ГАННА РУЧАЙ: «Українця середнього класу так само мало цікавить Україна, як і ситого європейця»

ручай

​9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови. Під словом «ми» маємо на увазі всіх, хто не просто пише й розмовляє українською – нині цього недостатньо, аби наївно вважати, що війну за Україну на цьому фронті виграємо кількістю, – йдеться про тих, хто знає, любить, вдосконалює українську і відстоює її, утверджує рідне слово, щодня доводить його вагу, і силу, і важливість. Серед таких людей, безумовно, – письменниця, редактор і перекладач ГАННА РУЧАЙ (ТАМАРА КЛЮКІНА), добре відома українцям, які люблять читати своє, як автор низки романів, зокрема, «Духи міста», «Жіночий бокс», «Смугастий, мов життя», «На східному фронті є зміни» та інших. Останнім часом у Ганни Ручай додалося творчих справ: вона керує літературними студіями…

Read More

Захисник ДАПу, демобілізований боєць 72 ОМБр Борис Азаров: “Треба поставити пам’ятник нашим дружинам!”

11154650_1429186184063028_2252557312377617544_o

Про оборону Донецького аеропорту протягом 242 днів говорять між собою, пишуть статті й книги, знімають фільми. Бої за летовище стали одним із символів нескореності українського народу. Ворог назвав оборонців ДАПу «кіборгами». Проте майже ніде в інформаційних джерелах не згадується, що одним із перших підрозділів, які прибули на захист летовища, була зведена рота 72-ї ОМБр. Дії кількох десятків вояків майбутньої «Чорної бригади» під час боїв за клаптик української землі з 1 червня по 5 серпня 2014 року й досі залишаються «білою плямою» літопису російсько-української війни. З Борисом Азаровим ми розмовляємо за столиком білоцерківської кав’ярні. Він ретельно вибирає каву і приємно посміхається. Зустріч не могла відбутися протягом півтора років, і ось нарешті…

Read More

Чарівний світ на кінчику пензля і мастихіну

3

Мешканка Білої Церкви Алла Преображенська-Ронікер створила власний світ: чарівний, суворий, затишний… А ще мінливий, як і має бути в імпресіонізмі, бо саме в цій течії живопису працює художниця. Варто лише зробити кілька кроків від головної транспортної артерії міста і, на Вокзальній 3, опиняєшся в галереї, стіни якої так щільно завішені полотнами, що на них немає вільного місця. Картини, картини, картини… Вони не лише на стінах, а й стоять на підлозі, обперті на меблі та колони. Повітря насичене химерними і також мінливими запахами фарб, кави і тістечок. І ви вдихаєте дражливі аромати, опинившись між міських пейзажів, могутніх звірів, розкішних квітів. А ось і вона, завжди приємна і гостинна, Алла Преображенська-Ронікер. Поряд…

Read More

Міський голова, який не хоче залишатися байдужим

Bobrovytskyi_1

Підприємець, ветеран АТО, дієвий міський голова. Все це про очільника міста Кролевець, що на Сумщині, Олександра Бобровицького. За короткий термін перебування на посаді він досяг чимало успіхів, але не має вигляд задоволеного собою. Олександр намагається встигнути всюди. От й інтерв’ю відбувалося під час передачі ліків від БФ «ФАРМВАРТА» Кролевецькій ЦРЛ в рамках акції «Стоп діабет-2». Начебто і не перебуває цей медичний заклад в підпорядкуванні міського голови, але він цікавиться станом медицини й по-хазяйськи оглядає територію лікарні. Скоро має постати об’єднана територіальна громада, тож доведеться докладати господарського хисту й тут. То навіщо відкладати справи на потім? – Олександре, відомо, що ви пішли добровольцем на фронт і воювали. Скажіть, де важче –…

Read More

Просив розстріл, а отримав звільнення

Теодор Дячун

Так завершилося ув’язнення у радянських таборах вояка УПА Теодора Дячуна Тернополянина Теодора Дячуна було засуджено за участь в русі опору в лавах УПА до розстрілу. Через тиждень вирок було замінено на двадцять п’ять років каторги і п’яти років поразки в громадянських правах. Вояка УПА було кинуто в табори на території Казахстану. Після смерті Сталіна й початку «хрущовської відлиги» ув’язненим почали переглядати вироки. В травні 1956 році в табір, де утримували багатьох патріотів України, приїхала повноважна комісія, яка мала вирішити долю Теодора Дячуна і тисяч інших несправедливо засуджених… – Пане Теодоре, ви пам’ятаєте момент звільнення з радянського концтабору? – В табір приїхала хрущовська комісія, в складі якої було багато генералів. Над…

