«Легенда. 79». Валерій Гудзь

2

Десантник, порушник дисципліни, піхотинець, вимогливий командир, блискучий тактик, легендарний комбриг. Всі ці епітети притаманні невеликому на зріст, міцному чоловікові з вольовим обличчям. Його рухи різкі і впевненні, фрази чіткі й виважені. Підполковник Валерій Гудзь є одним із нової генерації командирів бригад. Ці офіцери отримали досвід бойових дій в найгарячіших точках Східного фронту. Вони зуміли не лише вижити самі, зберегти ввірені їм підрозділи, а й систематизувати отриманий досвід, застосувати його до сучасних умов неоголошеної війни і стати становим хребтом реформованої української армії. Ім’я Валерія Гудзя стає відомим спочатку завдяки «солдатському радіо»,…

Read More

Гаряча презентація «Смугастого, мов життя»

36329544_2054324538161639_4656617793024688128_o

Давно такого не було в читальному залі Центральної міської бібліотеки, де зазвичай відбуваються презентації нових книг. У вівторок 26 червня зал був наелектризований, а не тихо дрімотним, хоча починалося все дуже спокійно… Книга «Смугастий, мов життя» Ганни Ручай довго торувала свій шлях до читача. Роман був написаний ще в далекому 2008 році й тоді ж став дипломантом всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». А от з виданням не склалося. Так і пролежав рукопис «в шухляді», аж поки видавництво «Час змін інформ» не презентувало віддруковану книжку широкому загалу. Перед безпосереднім знайомством із книгою публіці…

Read More

100 років пам’яті. 25 років слави

33601913_2207119909305634_6176912653894549504_o

Село Дідівщина має давню історію. З часів князівської Русі тут жили хлібороби і ремісники. Жили і боролися, оскільки не було спокійного життя в Україні. Багато разів прокочувалися цими місцями вали грізних повстань. Сто років тому Україна ледь не здобула незалежність, проте не склалося. Сто років тому біля Дідівщини стався бій. Таких боїв чимало було під час визвольних змагань. Лилася українська кров. Полеглих українців було поховано на території старого цвинтаря, що на околиці села. Багато років мешканці Дідівщини зберігали пам’ять про полеглих, аж поки не прийшов час визволення. Про національних героїd…

Read More

Нагороду за благодійність розділяємо з вами, друзі!

БК

20 березня в київському ТЦ «Ультрамарин» відбулася церемонія нагородження кращих благодійників Київщини. Захід був організований в рамках Всеукраїнського конкурсу «Благодійна Україна». Волонтери з «Часу змін» стали його лауреатами і отримали відзнаку за ІІ місце в номінації «Благодійність у захисті України. Місяць тому, ми сіли і порахували, що волонтерами «Часу змін» було передано українській армії. Запасні частини до військової техніки й одяг, тепловізор і медичні препарати, шини і побутова техніка, продукти й автомобіль, а головне – тепло українських сердець і безцінні привіти з дому. Ці досягнення були б неможливі без вас,…

Read More

Народний президент. Місія здійсненна

29426016_1746803868691884_411205975714824192_o

17 березня в Києві був проведений черговий з’їзд політичної партії «Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна». В його роботі брала участь численна делегація Київської області, в складі якої виділялися представники Білоцерківщини, адже Білоцерківська районна організація змогла провести в депутати об’єднаних територіальних громад своїх представників. Головними тезами з’їзду було обговорення концепції «Народний президент» і можливість участі партії в майбутніх виборах глави держави та законодавчого органу України. В своєму виступі лідер «Рідної країни» Микола Томенко зазначив, що поваленням режиму проросійського криміналітету скористалися «мародери у вишиванках», які, прикриваючись агресією Російської Федерації проти України,…

Read More

Крути – не можна забути!

