Ніч повернення і зустрічей. Зенітники вдома

45420167_897583727105290_619897680713220096_o

Приємно. Приємно аж до поколювання в кінчиках пальців набирати текст про те, що земляки-зенітники прибувають у повному складі в пункт постійної дислокації. Прибувають ешелони один за одним. Минулого року чекати доводилося дуже довго, а нині все відбувається напрочуд організовано. Були побоювання, що пізня година відлякне мешканців, і вони не прийдуть опівночі на перон залізничного вокзалу. Але сумніви розсіялися, як ті хмари в білоцерківському небі, адже городяни поодинці, невеликими групами, великими компаніями почали сходитися вітати вояків. Поміж присутніх ми побачили групу жінок у піднесеному настрої. Вони фотографувалися із державним прапором і час від часу поглядали в бік Фастова, звідки мав з’явитися ешелон. Ба, це ж наші добрі знайоми з Привілля (див. статтю…

Read More

Першим повернувся Другий. В пункт постійної дислокації повертається Білоцерківський зенітно-ракетний полк

1

Другому дивізіону Білоцерківського ЗРП випала честь першим повернутися в рідне місто. З цієї нагоди на пероні залізничного вокзалу було людно. Як і рік тому білоцерківці прийшли подякувати воїнам-зенітникам за мирне небо над головою. Потяг чекали довго. Кілька разів його прибуття переносилося. Надворі вже почало сутеніти, як довжелезний ешелон почав прибувати до платформи. Можна лише уявити, якими довгими були хвилини очікування для рідних військовослужбовців. На пероні також були і ветерани полку. Багато хто в цивільному. «Ага, а ви нас не впізнаєте, бо ми «по-гражданкє». Пам’ятаєте, як приїздили до нас? Так «класно» вас тут бачити!» – хапаючи волонтерів «Часу змін» в обійми, говорили зенітники. Нам теж радісно, особливо від того, що повернення…

Read More

«Концерти в полі, заради волі!»

3і

– Можна вас на хвилиночку? Там співачка без вас не може справитися… Сюди, сюди проходьте… Ну от, привела! В «дівчачому куточку» управління зенітно-ракетного полку серверовано скромний стіл – цукерки, сир, печиво. Біля нього півколом стояли жінки в «піксельних» одностроях і в теплих флісових кофтах кольору хакі. У пластикові «склянки» налита ароматна кава. Жінки приязно усміхаються і дають в руки посуд. «Дякуємо за концерт. Стільки пісень проникливих, що аж сльози навертаються. Приїжджайте ще, а краще заспівайте нам, коли ми в Білу Церкву повернемося! – говорить найповажніша з жінок-військовослужбовців. – Насправді, ми тут не відчуваємо великих незручностей. Харчування гарне, до режиму служби можна звикнути. Але не можна звикнути до відсутності маленьких і,…

Read More

Захисник ДАПу, демобілізований боєць 72 ОМБр Борис Азаров: “Треба поставити пам’ятник нашим дружинам!”

11154650_1429186184063028_2252557312377617544_o

Про оборону Донецького аеропорту протягом 242 днів говорять між собою, пишуть статті й книги, знімають фільми. Бої за летовище стали одним із символів нескореності українського народу. Ворог назвав оборонців ДАПу «кіборгами». Проте майже ніде в інформаційних джерелах не згадується, що одним із перших підрозділів, які прибули на захист летовища, була зведена рота 72-ї ОМБр. Дії кількох десятків вояків майбутньої «Чорної бригади» під час боїв за клаптик української землі з 1 червня по 5 серпня 2014 року й досі залишаються «білою плямою» літопису російсько-української війни. З Борисом Азаровим ми розмовляємо за столиком білоцерківської кав’ярні. Він ретельно вибирає каву і приємно посміхається. Зустріч не могла відбутися протягом півтора років, і ось нарешті…

