоток учасників УБД серед мобілізованих й офіцерів-чинуш МО та Генштабу? Цифри можуть бути вражаючими і не на користь простих громадян України.

Тож владі варто пам’ятати, що населення вкрай знервоване і роздратоване. На руках повно зброї і вибухівки. Лозунгами про захист України всі «наїлися» і хочуть втілення їх на практиці. До системного збройного виступу справа звичайно не дійде, але чи може хтось із чиновників бути впевненим, що до нього в кабінет не влетить граната з висмикнутою чекою?

Автор: Костянтин Климчук

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: