Прощай Руслане! Ти залишився Воїном

24883667_698857743644557_6617556781043726870_o

От і попрощалися з Русланом Єсюком. Попрощалися, як з воїном в храмі св. Іллі Муромця, куди прийшло кількасот чоловік, щоб віддати останню шану мужньому чоловікові, який залишався на бойовому посту до останнього подиху. Руслан Єсюк був одним із тих, хто, не вагаючись, пішов захищати Україну в 2014 році. «Коли командир бригади спитав, хто добровільно готовий йти виконувати бойове завдання, нас вийшло вперед близько ста чоловік, а тисяча залишилася стояти на місці», – згадував він про перші березневі дні того страшного року. А розповідав про роботу мінометників на війні, про армійський побут, про нічну варту, коли по людях лазили змії… Але куля, осколок, снаряд, змії оминули Руслана. Його вбила гадина, яка…

Read More

Мисливці за безпілотниками повернулися на рідну землю

24059334_695522927311372_2437304922205209595_o

Вони повернулися. 1 дивізіон Білоцерківського зенітно-ракетного полку прибув в пункт постійної дислокації. Перед тим дивізіон був вдома лише в березні 2015 року, а до того часу й після повернення в зону війни виконував завдання по боротьбі з літальними апаратами ворога. «Один пуск ракети коштує дуже дорого, тому потрібно бити напевне, – ділився враженнями командир однієї з батарей ЗРП. – Часто бувало й таке, що «вели» літальний апарат і були готові знищити ціль, але команди на постріл не було. Женемося полями «Осою», перескакуємо маленькі річечки, тримаємо БЛА під прицілом, а ефір мовчить, немає команди «Пуск». «Безпілотник» міняє напрям руху, й ми втрачаємо контакт. Минає ще тридцять хвилин, і надходить дозвіл на…

Read More

Реактивні «боги» теж вдома. Повернення героїв. Епізод 10

23120188_686066288257036_8122818069449959872_o

Дивізіон реактивної артилерії 72 ОМБр прибув у Білу Церкву. На пероні вояків зустріли представники місцевого самоврядування, учні білоцерківських навчальних закладів, громадський актив, громадяни міста. Як і перед тим прибулих бійців, ракетників «викупали» в аплодисментах і обдарували квітами. Бійці дивізіону стали стабілізуючим фактором на ввіреній ділянці фронту. Ворог знав, що відповідь на активні дії, реактивна артилерія за лічені хвилини може влаштувати йому вогняне пекло. Після завершення урочистостей вояки одразу почали розвантажувати бойову техніку й переганяти її в бокси військової частини. А тим часом на білоцерківському вокзалі багато мешканців приходило подивитися на грізні бойові машини. Для нас вже давно не є екзотикою назви «Град», «Смерч», «Ураган», а тепер трапилася нагода побачити цю…

Read More

Шпигуни на вокзалі, свобода Юрія Дєточкіна й інші деталі повернення бійців додому. Епізод 6.

23004585_685263905003941_4303181946136286737_o

Це вже робилося не смішно. Огрядний чоловік намагався вхопити за рюкзак і відвести в міліцію: «Ти шо фотографуєш воєнну тєхніку? Це нєльзя! Ти шо шпіон?!» Від здорованя тхне перегаром і він налаштований рішуче. Різко розвертаюся, відштовхую чоловіка. «Не лізьте до нього, – зупиняє чолов’ягу військовий, – це не секрет, знімати можна». От і добре, можна тепер спокійно працювати. За десять хвилин до прибуття військового ешелону на пероні вишиковуються люди, які прийшли привітати вояків 72-ї бригади. Море квітів, тріпочуть полотнища синьо-жовтих прапорів, тримають тендітні руки намальовані привітання. Традиційно присутній Геннадій Дикий, Микола Антонюк, Юрій Петрик і багато школярів, вчителів, волонтерів, простих громадян. Хоча стоп, з останніми не завжди просто. От і…

Read More

Чарівний світ на кінчику пензля і мастихіну

3

Мешканка Білої Церкви Алла Преображенська-Ронікер створила власний світ: чарівний, суворий, затишний… А ще мінливий, як і має бути в імпресіонізмі, бо саме в цій течії живопису працює художниця. Варто лише зробити кілька кроків від головної транспортної артерії міста і, на Вокзальній 3, опиняєшся в галереї, стіни якої так щільно завішені полотнами, що на них немає вільного місця. Картини, картини, картини… Вони не лише на стінах, а й стоять на підлозі, обперті на меблі та колони. Повітря насичене химерними і також мінливими запахами фарб, кави і тістечок. І ви вдихаєте дражливі аромати, опинившись між міських пейзажів, могутніх звірів, розкішних квітів. А ось і вона, завжди приємна і гостинна, Алла Преображенська-Ронікер. Поряд…

Read More

Чорна бригада повертається в Білу Церкву

22792316_683352671861731_7473708010054296510_o

Перший прийшов!!! Підрозділи 72 ОМБР імені Чорних запорожців повертаються в пункт постійної дислокації. Сьогодні вночі Біла Церква зустрічала 1-й батальйон прославленої бригади. На пероні, назважаючи на пізній час, людно. Чимало людей чергують на вокзалі вже дві години, боячись пропустити прибуття ешелону. «Мені тільки но подзвонили, що потяг рушив з Миронівки, – заклопотано каже радник міського голови Микола Антонюк, – ви ж самі знаєте, що він йшов поза розкладом і зазвичай потрібно враховувати затримки на вузлових станціях. Ми ж разом з вами не один такий ешелон зустріли». Надворі тепла і волога ніч. В мерехтливому світлі вокзальних ліхтарів видно приготування до зустрічі. Монтується звукопідсилювальна апаратура, сновигають по вокзальній території зі штативами на плечах…

Read More

Волонтерська поїздка з гумором і не без моралі…

20121576_643387982524867_2976939705055862265_o

– …моризмичні війська України! – Що!? – Статирично-муристичні!.. – ЩО!!!???? – Гумористично-сатиричні війська України спеціального призначення! – О, з третього разу якось у вас склалося. Куди? – Додому гумориста веземо. – То чого до нас не привозите? – А що, у вас тут своїх анекдотів не вистачає? – Проїжджайте! Зазвичай «важкопрохідний» блок-пост у Кремінній залишається позаду. Обійшлося без трусу поліцейськими і обнюхуванням поліцейськими ж собаками. Про всяк випадок об’їжджаємо Слов’янськ і його контрольні пункти й вириваємося на пряму до Харкова, а згодом, і Києва. Дорога заколисує, але в напівдрімоті пригадуються моменти чергового рейду на Схід. «Потрібні маскувальні сітки…», «Чи можете допомогти чорною фарбою…», «Доправте, будь-ласка, вогнегасники…», «Допоможіть пральною машиною…», «Є…

Read More

Легендарна вистава повертається на білоцерківську сцену

Тарас Мазур 2

Близько п’яти років білоцерківці не бачили чудової, пронизливої і неймовірно доброї вистави «Тев’є-молочник» («Поминальна молитва»). Драматургу Григорію Горіну вдалося створити незабутню п’єсу за мотивами оповідань письменника Шолом-Алейхема, сповнену оригінальним єврейським гумором і типовими сценами з життя євреїв в невеликих містечках і селах Подніпрянщини. Саме вистава «Тев’є-молочник» була однією із тих, з якою Київський обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського  підтверджував статус «Академічного». Але через сімейні обставини режисер Тарас Мазур залишив білоцерківський театр і переїхав жити та працювати до Севастополя, а “Поминальна молитва” зійшла зі сцени нашого театру. Анексія Криму перекреслила подальшу кар’єру  режисера в Севастопольському театрі ім.Луначарського, звідки йому, активному учаснику Євромайдану, довелося звільнятися і евакуюватися з Криму через загрозу життю. Тарас…

Read More

Футбольні надії Білої Церкви

1

Футбол! Справжня гра мільйонів… Нехай сьогодні частину дітей і не можна відтягнути від ноутбука чи «планшету», але ще чути в дворах пружні удари по м’ячу, який влучає то в імпровізовані ворота, то в припарковані автомобілі. Вирує стихійне, дворове футбольне життя. А на смарагдових полях стадіонів Білої Церкви це життя також вирує, але впорядковано, по правилах. Ініціатива футбольного клубу «ARSIK СLUB» щодо проведення чемпіонату міста по футболу серед дітей 2010 року народження була підтримана Білоцерківською міською федерацією футболу та відділом фізичної культури і спорту Білоцерківської міської ради. На турнір заявилося 8 команд, які будуть виборювати головний приз по круговій системі аж до кінця жовтня. Тут вже немає місця дворовій «самодіяльності», а є…

Read More

Дорога додому довжиною у вік

Яциневич Яків Михайлович

«Блазні, каторжани, шарпатюги, злодії рай дадуть… Поцарствують вік і згинуть! – Вік? – Ну да. Вік. Сто років царство їхнє буде. Сто літ голод, мор, нужда буде. – А чому ж вік? То все ж згине… – Не згине. Наш народ не те, що червоною шматою, але й червоним залізом з його місця не зрушиш. А от силу свою за той час назверх покаже. Навчиться битися за себе.» Улас Самчук «Волинь» Слова, винесені в епіграф, були написані в 30-х роках минулого століття. Письменник пророчо описував події Української революції і визвольних змагань 1917-21 років. Саме так, минув ВІК відтоді, як прокотився землями Європи кривавий вал. Багато народів здобули волю й незалежність, іншим…