27368841_2040371382647155_6764696099302267269_o

1918 року на станції Крути відбувся бій, який став епохальним для держави Україна. Наспіх сформований загін українського війська, серед них студентська сотня, вступив у бій з переважаючими силами більшовицької Росії. Результати того бою й досі викликають суперечки серед істориків. Хтось називає загиблих студентів «марною жертвою», інші напівлегендарними «спартанцями». Так триває вже сто років. Делегація з Білоцерківського району з числа «просвітян», молодих держслужбовців РДА, членів Братства ОУН-УПА прибула на місце вшанування 100-річчя подвигу Героїв Крут до початку урочистостей. Територія меморіалу велика, з численними фотовиставками та музейними експозиціями. Щоб оглянути експонати доводилося…

Read More

Каратисти «Дайтану» наламали дров, або щоб в рік Жовтого собаки медалі були золотими

26195184_1782980051773814_2071606826_o

Бути по-іншому й не могло, бо клуб карате «Дайтан» серйозно підходить до підготовки своїх спортсменів. Кращим результатом його роботи може слугувати переповнений глядачами зал під час іспиту на рівень майстерності, який здавали вихованці клубу. Вони і стали свідками того, як під різкими ударами кулаків хлопців і дівчат тріщали й ламалися дошки. Таким чином спортсменам давалася перепустка до наступного етапу іспитів. Тоді й видав президент «Дайтану» Олексій Чижов жарт про заготівлю дров на зиму. Дошки трощили ті дайтанівці, які випробовували свій гарт, щоб заслужити сині та коричневі пояси. Проте в залі…

Read More

«Дякую» на фронті – особливо цінне!

26677848_711653542364977_3105339114329226705_o

Переглядаючи календар пам’ятних дат, помічаєш, що ось вже понад три роки на найбільш визначні свята стараєшся поїхати з привітаннями на Схід. Добре, що День козацтва став і Днем захисника України. Є спадковість поколінь українського воїнства. Якщо додати заснування Української Повстанської Армії, то система вибудовується струнка. Така само струнка система діяльності просвітян-волонтерів групи “Час змін”. Давно в минулому залишилися моркви-картоплі. Українська армія налагоджує постачання, і харчування – не найбільша проблема в бойових підрозділах. От чай з кавою розлітаються вмить, бо холод, бойові чергування, нервове напруження є тими чинниками, які «підштовхують» руку…

Read More

Прощай Руслане! Ти залишився Воїном

24883667_698857743644557_6617556781043726870_o

От і попрощалися з Русланом Єсюком. Попрощалися, як з воїном в храмі св. Іллі Муромця, куди прийшло кількасот чоловік, щоб віддати останню шану мужньому чоловікові, який залишався на бойовому посту до останнього подиху. Руслан Єсюк був одним із тих, хто, не вагаючись, пішов захищати Україну в 2014 році. «Коли командир бригади спитав, хто добровільно готовий йти виконувати бойове завдання, нас вийшло вперед близько ста чоловік, а тисяча залишилася стояти на місці», – згадував він про перші березневі дні того страшного року. А розповідав про роботу мінометників на війні, про армійський…

Read More

Мисливці за безпілотниками повернулися на рідну землю

24059334_695522927311372_2437304922205209595_o

Вони повернулися. 1 дивізіон Білоцерківського зенітно-ракетного полку прибув в пункт постійної дислокації. Перед тим дивізіон був вдома лише в березні 2015 року, а до того часу й після повернення в зону війни виконував завдання по боротьбі з літальними апаратами ворога. «Один пуск ракети коштує дуже дорого, тому потрібно бити напевне, – ділився враженнями командир однієї з батарей ЗРП. – Часто бувало й таке, що «вели» літальний апарат і були готові знищити ціль, але команди на постріл не було. Женемося полями «Осою», перескакуємо маленькі річечки, тримаємо БЛА під прицілом, а ефір…

