Стартував прокат патріотичного екшену «Кіборги», де помітний білоцерківський слід

1

Кіно в Україні є і розвивається. Після перегляду госторосюжетного фільму Ахтема Сеїтаблаєва, цю тезу можна заявляти безапеляційним тоном. Дочекалися прем’єри і оцінили стрічку і в Білій Церкві. Кінотеатр імені Довженка організував перед показом програму з віршами, піснею «Повертайся живим» і нагородженням героїв російсько-української війни. Не будемо лукавити і прописувати її трьома буквами. В залі були присутні оборонці Донецького аеропорту імені Прокофьєва, тож вони після фільму могли поділитися враженнями, зокрема, старший лейтенант Сергій «Душман» Кузьмін. Зал не був заповненим вщент, зібралося близько двохсот глядачів. Подекуди було видно військовий «піксель», проте більшість була людьми цивільними. Серед них була сім’я Сергія Чопа, який загинув у селищі Піски, та брат легендарного лікаря, Героя України…

Read More

Прощай Руслане! Ти залишився Воїном

24883667_698857743644557_6617556781043726870_o

От і попрощалися з Русланом Єсюком. Попрощалися, як з воїном в храмі св. Іллі Муромця, куди прийшло кількасот чоловік, щоб віддати останню шану мужньому чоловікові, який залишався на бойовому посту до останнього подиху. Руслан Єсюк був одним із тих, хто, не вагаючись, пішов захищати Україну в 2014 році. «Коли командир бригади спитав, хто добровільно готовий йти виконувати бойове завдання, нас вийшло вперед близько ста чоловік, а тисяча залишилася стояти на місці», – згадував він про перші березневі дні того страшного року. А розповідав про роботу мінометників на війні, про армійський побут, про нічну варту, коли по людях лазили змії… Але куля, осколок, снаряд, змії оминули Руслана. Його вбила гадина, яка…

Read More

Андрію Гудимі – 80! Поет, прозаїк, громадянин, Українець

24059526_1953628384654789_7610657912367071685_o

Андрію Дмитровичу Гудимі – 80! І не знати вже чий він, якої землі син – вінницької чи білоцерківської? Правильно буде сказати – української, адже його творчість відома далеко за межами краю, де він народився, і міста, де став зрілим і відомим поетом і письменником. Над головою – не завжди блакить, Душа моя не знає переміни. Я не лукавлю. Все мене болить: Від рути-м`яти і до України… Такими словами звертається Андрій Гудима до читачів у вірші «Ось так живу…», й ці слова не розходяться з ділом. Він живе напрочуд активним життям. Йому близькі проблеми міста, його непокоять неповага і неуважність в ставленні до культури. Він пише гострі й актуальні статті й…

Read More

Мисливці за безпілотниками повернулися на рідну землю

24059334_695522927311372_2437304922205209595_o

Вони повернулися. 1 дивізіон Білоцерківського зенітно-ракетного полку прибув в пункт постійної дислокації. Перед тим дивізіон був вдома лише в березні 2015 року, а до того часу й після повернення в зону війни виконував завдання по боротьбі з літальними апаратами ворога. «Один пуск ракети коштує дуже дорого, тому потрібно бити напевне, – ділився враженнями командир однієї з батарей ЗРП. – Часто бувало й таке, що «вели» літальний апарат і були готові знищити ціль, але команди на постріл не було. Женемося полями «Осою», перескакуємо маленькі річечки, тримаємо БЛА під прицілом, а ефір мовчить, немає команди «Пуск». «Безпілотник» міняє напрям руху, й ми втрачаємо контакт. Минає ще тридцять хвилин, і надходить дозвіл на…