Read More

Життя в боротьбі! Його не зламали ні польські жандарми, ні есесівці, ні чекісти…

DSC_0030

Почесним громадянином Білої Церкви з другої спроби визнали ветерана УПА Теодора Дячуна … «Рішення не прийнято!» Саме такими словами рік тому було підведено риску під рішенням міської ради щодо визнання ветерана Української Повстанської Армії Теодора Дячуна почесним громадянином міста. Здається, що й самі депутати не зрозуміли, що сталося. Шок у однієї з депутатських фракцій, хитрі очі в інших. Скандал в засобах масової інформації… Аякже, перед цим Київська обласна рада вручила 90-літньому Теодорові Григоровичу почесну відзнаку, ветеран був на прийомі у Президента і… Минув рік після того ганебного голосування. За той період було прийнято нову редакцію положення про присвоєння відповідного звання. Білоцерківський міськрайонний суд за поданням “Молодої Просвіти” визнав, що голосування…

Read More

Тарасовими шляхами пізнавали Україну разом з Білоцерківською “Просвітою”

3

Знову й знову кличуть і манять до себе чарівні куточки України. Тож ласкавий недільний ранок зустрічаємо в умовленому місці. Рушаємо на Подніпров’я де жив, творив і спочиває батько українців Тарас Шевченко в рамках просвітянської програми «Мандри Україною. Патріотичні екскурсії». Білоцерківська «Молода Просвіта» подорожує завжди цікаво й завжди українськими історичними місцями. Ви коли небудь доганяли дощик? Ми – так. І ці перегони були приємними, оскільки винагородою у цих дружніх змаганнях була неймовірна свіжість та прозорість повітря літнього ранку, особливо коли зупинилися зробити кілька знімків на лоні природи, трохи не доїхавши Канева. Розкішні краєвиди, чудове синє небо й неймовірний запах озону настояного на ароматах різнотрав’я. Після природи фотосесія із мілітарним залізом. Гармати,…

Read More

Від Гітлера до Путлера, або Перемогли коричневих і триколорних теж здолаємо

19942863_639954632868202_6319500259973611814_o

Поки країна, вчергове розколовшись навпіл в своїх переконаннях, вирішувала відзначати пам’ять полеглих у війні з гітлерівською Німеччиною, чи святкувати річницю перемоги над нею ж, у волонтерів «Часу змін» вагань не було – потрібно виїздити на фронт. Туди, де українці протистоять армії, що керується химерно закрученою ідеологією – комунофашизмом. Та що тут дивного, адже той народ завжди радо нищив «нехристів», «інородців», «бандерівців». Тож допомогти нашій армії просто святий обов’язок. Після напруженого зимового періоду з’явився список нових потреб. Весна вже повністю вступила в свої пава з усіма її приємностями для хліборобів. То сонечко пригріє, то дощ падає. А для солдата такі зміни погоди означають брудний однострій, мокрі черевики, весняний авітаміноз, підготовка до…

Read More

Ганна Ручай: «На східному фронті є зміни»

ручай фото для статті міні

Чи варто було видавати роман з такою провокативною назвою? І видавати в той час, коли в українському суспільстві дедалі гучніше лунають голоси «уставших ат вайни», котрі скаржаться на свою втому, сидячи за столиками дорогих ресторанів, або вивчаючи можливості медіасистеми «Лексуса» в заторі на Бесарабці? Роман Ганни Ручай – не пропаганда війни, не її героїзація чи творення легенди. Це опис брудного бліндажу на блок-пості й людей, яких обставини звели разом у тісному просторі ями, невміло перекритої колодами. Ніхто з героїв роману не готувався до війни: ні мобілізовані, ні добровольці, ні професійні військові. Проте війна розставила розділові знаки на написаних долях, а смерть підвела під багатьма «текстами»-життями риску. Камерність художнього простору не…

Read More

Нескорений ветеран

дячун (1)

Теодорові Григоровичу Дячуну виповнилося 90 років. Небагато залишилося в Україні людей такого поважного віку. Ще менше людей, які в 90 років продовжують не лише існувати, а справді ЖИТИ. Теодор Дячун з тієї когорти, яку можна назвати легендарною. Він пережив три окупації й живе у той час, коли народ бореться за те, щоб не повернулася четверта. Все життя Теодора Дячуна – це історія боротьби. Він добре пам’ятає погроми всього українського польськими військами і «дефензивою» під час акцій «пацифікації». На його очах відбувалися події німецько-радянського нападу на Польщу і початку жорстокого терору, розв’язаного «визволителями». Теодор Дячун розпочав свою боротьбу за умов нацистської окупації і продовжив її, коли лютувала «Червона мітла». Він на…