Read More

Соняхи, як обеліски. В Києві вшанували загиблих в російсько-українській війні

6

Чотири роки тому в Україні була розстріляна надія. В когось розстріляли сподівання на швидке завершення збройного конфлікту на Сході України й повернення додому, в інших – віру компетентність керівництва і невідворотнє правосуддя. У багатьох солдатів та офіцерів вбили наївну віру у те, що існує «слово честі» в армії Росії. Останніх, а насамперед бійців добровольчих батальйонів, вбивали тоді в полях та лісосмугах біля міста, назву якого мало хто знав. Іловайськ. Вшанувати пам’ять полеглих на розв’язаній Росією війні приїхала в Київ делегація з Білої Церкви. Від часу загибелі вояків у пекельних «зелених коридорах» минуло чотири роки, але загибель підрозділів під Іловайськом і досі залишається найбільш трагічною історією російсько-української війни. Досі не названі…

Read More

Нагороду за благодійність розділяємо з вами, друзі!

БК

20 березня в київському ТЦ «Ультрамарин» відбулася церемонія нагородження кращих благодійників Київщини. Захід був організований в рамках Всеукраїнського конкурсу «Благодійна Україна». Волонтери з «Часу змін» стали його лауреатами і отримали відзнаку за ІІ місце в номінації «Благодійність у захисті України. Місяць тому, ми сіли і порахували, що волонтерами «Часу змін» було передано українській армії. Запасні частини до військової техніки й одяг, тепловізор і медичні препарати, шини і побутова техніка, продукти й автомобіль, а головне – тепло українських сердець і безцінні привіти з дому. Ці досягнення були б неможливі без вас, наші друзі, партнери і волонтери. Ви віддаєте свої сили і кошти для того, щоб підтримати захисників України на Сході. Ми…

Read More

«Безпілотники», ракети і букет. В Білоцерківській ЗОШ №1 відбулася зустріч учнів з офіцером-зенітником

29244303_742253122638352_7522846114723135488_o

Загальноосвітня школа №1, як і вся освітня система Білої Церкви, ось уже п’ятий рік допомагає українській армії протистояти агресору з Росії. Влаштовуючи благодійні ярмарки, збираючи кошти учні допомагали волонтерам групи «Час змін» купувати запасні частини до військової техніки, акумуляторні батареї, а ще передавали захисникам безліч продуктових наборів, миючих засобів, зимової і літньої білизни. Білоцерківський зенітно-ракетний полк є однією із тих частин, куди надходила допомога учнів. І в День добровольця до старшокласників завітав старший лейтенант Білоцерківського ЗРП, командир батареї Артем Москаленко. Незважаючи на свою молодість, офіцер виконував свій обов’язок у багатьох не просто гарячих, а спекотних точках неоголошеної Росією війни. Артем командував підрозділами під Гранітним і Дебальцевим, заїжджав на підконтрольні ворогом…

Read More

В Білій Церкві вручили Книги пам’яті сім’ям загиблих героїв російсько-української війни

28238985_732334713630193_8217053339863139935_o

Якщо їхати з Білої Церкви у бік Сквири, то можна побачити світлі корпуси Білоцерківського медичного коледжу. Тут навчають першим крокам в благородній справі порятунку людей від хвороб і поранень. Серед тих, хто давав у цих стінах клятву Гіппократа, багато медиків, які нині рятують життя пораненим бійцям Східного фронту. Серед них був і легендарний Герой України Ігор Зінич. В коледжі створено музей війни, працює волонтерський центр. Тому й не дивно, що саме на базі коледжу відбулася урочиста і сумна церемонія вручення сім’ям загиблих героїв з Білоцерківщини “Книги пам’яті”. Рушієм процесу стала завідувач фельдшерським, зуботехнічним відділенням Світлана Хоменчук, яку в усіх її починаннях підтримує директор Володимир Фуголь. Світлана Хоменчук є волонтером електронної…

Read More

«Дякую» на фронті – особливо цінне!