Read More

Бойові «Оси» прилетіли в Білу Церкву

23916591_693950157468649_285632487416547767_o

«… І ви їх бачите? Ось ці позначки, це і є російські літаки? А це хто в атаку на Маріуполь заходить? Точно умовні «цілі», по яким ви тренуєтеся?» – такі питання були, коли перший раз бачили роботу в польових умовах оператора, який слідкував на моніторі ноутбука за українським небом. Далеко був Маріуполь, якщо їхати автомобілем, але літак долає ту відстань за лічені хвилини. Проте хвилювання особливого не було. Ми знали, що на позиціях, серед деревець лісосмуг, в степових балках причаїлися, готові випустити свої ракети, «Оси». Не раз ми, волонтери “Часу змін”, зустрічали їх, ці «Оси», коли вони, ревучи потужними двигунами, поверталися із чергування. Тепер зустріли ці грізні бойові машини на…

Read More

Біла Церква могла стати столицею України?

23592419_1936394959711465_7930829231725927191_o

Перенести у місто над Россю гетьманську резиденцію і, відповідно, зробити його столицею об’єднаної України планував гетьман Іван Мазепа. Це стверджує краєзнавець і просвітянин Євген Букет, проаналізувавши великий масив документів, що датуються XVIII століттям. Він виклав свої міркування в двох книгах «Іван Бондаренко останній полковник Коліївщини» та «Швачка – фенікс українського духу». Книги були презентовані автором у Центральній міській бібліотеці Білої Церкви. Євген Букет докладно розказав про зміст своїх книг, акцентувавши увагу на таких видатних і трагічних постатях української історії, як Семен Палій, Іван Мазепа, Мельхіседек Значко-Яворський, а також керівниках повстання на правобережній Україні відомого, як «Коліївщина». Євген Букет збентежив присутніх тезою про те, що діяльність гетьманів Лівобережної України можна розглядати…

Read More

Національне свято поляків у Білій Церкві

23509055_1615130745192531_3177711866899285339_o

11 листопада 1918 року було проголошено відновлення Польської держави. Наступного дня після завершення кровопролитної Великої війни здійснилася мрія багатьох поколінь поляків – Польща на весь світ проголосила, що вона відроджується. В минулому лишився період бездержавності, який тривав 123 роки. Проте відновленій країні ще довелося вистояти в боротьбі з комуністичною Росією і лише після перемоги на Віслі у 1920 році можна було говорити про справжню незалежність. Статус державного свята був закріплений за цією датою лише у 1937 році. Польська громада Білої Церкви шанує традиції святкування державних свят своєї історичної Батьківщини. Вони є одним із багатьох аспектів життя поляків в Україні. Нащадки Пяста із Центру польської освіти і культури під керівництвом Наталії…

Read More

Модест і його наука вчать жити безпечно

1

Модест зі своїми порадами продовжує мандрівки білоцерківськими бібліотеками. Звичайно, що вигаданий Галиною Невінчаною персонаж не може зійти з сторінок книги, але зустріч з автором дуже цікавої історії створює ефект присутності Модеста. Так і сталося на презентації книги «Модестова наука або Де чатує небезпека» в Центральній дитячій бібліотеці Білої Церкви. Цей мудрий домовик, разом зі своїми компаньйонами, вчить дітей безпечної поведінки тоді, коли вони залишаються вдома без нагляду дорослих. «День незалежності» – так починається розповідь про перший день на господарстві Оленки та Івася. Це двійко гіперактивних дітлахів наче випробовує міцність нервів справжнього господаря будинку, роблячи все, що ні в якому разі робити не можна. Проте історія закінчується щасливо, а от у…

Read More

Рок «Червоної калини» у костьолі. Гучними акордами вітали «Просвіту» з 100-літнім ювілеєм

