Гамлет. Від фарсу до жаху за три години

TSR Watermark - 3978

Ще коли на початку вересня була вивішена афіша про прем’єру «Гамлета» на будинку театру імені Садовського, на думку спали дві цитати, пов’язані з п’єсою. Їх завжди згадують в контексті постановок найзнаменитішого англійського драматурга. Перша про те «… а чи не пора нам, друзі, замахнутися на ВільЯма нашого Шекспіра». Другу так просто не вставиш, але смачно записав нащадок запорізьких козаків Гіляровський роздуми актора Василя Далматова про «нєврастєніка в трусіках». Ставити «Гамлета» справа почесна, проте невдячна. Порівняння обов’язково будуть. Старше покоління згадає однойменний фільм киянина Григорія Козинцева з Інокентієм Смоктуновським. Інтелігенти середнього віку можуть пригадати фільми Дзефіреллі з несподіваним Мелом Гібсоном та Брани з Браною в головній ролі, а потім і Леся…

Read More

Будемо знайомі. Командир 72 бригади імені Чорних Запорожців полковник Артем Богомолов

1641

Посеред весни стало відомо, що у славетної 72-ї бригади буде новий командир. В країні триває війна із Росією, як не називай різноманітними абревіатурами військові дії на Сході України – АТО, ООС… Якщо за умов мирного часу комбриги очолювали військові частини мало не по десятку років, то тепер ситуація змінилася. Українська армія отримала нову когорту офіцерів, які яскраво проявили себе в плануванні і проведенні бойових операцій, опанували тонкощі надзвичайно складної штабної роботи, очолювали підрозділи, які здійснювали прориви з оточення і робили рейди ворожими тилами на тимчасово окупованих територіях. Саме вони й складають ту основу, на якій розбудовується новітня українська армія. Ім’я полковника Артема Богомолова не надто відоме широкому загалу, тож ми заповнюємо…

Read More

«Моя чарівна леді» почала нову сторінку в історії театру імені Саксаганського

ава

Після перегляду на сцені Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. П.К. Саксаганського прем’єрного показу вистави «Моя чарівна леді» підшуковував слово, яким би можна було охарактеризувати те, що відбулося. І знайшов. «Хвацько!» Саме так, зі знаком оклику. І ось чому. Ставити класиків світової драматургії досить важко і дуже відповідально. Можна «насмикати» цитат і рішень режисерів попередників й пожинати плоди своєї діяльності. Але постановник з совістю ніколи не стане епігоном й торуватиме свій шлях в мистецтві. Тарас Мазур впевнено крокує саме другою стежиною. В білоцерківський театр повернулася радість творчості. Вона відчувається в дещо наелектризованій обстановці. І це не гнітюча атмосфера, яка в’яже руки, а жага творчості щедро присмачена порцією театрального бешкету, коли…

Read More

Оновлена армія. Від їдальні до казарми

ава

Нещодавно в Білій Церкві з робочим візитом перебував Президент України Петро Порошенко, відвідав відремонтовану їдальню, «зняв пробу» солдатського харчу, оглянув будмайданчик, де йде будівництво казарм нового типу та перевірив хід робіт. Президент поїхав, а інтернетспільнота (а де ж іще обмінятися думками, анонімно і явно) розділилося на два традиційні українські табори – «зрада» VS «перемога». Не бажаючи впадати в крайнощі, вирішили пересвідчитися в справедливості оціночних суджень коментаторів. Тим паче, що в старих казармах бували і не раз, тож порівняти умови «до» і «після» буде досить легко. Тим паче, що 72 бригада, а точніше її прес-служба сама запросила відвідати пункт дислокації частини. Тож welcome до солдатської їдальні та казарми разом з журналістами  «Час Змін…

Read More

В гостях у казки. Арт-готель «Династія» запрошує на виставку ляльок

50801784_2179832792055654_6052957445305663488_o

  Кілька років тому громадський простір просто «вибухнув» часткою «арт» до багатьох назв. Як гриби після дощу, почали з’являтися вивіски, які обіцяли той самий «арт» у кав’ярнях, клубах, підвалах, крамницях, пабах, рюмочних. Частенько «арт» обмежувався наявністю декоративної книжечки на підвіконні чи заяложеною підшивкою часописів на шинквасі, а решта обходилася просто видозміненою вивіскою. Але з’явився в Білій Церкві по-справжньому затишний арт-заклад. Готель «Династія» позиціонує себе, не тільки як заклад, де можна провести кілька чудових днів у затишних кімнатах старого особняку, а й повноцінний творчий культурний простір. Підтвердженням цієї теми є не лише відповідний стиль готелю, а й культурні заходи, які там організовуються. Такі, як виставка-продаж авторських ляльок, що триватиме до 28…