26677848_711653542364977_3105339114329226705_o

Переглядаючи календар пам’ятних дат, помічаєш, що ось вже понад три роки на найбільш визначні свята стараєшся поїхати з привітаннями на Схід. Добре, що День козацтва став і Днем захисника України. Є спадковість поколінь українського воїнства. Якщо додати заснування Української Повстанської Армії, то система вибудовується струнка. Така само струнка система діяльності просвітян-волонтерів групи “Час змін”. Давно в минулому залишилися моркви-картоплі. Українська армія налагоджує постачання, і харчування – не найбільша проблема в бойових підрозділах. От чай з кавою розлітаються вмить, бо холод, бойові чергування, нервове напруження є тими чинниками, які «підштовхують» руку солдата до кухля з гарячим напоєм. А з технічними засобами буває вселенська туга. Теперішня “УПА” (українська паперова армія), тобто бюрократія,…

Read More

Нарешті всі вдома. Останні підрозділи Білоцерківського ЗРП прибули в пункт постійної дислокації

26172472_707554576108207_4170828266999527713_o

«Ви навіть уявити собі не можете, який я радий, що буду святкувати Новий рік вдома!», – радо говорив молодий хлопчина у військовій формі на пероні залізничного вокзалу. Майже рік тому, він стояв на варті у важкому бронежилеті і шоломі на відкритій місцевості, яка продувалася колючими донецькими вітрами. Поряд потворно чорніли вибитими очицями-вікнами цехи тракторного стану, звідки вітер приносив химерну суміш запахів кави, каші й якогось мастила. За цей рік сталося багато подій і бойові будні змінювалися буднями господарськими. Коли потрібно було не лише виконати поставлене завдання, а й упорядковувати своє повсякденне життя. І дивізіон робив усе, щоб на всіх ділянках життя і служби був порядок. А волонтери забезпечували вояків технічними…

Read More

Стартував прокат патріотичного екшену «Кіборги», де помітний білоцерківський слід

1

Кіно в Україні є і розвивається. Після перегляду госторосюжетного фільму Ахтема Сеїтаблаєва, цю тезу можна заявляти безапеляційним тоном. Дочекалися прем’єри і оцінили стрічку і в Білій Церкві. Кінотеатр імені Довженка організував перед показом програму з віршами, піснею «Повертайся живим» і нагородженням героїв російсько-української війни. Не будемо лукавити і прописувати її трьома буквами. В залі були присутні оборонці Донецького аеропорту імені Прокофьєва, тож вони після фільму могли поділитися враженнями, зокрема, старший лейтенант Сергій «Душман» Кузьмін. Зал не був заповненим вщент, зібралося близько двохсот глядачів. Подекуди було видно військовий «піксель», проте більшість була людьми цивільними. Серед них була сім’я Сергія Чопа, який загинув у селищі Піски, та брат легендарного лікаря, Героя України…

Read More

Мисливці за безпілотниками повернулися на рідну землю

24059334_695522927311372_2437304922205209595_o

Вони повернулися. 1 дивізіон Білоцерківського зенітно-ракетного полку прибув в пункт постійної дислокації. Перед тим дивізіон був вдома лише в березні 2015 року, а до того часу й після повернення в зону війни виконував завдання по боротьбі з літальними апаратами ворога. «Один пуск ракети коштує дуже дорого, тому потрібно бити напевне, – ділився враженнями командир однієї з батарей ЗРП. – Часто бувало й таке, що «вели» літальний апарат і були готові знищити ціль, але команди на постріл не було. Женемося полями «Осою», перескакуємо маленькі річечки, тримаємо БЛА під прицілом, а ефір мовчить, немає команди «Пуск». «Безпілотник» міняє напрям руху, й ми втрачаємо контакт. Минає ще тридцять хвилин, і надходить дозвіл на…