Read More

Реактивні «боги» теж вдома. Повернення героїв. Епізод 10

23120188_686066288257036_8122818069449959872_o

Дивізіон реактивної артилерії 72 ОМБр прибув у Білу Церкву. На пероні вояків зустріли представники місцевого самоврядування, учні білоцерківських навчальних закладів, громадський актив, громадяни міста. Як і перед тим прибулих бійців, ракетників «викупали» в аплодисментах і обдарували квітами. Бійці дивізіону стали стабілізуючим фактором на ввіреній ділянці фронту. Ворог знав, що відповідь на активні дії, реактивна артилерія за лічені хвилини може влаштувати йому вогняне пекло. Після завершення урочистостей вояки одразу почали розвантажувати бойову техніку й переганяти її в бокси військової частини. А тим часом на білоцерківському вокзалі багато мешканців приходило подивитися на…

Read More

Шпигуни на вокзалі, свобода Юрія Дєточкіна й інші деталі повернення бійців додому. Епізод 6.

23004585_685263905003941_4303181946136286737_o

Це вже робилося не смішно. Огрядний чоловік намагався вхопити за рюкзак і відвести в міліцію: «Ти шо фотографуєш воєнну тєхніку? Це нєльзя! Ти шо шпіон?!» Від здорованя тхне перегаром і він налаштований рішуче. Різко розвертаюся, відштовхую чоловіка. «Не лізьте до нього, – зупиняє чолов’ягу військовий, – це не секрет, знімати можна». От і добре, можна тепер спокійно працювати. За десять хвилин до прибуття військового ешелону на пероні вишиковуються люди, які прийшли привітати вояків 72-ї бригади. Море квітів, тріпочуть полотнища синьо-жовтих прапорів, тримають тендітні руки намальовані привітання. Традиційно присутній Геннадій Дикий,…

Read More

Чарівний світ на кінчику пензля і мастихіну

3

Мешканка Білої Церкви Алла Преображенська-Ронікер створила власний світ: чарівний, суворий, затишний… А ще мінливий, як і має бути в імпресіонізмі, бо саме в цій течії живопису працює художниця. Варто лише зробити кілька кроків від головної транспортної артерії міста і, на Вокзальній 3, опиняєшся в галереї, стіни якої так щільно завішені полотнами, що на них немає вільного місця. Картини, картини, картини… Вони не лише на стінах, а й стоять на підлозі, обперті на меблі та колони. Повітря насичене химерними і також мінливими запахами фарб, кави і тістечок. І ви вдихаєте дражливі…

Read More

Чорна бригада повертається в Білу Церкву

22792316_683352671861731_7473708010054296510_o

Перший прийшов!!! Підрозділи 72 ОМБР імені Чорних запорожців повертаються в пункт постійної дислокації. Сьогодні вночі Біла Церква зустрічала 1-й батальйон прославленої бригади. На пероні, назважаючи на пізній час, людно. Чимало людей чергують на вокзалі вже дві години, боячись пропустити прибуття ешелону. «Мені тільки но подзвонили, що потяг рушив з Миронівки, – заклопотано каже радник міського голови Микола Антонюк, – ви ж самі знаєте, що він йшов поза розкладом і зазвичай потрібно враховувати затримки на вузлових станціях. Ми ж разом з вами не один такий ешелон зустріли». Надворі тепла і волога ніч.…

Read More

Волонтерська поїздка з гумором і не без моралі…

20121576_643387982524867_2976939705055862265_o

– …моризмичні війська України! – Що!? – Статирично-муристичні!.. – ЩО!!!???? – Гумористично-сатиричні війська України спеціального призначення! – О, з третього разу якось у вас склалося. Куди? – Додому гумориста веземо. – То чого до нас не привозите? – А що, у вас тут своїх анекдотів не вистачає? – Проїжджайте! Зазвичай «важкопрохідний» блок-пост у Кремінній залишається позаду. Обійшлося без трусу поліцейськими і обнюхуванням поліцейськими ж собаками. Про всяк випадок об’їжджаємо Слов’янськ і його контрольні пункти й вириваємося на пряму до Харкова, а згодом, і Києва. Дорога заколисує, але в напівдрімоті пригадуються…