5

В білоцерківському Будинку органної музики відбулося святкування Дня української писемності та мови й відзначення 100-літнього ювілею місцевої «Просвіти». Так ці теми йшли рефреном під час всього офіційного заходу.  Білоцерківську «Просвіту» було засновано 1917 року за ініціативи видатного українця Модеста Левицького. Видавалися газети, листівки, відозви. Працювали агітаційна, театральна та інші студії. Понад 200 осередків «Просвіти» діяло на Білоцерківщині. 100 років тому патріоти розуміли, що без відродження національної культури, мови, державних традицій не буде існувати Україна. Так і сталося. Ще за гетьмана Скоропадського почалися утиски «Просвіти», а російські окупанти придушили її на початку 20-х років ХХ століття. Відродилася «Просвіта» стараннями Миколи Педченка, Володимира Іванціва, Миколи Поліщука, Харитона Бермана, Олександра Олійника, Михайла Брикуна,…

Read More

На черзі дефіляда у Москві! «Чорні Запорожці» 72-ї ОМБр марширували вулицями Білої Церкви

23275339_686766791520319_8383944280966107129_o

Тисячі людей вийшло на вулиці Білої Церкви, щоб привітати вояків 72-ї ОМБр імені Чорних запорожців, які повернулися в місця постійної дислокації. Лише 4 листопада останній ешелон прибув у Білу Церкву з-під Авдіївки, а вже через добу бригада йшла маршем вулицями міста. Городяни вітали славетну бригаду патріотичними «кричалками», гаслами і яскравими плакатами. Особливо «відривалася» молодь. Воно й не дивно, адже добре натренувалися в цій справі, очікуючи вояків на залізничному вокзалі. Численним кореспондентам центральних телеканалів не потрібно було вишукувати персонажів для тематичних коментарів, адже білоцерківці були по-справжньому щасливі й не приховували своїх емоцій. Як тільки перші шеренги з’явилися у воротах 5-го військового майданчику, так і покотилася хвиля живим коридором. Ні на хвилину…

Read More

Повернення героїв 72 ОМБр. Кінець і початок. Епізод 12.

23213380_686379594892372_2474942338282535953_o

Ну от і все. Тиждень нічних очікувань, радісних емоцій, приємних тривог, нескінченних обіймів закінчився. Весь особовий склад 72 бригади повернувся в місця постійної дислокації. Бійці відпочивають, чепуряться, готуються до урочистого маршу. Коли прийшло повідомлення, що ешелон прибуде о 4:30 ранку – ця новина викликала лише оптимістичні емоції. «Ха, легко, – подумали, мабуть, більшість із тих, хто зустрічав усі 12 потягів, – зробимо «дембельський акорд». І не дивно, що до залізничного вокзалу серед ночі сходилися пішки, приїздили на таксі десятки людей, які складалися в пункті призначення у сотні. Але й військові не спали. Вулицями нічної Білої Церкви мчали виблискуючи маячками поліцейські машини, вмикаючи на перехрестях «крякалки». За ними, спалюючи більше літра…

Read More

«Київ» переноситься до Білої Церкви. Повернення героїв. Епізод 11

23116875_686086851588313_4949023809251211122_o

12-й окремий батальйон ЗСУ «Київ», який тримав оборону біля міста Ясинувата, прибув до Білої Церкви. Колишній батальйон територіальної оборони вже більше року служить пліч-о-пліч із «Чорними запорожцями». Відзначившись в боях за Лисичанськ і Щастя, тербат було реорганізовано в бойову одиницю Збройних сил України і відряджено на допомогу 72-й ОМБр. А для білоцерківців всі, хто захищає Батьківщину, рідні люди. Тому й прийшло на вокзал чимало людей. Все ж таки для міста повернення вояків стало справжньою подією. А для молоді неабияким заходом патріотичного виховання. Потрібно було чути репетиції вітальних «кричалок» – голосно, впевнено, на всю глибину юначих легень. А щоб чортам у пеклі, тобто імперіалістам в Кремлі, геть непереливки стало й на…