Read More

Бойові «Оси» прилетіли в Білу Церкву

23916591_693950157468649_285632487416547767_o

«… І ви їх бачите? Ось ці позначки, це і є російські літаки? А це хто в атаку на Маріуполь заходить? Точно умовні «цілі», по яким ви тренуєтеся?» – такі питання були, коли перший раз бачили роботу в польових умовах оператора, який слідкував на моніторі ноутбука за українським небом. Далеко був Маріуполь, якщо їхати автомобілем, але літак долає ту відстань за лічені хвилини. Проте хвилювання особливого не було. Ми знали, що на позиціях, серед деревець лісосмуг, в степових балках причаїлися, готові випустити свої ракети, «Оси». Не раз ми, волонтери “Часу змін”, зустрічали їх, ці «Оси», коли вони, ревучи потужними двигунами, поверталися із чергування. Тепер зустріли ці грізні бойові машини на…

Read More

На черзі дефіляда у Москві! «Чорні Запорожці» 72-ї ОМБр марширували вулицями Білої Церкви

23275339_686766791520319_8383944280966107129_o

Тисячі людей вийшло на вулиці Білої Церкви, щоб привітати вояків 72-ї ОМБр імені Чорних запорожців, які повернулися в місця постійної дислокації. Лише 4 листопада останній ешелон прибув у Білу Церкву з-під Авдіївки, а вже через добу бригада йшла маршем вулицями міста. Городяни вітали славетну бригаду патріотичними «кричалками», гаслами і яскравими плакатами. Особливо «відривалася» молодь. Воно й не дивно, адже добре натренувалися в цій справі, очікуючи вояків на залізничному вокзалі. Численним кореспондентам центральних телеканалів не потрібно було вишукувати персонажів для тематичних коментарів, адже білоцерківці були по-справжньому щасливі й не приховували своїх емоцій. Як тільки перші шеренги з’явилися у воротах 5-го військового майданчику, так і покотилася хвиля живим коридором. Ні на хвилину…

Read More

Повернення героїв 72 ОМБр. Кінець і початок. Епізод 12.

23213380_686379594892372_2474942338282535953_o

Ну от і все. Тиждень нічних очікувань, радісних емоцій, приємних тривог, нескінченних обіймів закінчився. Весь особовий склад 72 бригади повернувся в місця постійної дислокації. Бійці відпочивають, чепуряться, готуються до урочистого маршу. Коли прийшло повідомлення, що ешелон прибуде о 4:30 ранку – ця новина викликала лише оптимістичні емоції. «Ха, легко, – подумали, мабуть, більшість із тих, хто зустрічав усі 12 потягів, – зробимо «дембельський акорд». І не дивно, що до залізничного вокзалу серед ночі сходилися пішки, приїздили на таксі десятки людей, які складалися в пункті призначення у сотні. Але й військові не спали. Вулицями нічної Білої Церкви мчали виблискуючи маячками поліцейські машини, вмикаючи на перехрестях «крякалки». За ними, спалюючи більше літра…

Read More

«Київ» переноситься до Білої Церкви. Повернення героїв. Епізод 11

23116875_686086851588313_4949023809251211122_o

12-й окремий батальйон ЗСУ «Київ», який тримав оборону біля міста Ясинувата, прибув до Білої Церкви. Колишній батальйон територіальної оборони вже більше року служить пліч-о-пліч із «Чорними запорожцями». Відзначившись в боях за Лисичанськ і Щастя, тербат було реорганізовано в бойову одиницю Збройних сил України і відряджено на допомогу 72-й ОМБр. А для білоцерківців всі, хто захищає Батьківщину, рідні люди. Тому й прийшло на вокзал чимало людей. Все ж таки для міста повернення вояків стало справжньою подією. А для молоді неабияким заходом патріотичного виховання. Потрібно було чути репетиції вітальних «кричалок» – голосно, впевнено, на всю глибину юначих легень. А щоб чортам у пеклі, тобто імперіалістам в Кремлі, геть непереливки стало й на…