Read More

Легендарна вистава повертається на білоцерківську сцену

Тарас Мазур 2

Близько п’яти років білоцерківці не бачили чудової, пронизливої і неймовірно доброї вистави «Тев’є-молочник» («Поминальна молитва»). Драматургу Григорію Горіну вдалося створити незабутню п’єсу за мотивами оповідань письменника Шолом-Алейхема, сповнену оригінальним єврейським гумором і типовими сценами з життя євреїв в невеликих містечках і селах Подніпрянщини. Саме вистава «Тев’є-молочник» була однією із тих, з якою Київський обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського  підтверджував статус «Академічного». Але через сімейні обставини режисер Тарас Мазур залишив білоцерківський театр і переїхав жити та працювати до Севастополя, а “Поминальна молитва” зійшла зі сцени нашого театру. Анексія Криму перекреслила подальшу кар’єру…

Read More

Футбольні надії Білої Церкви

1 (4)

Футбол! Справжня гра мільйонів… Нехай сьогодні частину дітей і не можна відтягнути від ноутбука чи «планшету», але ще чути в дворах пружні удари по м’ячу, який влучає то в імпровізовані ворота, то в припарковані автомобілі. Вирує стихійне, дворове футбольне життя. А на смарагдових полях стадіонів Білої Церкви це життя також вирує, але впорядковано, по правилах. Ініціатива футбольного клубу «ARSIK СLUB» щодо проведення чемпіонату міста по футболу серед дітей 2010 року народження була підтримана Білоцерківською міською федерацією футболу та відділом фізичної культури і спорту Білоцерківської міської ради. На турнір заявилося 8 команд,…

Read More

Дорога додому довжиною у вік

Яциневич Яків Михайлович

«Блазні, каторжани, шарпатюги, злодії рай дадуть… Поцарствують вік і згинуть! – Вік? – Ну да. Вік. Сто років царство їхнє буде. Сто літ голод, мор, нужда буде. – А чому ж вік? То все ж згине… – Не згине. Наш народ не те, що червоною шматою, але й червоним залізом з його місця не зрушиш. А от силу свою за той час назверх покаже. Навчиться битися за себе.» Улас Самчук «Волинь» Слова, винесені в епіграф, були написані в 30-х роках минулого століття. Письменник пророчо описував події Української революції і визвольних змагань…

Read More

Життя в боротьбі! Його не зламали ні польські жандарми, ні есесівці, ні чекісти…

DSC_0030

Почесним громадянином Білої Церкви з другої спроби визнали ветерана УПА Теодора Дячуна … «Рішення не прийнято!» Саме такими словами рік тому було підведено риску під рішенням міської ради щодо визнання ветерана Української Повстанської Армії Теодора Дячуна почесним громадянином міста. Здається, що й самі депутати не зрозуміли, що сталося. Шок у однієї з депутатських фракцій, хитрі очі в інших. Скандал в засобах масової інформації… Аякже, перед цим Київська обласна рада вручила 90-літньому Теодорові Григоровичу почесну відзнаку, ветеран був на прийомі у Президента і… Минув рік після того ганебного голосування. За той…

Read More

Тарасовими шляхами пізнавали Україну разом з Білоцерківською “Просвітою”

3

Знову й знову кличуть і манять до себе чарівні куточки України. Тож ласкавий недільний ранок зустрічаємо в умовленому місці. Рушаємо на Подніпров’я де жив, творив і спочиває батько українців Тарас Шевченко в рамках просвітянської програми «Мандри Україною. Патріотичні екскурсії». Білоцерківська «Молода Просвіта» подорожує завжди цікаво й завжди українськими історичними місцями. Ви коли небудь доганяли дощик? Ми – так. І ці перегони були приємними, оскільки винагородою у цих дружніх змаганнях була неймовірна свіжість та прозорість повітря літнього ранку, особливо коли зупинилися зробити кілька знімків на лоні природи, трохи не доїхавши Канева.…

Read More