Read More

«Гіркі жнива», як застереження

гж

8-е число першого місяця весни. Здавалося б, обивателі мають сидіти за щедрими столами в ресторанах чи квартирах, піднімаючи тости «за мілих дам». Але ж ні, на сеансі зовсім не святкового фільму «Гіркі жнива» людно. І це не може не радувати. Головне, що після останніх кадрів фільму ніхто не висловлював незадоволення витраченим часом і грошима. Люди свідомо йшли дивитися кіно про Україну, зняте канадцями. То чи вдалося заокеанським митцям розповісти нам про Голодомор і трагедію? Америка залишається Америкою, незважаючи на те, що режисер фільму канадець Джордж Менделюк має українське коріння. «Гіркі жнива» не є взірцем історичності і високої режисури. Ба, навіть можна причепитися до крою вбрання зображуваних селян чи до фантастичних…

Read More

Волонтери вивозять з зони АТО найцінніше, або Гіві й Моторола залишилися на Донбасі

норм

Нині добратися в зону бойових дій непросто. Зійшов сніг, а разом із ним «розтанув» асфальт. Якщо ще восени латки трималися в ямках того, що лише називається терміном «дорога», то тепер від них не залишилося і сліду. Але вдень і вночі тисячі автомобілів продовжують рухатися по аварійним ділянкам, остаточно їх знищуючи. Для Олександра Єременка таких поїздок в найгарячіші точки було дуже багато. Проте про них він згадує з гумором та ностальгією, нині лише емоційно висловлюється міцними словами. Тягнутися кілька годин на стокілометровому відтинку дороги між Чугуєвом і Донецькою областю не лише фізично, а й морально дуже тяжко. Кілька десятків різких гальмувань, кілька десятків разів амортизатори «пробивалися» до обмежувача, фаркоп викрешував іскри…

Read More

«Поки обстріли не закінчаться, поранену забирати не будемо», або кілька історій з волонтерської поїздки

avdeevka

Про це, чомусь, не надто охоче пишуть ЗМІ. Офіційні коментарі не вирізняються оригінальністю, коли виходять на камери офіційні спікери і нудно доповідають, що «…в результаті провокацій бойовиків… ми були змушені… з усіх видів дозволеної зброї… відкинули і зайняли рубежі». За цією казенщиною ховаються запеклі бої, біль втрат і тактичні перемоги, адже останнім часом підрозділи Збройних сил України захопили кілька важливих позицій на різних дільницях Східного фронту. Околиці Авдіївки стали ареною особливо запеклих боїв. Стрічки новин в соціальних мережах запістріли назвами і термінами «200», «300», «промка, «арта», «прилітає», «позиція»… І трагічні звістки про загибель солдат і офіцерів. Кожного вечора з тривогою вдивлялися в монітори й екрани, вслуховувалися в новини на радіохвилях,…

Read More

Влад Яма нагородив білоцерківців дипломами, кубками та сертифікатами на участь у міжнародному фестивалі

1

Одразу два колективи з Білої Церкви здобули срібло та золото на відбірковому турі Всеукраїнського Чемпіонату з хореографічного мистецтва “Art Dance 2017”. Зразкова студія танцю “Бон Вояж” і студія сучасної хореографії “FLY” були відмічені журі відбіркового етапу. Оцінювали танцювальну майстерність знані танцюристи Влад Яма, Андрій Дикий, Олександр Лещенко, Ілля Мірошніченко. Колективи змагалися за право взяти участь в фіналі Чемпіонату і призовий фонд 100 000 гривень. За результатами суддівського голосування “FLY” став “Золотим чемпіоном” в категорії “Естрадний” танець” та пройшов до фіналу чемпіонату. Приємним бонусом став сертифікат на знижку розміром 10000 гривень на участь в міжнародному фестивалі, який має відбутися в Болгарії у червні. В цій же категорії “Срібним чемпіоном” і сертифікат…

Read More

Третій новорічний похід або пригоди тепловізора

aq2BZV-AEX4

Частина перша (Успішна) «Скільки?», «Де?», «Пакувати потрібно?» – подібні питання є робочими для тих, хто допомагає фронту. Новорічно-різдвяні поїздки вдвічі відповідальні, бо саме у ці дні по-особливому гостро хочеться щастя. Радості, святкового настою. Тож відповіді на питання отримані, передачі спаковано і розподілено, а дитячі малюнки і поробки перебувають завжди під рукою. «Спринтер» стає під завантаження. Дві години напруженої праці й вантажний «бус», важко похитуючись, бере курс на Схід. Хоча замовлений тепловізор для 72-ї ОМБР не встиг надійти, але поїздку відкладати не можна. Не проїхали й двох кілометрів, як є потреба в зупинці. Причина поважна, священник УПЦ КП Микола Гопайнич благословляє в дорогу. Попереду більше ніж дві тисячі кілометрів і, крім…

Read More