Read More

Реактивні «боги» теж вдома. Повернення героїв. Епізод 10

23120188_686066288257036_8122818069449959872_o

Дивізіон реактивної артилерії 72 ОМБр прибув у Білу Церкву. На пероні вояків зустріли представники місцевого самоврядування, учні білоцерківських навчальних закладів, громадський актив, громадяни міста. Як і перед тим прибулих бійців, ракетників «викупали» в аплодисментах і обдарували квітами. Бійці дивізіону стали стабілізуючим фактором на ввіреній ділянці фронту. Ворог знав, що відповідь на активні дії, реактивна артилерія за лічені хвилини може влаштувати йому вогняне пекло. Після завершення урочистостей вояки одразу почали розвантажувати бойову техніку й переганяти її в бокси військової частини. А тим часом на білоцерківському вокзалі багато мешканців приходило подивитися на грізні бойові машини. Для нас вже давно не є екзотикою назви «Град», «Смерч», «Ураган», а тепер трапилася нагода побачити цю…

Read More

Боги теж мають професійне свято. Повернення героїв. Епізоди 8 та 9.

23213113_685915781605420_910606911600812265_o

3 листопада 2017 р. в Україні святкується День ракетних військ і артилерії. Артилеристи й ракетники 72 ОМБр наводили жах на сепаратистів і окупантів на різних фронтах російсько-української війни. Ізварине, Амвросіївка, Савур-Могила, Волноваха їхній путь бойової слави. А тепер “боги війни” поверталися на відпочнок. Укрзалізниця добре «попіклувалася» про те, щоб зенітно-ракетний дивізіон та гаубичний самохідний дивізіон прибули до місця постійної дислокації саме цього дня. Хлопці мали приїхати ще вчора, але щось там на вузлових станціях не склалося й виникла затримка. Більше того, «самохідників» обігнали зенітники, які їхали по тій же дільниці позаду. Всю ніч дощило, тож довелося ховатися у вокзалі. Всі присутні ділилися своїми «розвідданними» про графік руху ешелонів. Збиратися народ…

Read More

Love Story на вокзалі або дощ кращий друг розвідки. Повернення героїв. Епізод 7

23157385_685542564976075_3307261396729957221_o

Вдома хліб смачніший, стіни рідніші, небо світліше і дощик рідніший. А якщо на пероні сотні людей зустрічають військовий ешелон, то будь-яка негода не сприймається прикрістю. Більша половина ешелонів вже розвантажилася в місті, а бійці оговтуються після бойової обстановки й готуються до міських урочистостей, призначених на неділю. Потяг з протитанковою артилерією і ротою розвідки білоцерківці чекали довго. Графік ешелону був поза розкладом, тож його пустили не південним напрямком, а через Полтаву. Чекали прибуття ще 1 листопада, але залізничники внесли корективи, і приїзд відбувся лише сьогодні. А люди приїхали зустрічати своїх рідних і з інших міст. Наталія Самаріна з Києва приїхала зустрічати чоловіка і його бойових побратимів ще вчора. Графік руху відслідковувала…

Read More

Шпигуни на вокзалі, свобода Юрія Дєточкіна й інші деталі повернення бійців додому. Епізод 6.

23004585_685263905003941_4303181946136286737_o

Це вже робилося не смішно. Огрядний чоловік намагався вхопити за рюкзак і відвести в міліцію: «Ти шо фотографуєш воєнну тєхніку? Це нєльзя! Ти шо шпіон?!» Від здорованя тхне перегаром і він налаштований рішуче. Різко розвертаюся, відштовхую чоловіка. «Не лізьте до нього, – зупиняє чолов’ягу військовий, – це не секрет, знімати можна». От і добре, можна тепер спокійно працювати. За десять хвилин до прибуття військового ешелону на пероні вишиковуються люди, які прийшли привітати вояків 72-ї бригади. Море квітів, тріпочуть полотнища синьо-жовтих прапорів, тримають тендітні руки намальовані привітання. Традиційно присутній Геннадій Дикий, Микола Антонюк, Юрій Петрик і багато школярів, вчителів, волонтерів, простих громадян. Хоча стоп, з останніми не завжди просто. От і…

Read More