Read More

В Білій Церкві вшанували Лицаря духу Василя Стуса конкурсом читців його поезій

51287880_2702959206388366_7020289212574334976_o

 Довгою була дорога Василя Стуса до свого читача. Невеликі наклади збірок його віршів, публікації в кількох журналах були лише прологом до глибоко-філософської думки видатного поета і невтомного борця з тоталітаризмом. Стусом захоплювалися люди з вільним козацьким духом, передаючи в рукописних зшитках вірші з словами: Отак живу: як мавпа серед мавп. Чолом прогрішним із тавром зажури все б’юся об тверді камінні мури, як їхній раб, як раб, як ниций раб.   Стуса проклинали сірі літературні чиновник, слухняно виконуючи наказ про цькування українських патріотів: «З художнього боку вірші Стуса це якась маячня, злобливе белькотіння, а з громадського, політичного — це свідомий наклеп, очорнювання і оббріхування нашої дійсності».   Василь Стус став символом…

Read More

Міцна броня і великі калібри зможуть відпочити. Зустріч 6-го та 7-го ешелонів

50824443_949182761945386_1738951134808113152_o

Майже екватор прибуття військових ешелонів бригади Чорних запорожців в пункт постійної дислокації. Незважаючи на неузгоджений графік руху, потяги регулярно приїжджають в Білу Церкву. Так само не зменшується потік людей, які у будь-який час доби приходять привітати вояків з поверненням додому. Вже створилася певна система оповіщення, яка практично не дає збоїв. Ніби по ланцюжку чи концентричними хвилями розходиться інформація соціальними мережами у вигляді повідомлень у месенджерах, СМС, телефонних дзвінків. І за лічені хвилини порожній вокзал заповнюється людьми. В руках квіти і прапорці, саморобні плакати і букети квітів. Жінки тримають вишиті рушники під якими проходять підрозділи 72-ї бригади. Чергові два ешелони були з бронетхнікою. На платформах стоять 2С1. Грізна зброя в умілих…

Read More

Повернення «цариці полів» і «богів війни». Зустріч 3-го, 4-го та 5-го ешелонів

ава

Втягнулися. Ешелони з підрозділами 72-ї бригади почали один за одним прибувати в Білу Церкву. Вокзал живе в двох паралелях. В одній – пасажири дальнього сполучення і приміських потягів, в другій – ті, хто зустрічає військовослужбовців. Під час прибуття ешелону ці паралелі перетинаються. Один з тих, хто мав їхати пасажирським потягом, дивився на зустріч вояків, що поверталися зі Сходу і зітхнув. «Нас так не зустрічали», – сказав він. «Не може бути, – обурилися білоцерківці, – ми не пропускаємо жодного ешелону…». «Ви – ні, але я служив у танковій бригаді», – уточнив чоловік. Маємо пишатися, що про воїнів білоцерківського гарнізону громада не забуває. 12-й окремий мотопіхотний батальйон «Київ» добре проявив себе в…

Read More

Перший зустрів найкращих. Елітна бригада ЗСУ повернулася до пункту постійної дислокації

пп

26 січня поставлено крапку в черговому поверненні 72-ї бригади Чорних Запорожців з фронту російсько-української війни на відпочинок і доукомплектування. Традиційно бригада мала пройти урочистим маршем вулицями міста. В порівнянні з 2017 роком маршрут був скорочений. Військова частина вийшла на вокзал, щоб зустріти останній потяг з побратимами. Туди ж мав прибути і Головнокомандувач, президент України Петро Порошенко. Першу особу країни чекали і ретельно готувалися. Комунальники і залізничники шкребли дорогу, перон і привокзальну площу. Вивозили сніг і витурили з вокзалу безхатченків. Всюди сновигали працівники державної служби охорони, які підозріло поглядали на зібрання. На площі поротно вишикувалася бригада. З’являється полковник зі списком в руках і вервечка журналістів, операторів і фотографів потягнулася на перон.…

Read More

Філаретові І виповнилося 90 років!