Read More

У Білій Церкві населення 200 тисяч, а приватизують майно лише депутати

1705226

Незалежний аналітик Олександр Синьоокий Завершилася сесія міської ради, яка мала б стати останньою. Проте, депутати «погрожують» нам ще однією, позачерговою. Та, яка завершилася, була досить таки цікавою, насамперед тим, що на неї було винесено кілька питань, які мали б вплив на життя міста у подальші роки. Зокрема мова йде про земельні питання, при обговоренні яких в сесійній залі було спекотно. Видно було, що депутати мають певний інтерес. Також на депутатські рішення негативно реагували представники громадськості, особливо учасники АТО, які висловлювали своє невдоволення не лише депутатами, а й доповідачем із земельних питань. Що ж відбулося в сесійній залі? Про це говоримо із незалежним аналітиком, кандидатом в депутати від Радикальної Партії Олександром…

Read More

За перший вікенд «Тіні незабутих предків» подивилося близько 1000 білоцерківців

1344279

Прем’єрний показ у Білій Церкві фільму «Тіні незабутих предків» багатообіцяючого українського режисера Любомира Левицького призвів до певного неспокою, адже на сеанс прийшло… аж сім чоловік. Ще за 10 хвилин до початку сеансу ніхто не висловив бажання подивитися пригоди студентів, яких переслідує карпатська нечиста сила. Автори статті стали першими, хто придбав квитки. Аж із сусіднього віконця квиткової каси переметнувся молодий чоловік і також придбав «тікети». На нерозуміючий погляд ще одного любителя кіно (а хто ж іще прийде в кінотеатр о 12‑ій ранку) він дещо екзальтовано заявив: «Та ти що! Це ж «класне» кіно має бути. Весь світ на його вихід чекає!» Ну, не знаю, як світ, а шанувальники національного кіно «Тіней»…

Read More

Білоцерківців приголубили «Ласковыми усами»

CTHltpqA01g

Заспівавши пісню «Шоппінг» на “Україна має талант”, вони стали не лише «зірками» YouTube, але й успішно гастролюючими музикантами Хочеться чогось оригінального та незвичного? Бажаєте видовищ та епатажу? Полюбляєте енергійні пісні, та ще й з гумором? Отримуйте! В Білу Церкву завітали «прикольні» хлопці з гурту «Ласковые усы». Минуло півтора року від часу їхньої феєричної появи на екранах телевізорів. Тоді перед очі начебто суворого суддівського тріо шоу «Україна має талант 4» вийшла п’ятірка відчайдушних музикантів у кумедних костюмах та з бутафорськими вусами. Заспівавши пісню «Шоппінг», вони стали не лише «зірками» YouTube, але й успішно гастролюючими музикантами. Нині концерт­ні стежки завели їх «під капелюх» арт­клубу «Черчилль». Перед виступом усі п’ятеро зібралися дати інтерв’ю…

Read More

Режисер Тарас Мазур: «Білоцерківському театру не вистачає духовності»

x_583eca6a

Вже колишній режисер театру ім. Саксаганського Тарас Мазур в переддень свого від’їзду з Білої Церкви дав прощальне інтерв’ю

Read More

Кінодраматург Василь Портяк: «У нас є пантеон героїв…»

1201746

“Я вірю в розвиток українського кіно. Я вірю в людей. Все буде добре! Молодь зараз пішла інша і попри всі її мінуси, я впевнений у майбутньому України.” Я познайомився зі сценаристом Василем Портяком 14 жовтня під час святкування 70-ї річниці створення Української Повстанської Армії. До Києва приїхав засмученим, бо не вдалося реалізувати задум показу патріотичного фільму у кінотеатрі ім. Довженка, який згинув у бюрократичних рогатках місцевих чиновників. Тож у Будинку вчителя я підійшов до відомого сценариста Василя Портяка («Вишневі ночі», «Атентат. Осіннє вбивство у Мюнхені», «Нескорений», «Залізна сотня») і запросив його приїхати до Білої Церкви. Василь Васильович, на диво легко, погодився. 18 грудня у білоцерківській гімназії №1, директор якої Борис…

Read More