Read More

Реактивні «боги» теж вдома. Повернення героїв. Епізод 10

23120188_686066288257036_8122818069449959872_o

Дивізіон реактивної артилерії 72 ОМБр прибув у Білу Церкву. На пероні вояків зустріли представники місцевого самоврядування, учні білоцерківських навчальних закладів, громадський актив, громадяни міста. Як і перед тим прибулих бійців, ракетників «викупали» в аплодисментах і обдарували квітами. Бійці дивізіону стали стабілізуючим фактором на ввіреній ділянці фронту. Ворог знав, що відповідь на активні дії, реактивна артилерія за лічені хвилини може влаштувати йому вогняне пекло. Після завершення урочистостей вояки одразу почали розвантажувати бойову техніку й переганяти її в бокси військової частини. А тим часом на білоцерківському вокзалі багато мешканців приходило подивитися на грізні бойові машини. Для нас вже давно не є екзотикою назви «Град», «Смерч», «Ураган», а тепер трапилася нагода побачити цю…

Read More

Боги теж мають професійне свято. Повернення героїв. Епізоди 8 та 9.

23213113_685915781605420_910606911600812265_o

3 листопада 2017 р. в Україні святкується День ракетних військ і артилерії. Артилеристи й ракетники 72 ОМБр наводили жах на сепаратистів і окупантів на різних фронтах російсько-української війни. Ізварине, Амвросіївка, Савур-Могила, Волноваха їхній путь бойової слави. А тепер “боги війни” поверталися на відпочнок. Укрзалізниця добре «попіклувалася» про те, щоб зенітно-ракетний дивізіон та гаубичний самохідний дивізіон прибули до місця постійної дислокації саме цього дня. Хлопці мали приїхати ще вчора, але щось там на вузлових станціях не склалося й виникла затримка. Більше того, «самохідників» обігнали зенітники, які їхали по тій же дільниці позаду. Всю ніч дощило, тож довелося ховатися у вокзалі. Всі присутні ділилися своїми «розвідданними» про графік руху ешелонів. Збиратися народ…

Read More

Love Story на вокзалі або дощ кращий друг розвідки. Повернення героїв. Епізод 7

23157385_685542564976075_3307261396729957221_o

Вдома хліб смачніший, стіни рідніші, небо світліше і дощик рідніший. А якщо на пероні сотні людей зустрічають військовий ешелон, то будь-яка негода не сприймається прикрістю. Більша половина ешелонів вже розвантажилася в місті, а бійці оговтуються після бойової обстановки й готуються до міських урочистостей, призначених на неділю. Потяг з протитанковою артилерією і ротою розвідки білоцерківці чекали довго. Графік ешелону був поза розкладом, тож його пустили не південним напрямком, а через Полтаву. Чекали прибуття ще 1 листопада, але залізничники внесли корективи, і приїзд відбувся лише сьогодні. А люди приїхали зустрічати своїх рідних і з інших міст. Наталія Самаріна з Києва приїхала зустрічати чоловіка і його бойових побратимів ще вчора. Графік руху відслідковувала…

Read More

Шпигуни на вокзалі, свобода Юрія Дєточкіна й інші деталі повернення бійців додому. Епізод 6.

23004585_685263905003941_4303181946136286737_o

Це вже робилося не смішно. Огрядний чоловік намагався вхопити за рюкзак і відвести в міліцію: «Ти шо фотографуєш воєнну тєхніку? Це нєльзя! Ти шо шпіон?!» Від здорованя тхне перегаром і він налаштований рішуче. Різко розвертаюся, відштовхую чоловіка. «Не лізьте до нього, – зупиняє чолов’ягу військовий, – це не секрет, знімати можна». От і добре, можна тепер спокійно працювати. За десять хвилин до прибуття військового ешелону на пероні вишиковуються люди, які прийшли привітати вояків 72-ї бригади. Море квітів, тріпочуть полотнища синьо-жовтих прапорів, тримають тендітні руки намальовані привітання. Традиційно присутній Геннадій Дикий, Микола Антонюк, Юрій Петрик і багато школярів, вчителів, волонтерів, простих громадян. Хоча стоп, з останніми не завжди просто. От і…

Read More

Хто рано встає, тому день радість дає. 2-й мехбат 72 ОМБр повернувся з війни. Епізод 5