50801697_1698814176885912_4093687605042872320_n

90 років тому в селі Благодатному, що на Донеччині, побачив світ маленький хлопчик, який сьогодні є найвищим моральним авторитетом України. Філарет І – архієпископ і Митрополит, Патріарх всієї Руси-України, Свято-Успенських Києво-Печерської та Почаївської Лавр. Священноархімандрит по праву приймає вітання від українського народу. Зал національного палацу мистецтв «Україна» заповнений вщерть. Ще у вестибюлі зустрічаємо багатьох знайомих з Білої Церкви: підприємця Петра Мороза, народного депутата Олександра Марченка, ветерана УПА Теодора Дячуна. В залі розміщується делегація на чолі з благочинним Білої Церкви і району протоієреєм ПЦУ Миколою Гопайничем. Бачимо настоятеля Свято-Миколаївського собору, найбільшого в Київській області, протоієрея Михаїла Даниліва. Люди в партері починають вставати і аплодувати. В зал заходять митрополит Епіфаній, прем’єр-міністр Володимир…

Read More

ГАННА РУЧАЙ: «Українця середнього класу так само мало цікавить Україна, як і ситого європейця»

ручай

​9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови. Під словом «ми» маємо на увазі всіх, хто не просто пише й розмовляє українською – нині цього недостатньо, аби наївно вважати, що війну за Україну на цьому фронті виграємо кількістю, – йдеться про тих, хто знає, любить, вдосконалює українську і відстоює її, утверджує рідне слово, щодня доводить його вагу, і силу, і важливість. Серед таких людей, безумовно, – письменниця, редактор і перекладач ГАННА РУЧАЙ (ТАМАРА КЛЮКІНА), добре відома українцям, які люблять читати своє, як автор низки романів, зокрема, «Духи міста», «Жіночий бокс», «Смугастий, мов життя», «На східному фронті є зміни» та інших. Останнім часом у Ганни Ручай додалося творчих справ: вона керує літературними студіями…

Read More

Ніч повернення і зустрічей. Зенітники вдома

45420167_897583727105290_619897680713220096_o

Приємно. Приємно аж до поколювання в кінчиках пальців набирати текст про те, що земляки-зенітники прибувають у повному складі в пункт постійної дислокації. Прибувають ешелони один за одним. Минулого року чекати доводилося дуже довго, а нині все відбувається напрочуд організовано. Були побоювання, що пізня година відлякне мешканців, і вони не прийдуть опівночі на перон залізничного вокзалу. Але сумніви розсіялися, як ті хмари в білоцерківському небі, адже городяни поодинці, невеликими групами, великими компаніями почали сходитися вітати вояків. Поміж присутніх ми побачили групу жінок у піднесеному настрої. Вони фотографувалися із державним прапором і час від часу поглядали в бік Фастова, звідки мав з’явитися ешелон. Ба, це ж наші добрі знайоми з Привілля (див. статтю…

Read More

«Концерти в полі, заради волі!»

3і

– Можна вас на хвилиночку? Там співачка без вас не може справитися… Сюди, сюди проходьте… Ну от, привела! В «дівчачому куточку» управління зенітно-ракетного полку серверовано скромний стіл – цукерки, сир, печиво. Біля нього півколом стояли жінки в «піксельних» одностроях і в теплих флісових кофтах кольору хакі. У пластикові «склянки» налита ароматна кава. Жінки приязно усміхаються і дають в руки посуд. «Дякуємо за концерт. Стільки пісень проникливих, що аж сльози навертаються. Приїжджайте ще, а краще заспівайте нам, коли ми в Білу Церкву повернемося! – говорить найповажніша з жінок-військовослужбовців. – Насправді, ми тут не відчуваємо великих незручностей. Харчування гарне, до режиму служби можна звикнути. Але не можна звикнути до відсутності маленьких і,…

Read More

50 відтінків “Білої…”

42229173_2438767256140897_4899146285468090368_o

«Біла ворона» знову розпростерла крила. Цього разу на сцені Вінницького державного академічного музично-драматичного театру імені М.К. Садовського. Свою версію легендарної рок-опера Геннадія Татарченка і Юрія Рибчинського представив режисер Тарас Мазур. Братися за постановку «Білої ворони» означає піддавати себе великому ризику. Аншлаги на рок-опері в 90-х роках минулого століття ще не стерлися з пам’яті. Та й українське театральне братство також не оминуло своєю увагою історію французької пастушки, відроджуючи її на сценах у різних регіонах країни. Проте, знаючи глибину таланту режисера вінницького театру, можна було очікувати неординарної інтерпретації. Звичайно, що після байкерів-бургундців на сцені глядача важко чимось вразити, проте Тарас Мазур зумів. Окрема подяка за костюми. Режисер не поплив за течією і…

Read More

Захисник ДАПу, демобілізований боєць 72 ОМБр Борис Азаров: “Треба поставити пам’ятник нашим дружинам!”

11154650_1429186184063028_2252557312377617544_o

Про оборону Донецького аеропорту протягом 242 днів говорять між собою, пишуть статті й книги, знімають фільми. Бої за летовище стали одним із символів нескореності українського народу. Ворог назвав оборонців ДАПу «кіборгами». Проте майже ніде в інформаційних джерелах не згадується, що одним із перших підрозділів, які прибули на захист летовища, була зведена рота 72-ї ОМБр. Дії кількох десятків вояків майбутньої «Чорної бригади» під час боїв за клаптик української землі з 1 червня по 5 серпня 2014 року й досі залишаються «білою плямою» літопису російсько-української війни. З Борисом Азаровим ми розмовляємо за столиком білоцерківської кав’ярні. Він ретельно вибирає каву і приємно посміхається. Зустріч не могла відбутися протягом півтора років, і ось нарешті…

Read More

Соняхи, як обеліски. В Києві вшанували загиблих в російсько-українській війні

6

Чотири роки тому в Україні була розстріляна надія. В когось розстріляли сподівання на швидке завершення збройного конфлікту на Сході України й повернення додому, в інших – віру компетентність керівництва і невідворотнє правосуддя. У багатьох солдатів та офіцерів вбили наївну віру у те, що існує «слово честі» в армії Росії. Останніх, а насамперед бійців добровольчих батальйонів, вбивали тоді в полях та лісосмугах біля міста, назву якого мало хто знав. Іловайськ. Вшанувати пам’ять полеглих на розв’язаній Росією війні приїхала в Київ делегація з Білої Церкви. Від часу загибелі вояків у пекельних «зелених коридорах» минуло чотири роки, але загибель підрозділів під Іловайськом і досі залишається найбільш трагічною історією російсько-української війни. Досі не названі…

Read More

«Східний експрес» або бліц в ОСС

DSC_0397.1

Зі зміною назви абревіатури АТО (антитерористична операція) на ОСС фундаментальні речі для простого солдата і офіцера не змінилися. Ворог підступний і жорстокий, мирні (а точніше, стримуючі) угоди потрібно дотримуватися, некомплект у бойових частинах великий і нового озброєння мало. Причини такого стану лежать на поверхні. Україна зійшлася в бою не лише із зовнішнім супостатом, який протягом століть веде війну на винищення українців, а й з внутрішніми ворогом. Останній – страшніший. Це не лише куплені грошима, спокусами, владою примарною величчю відверті ненависники держави, а й та черв, яка роз’їдає тіло держав корупційними діями, паразитує на крові й щирому патріотизмі. Так само мало змінилися умови роботи волонтерів. Вони «проштовхують» у війська те, що…

Read More

Гаряча презентація «Смугастого, мов життя»

36329544_2054324538161639_4656617793024688128_o

Давно такого не було в читальному залі Центральної міської бібліотеки, де зазвичай відбуваються презентації нових книг. У вівторок 26 червня зал був наелектризований, а не тихо дрімотним, хоча починалося все дуже спокійно… Книга «Смугастий, мов життя» Ганни Ручай довго торувала свій шлях до читача. Роман був написаний ще в далекому 2008 році й тоді ж став дипломантом всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». А от з виданням не склалося. Так і пролежав рукопис «в шухляді», аж поки видавництво «Час змін інформ» не презентувало віддруковану книжку широкому загалу. Перед безпосереднім знайомством із книгою публіці був представлений усний журнал літературної студії «Молодої Просвіти», який веде Ганна Ручай. Талановиті діти розказували про свої досягнення і читали…

Read More

100 років пам’яті. 25 років слави

33601913_2207119909305634_6176912653894549504_o

Село Дідівщина має давню історію. З часів князівської Русі тут жили хлібороби і ремісники. Жили і боролися, оскільки не було спокійного життя в Україні. Багато разів прокочувалися цими місцями вали грізних повстань. Сто років тому Україна ледь не здобула незалежність, проте не склалося. Сто років тому біля Дідівщини стався бій. Таких боїв чимало було під час визвольних змагань. Лилася українська кров. Полеглих українців було поховано на території старого цвинтаря, що на околиці села. Багато років мешканці Дідівщини зберігали пам’ять про полеглих, аж поки не прийшов час визволення. Про національних героїd можна було говорити вголос. Тепер на місці поховання стоять три дубові хрести. Протягом чверті століття приїжджають вшанувати вояків вдячні нащадки.…

Read More