22904921_685068535023478_1493266476866984423_o

Втягнулися. І це добре, бо ще вчора були побоювання, чи прийдуть білоцерківці на світанні зустрічати 2-й мехбат, який тримав оборону біля Верхньоторецького. Прийшли і кожен вояк був винагородженний букетами квітів і вітальними словами. Молодці освітяни, гарно працюють. Та й прості білоцерківці не підвели, встали раненько, щоб особисто зустріти героїв. Навіть пасажири електропотягу, які приїхали на роботу, чи в інших справах, не поспішали розходитися з вокзалу й долучилися до святкувань. А над шеренгами батальйону гордо майорів прапор Чорних Запорожців. Стоять на платформах грізні «бехи», які «насипали» ворогу «подаруночків» не лише у Верхньоторецькому, а й в Маріуполі, біля Ізвариного, Докучаєвська. Самі бачили, заскочивши на позиції під час волонтерської поїздки “Часу змін”! Три…

Read More

Мирний танковий вал накотився на Білу Церкву. Повернення. Епізод 4.

22861750_684895875040744_144810026482151539_o

Його не жахалися, не тікали у відчаї та розпачі… Ні, навпаки, сотні людей зустрічали танки та їхні екіпажі квітами і плакатами. Сьогодні школа №16, напевно, перевершила в плані «плакатного креативу» всіх, хоча традиційне вітання від «сонячних дівчат», які не пропускають жодного ешелону, залишається на вершині народної творчості. «Народ і армія єдині», «72 ОМБР – наші герої», «Спасибі за подвиг» – ці вітання йдуть від самого серця. Здавалося б, фрази давно відомі, але від того не перестають бути актуальними. З ними перемагали нацизм, переможемо й рашизм. Під час очікування військового ешелону в приміщенні вокзалу, педагоги не втрачали можливості поспілкуватися з начальником управління освіти й науки БМР Юрієм Петриком. Піднесений настрій не…

Read More

Вони тримали легендарні «Бутівку» й «Зеніт». Повернення героїв. Епізод 3.

1

Незважаючи на негоду, сотні білоцерківців зустрічали 3 мехбат і медроту Чорних Запорожців. Так, небо мжичило вологою. Так, вітер пронизував до кісток. Так, потяг спізнювався на кілька годин! Але жоден з кількасот присутніх на залізничному вокзалі Білої Церкви містян не висловив невдоволення. Всі прагнули сказати слова подяки, потиснути руку, подарувати квіти й обійняти героїчних бійців 72-ї бригади, які поверталися додому. Це вони тримали легендарну «Бутівку» й позицію «Зеніт». Це вони впритул підійшли до Донецька в районі селища Спартак. Вони високо піднесли синьо-жовтий прапор української бойової слави. І медики. Ті, хто надавав допомогу пораненим і хворим, кому багато бійців завдячує життям. Десятки прапорів майоріло над пероном. Живий коридор скупав військових у оплесках…

Read More

Чорні запорожці повертаються з війни. Епізод 2.

22829768_683726815157650_4019787886633532208_o

Гаряча і радісна пора прийшла в Білу Церкву в середині осені. Один за одним прибувають в пункт постійної дислокації ешелони з бійцями 72 ОМБР. Сьогодні на вокзалі було так само людно і шумно, жовто-блакитно й квітчасто. Так зустрічали підрозділи 1-го батальйону. Вдруге за добу білоцерківці вітали героїв. Цього разу оголошення по вокзалу звучали, як потрібно: не «вантажний потяг», а «прибувають герої». Не треба соромитися таких слів, вони лише маленька частина нашої вдячності захисникам. Читайте також: Чорна бригада повертається в Білу Церкву А хлопці ніби й не вірили, що ступають на землю Білоцерківщини. Бадьорі й веселі у вікнах вагонів, вони ставали сором’язливими і скромними в обіймах городян. Наші «Чорні запорожці» хвацькі в…

Read More