1,186 читачів

ВЛОМИТИся у прокат

1196170

А пам’ятаєте: «Штольня! Було так весело й прикольно…» Так, взяти б текст із пісні, яка стала саундтреком до «першого вітчизняного горору» і заримувати їх до слова «ломбард». Бо теж було весело й прикольно.

Режисер Любомир Левицький (Кобильчук) своєю «Штольнею» змусив кінокритиків говорити про вітчизняне кіновиробництво. На хвилі пробудження інтересу до всьо­го українського у 2005‑06 роках він зняв простенький фільмець про студентів-археологів. Нехитрий сюжет із давньослов’янськими мотивами не викликав захоплення у публіки та професіоналів. Та Любомир не знітився і продовжив пошуки себе у мистецтві. Вони привели його до жанру кримінальної комедії. Така собі відповідь зрозумілому англійцеві Гаю Річі.

1378471049Пішовши шляхом найменшого спротиву і не вишукуючи молодих талантів, Любомир зробив ставку на перевірену гвардію із КВК, «Камеді клаб» та досить відомих акторів, які частенько крутяться на зйомках серіалів. Сюжет його стилізації під «Карти…» досить простий – треба пограбувати інкасаторів. А от розвиток подій іноді аж паморочить голову глядачам.

Двом братам – Яші і Марку, які уже відмотали строк у буцегарні, перепадає спадок – ломбард. Але вступити у свої права їм заважає дядько Фелікс, який прямо посилає їх туди, куди на зиму летять птахи. Тож нетерплячий Марк хапається за зброю, а обачливий Яша – за голову. Їхні шляхи ненадовго розходяться, але обставини змушують братів об’єднати зусилля, адже на кону виявився не лише ломбард, але й життя головних героїв.

Проте визначити, хто головний герой, досить важко. Тут вам і інкасатори, й «тіпочки з района», ще й «сбушники» нагодилися. Тож братики і братки покрутилися в’юнами у солі, поки не отримали кожен своє. Хтось кулю в лоб, а хтось…

Місце подій фільму дещо не визначене. Той, хто мандрує Україною, впізнає місця зйомок, але більшість може признати у промзонах кожен своє місто. Що ж, напевне, так фільм швидше окупить себе у прокаті.

Діалоги у фільмі досить цікаві та густо перемежовані як «гопницькими» жартами, так і «чорним» гумором. Вся ця кіносолянка гостро приправлена стріляниною і гарнірована кінотрупами. Жарти у стилі «камедіклабівців» трішки сприймаються як вторсировина: «Братішка, астарожнєй! (у цей час «гопнік», їдучи на велосипеді, намагається запхати заряджений пістолет-ракетницю за пояс спортивних штанів. Лунає постріл.). Братішка!.. Сгарєл на работє!»

Якраз оті жарти з колись популярних телепередач, із вуст колись популярних телегероїв можуть зіграти злий жарт із режисером. Три мільйо­ни вічнозелених одиниць можуть не окупитися у кінотеатрах. На жаль, режисер не зміг пояснити затримку із виходом фільму. Відомо, що «Ломбард» відзнятий досить давно, і тривалий час йшов процес монтажу, який викликав гострі суперечки між продюсерами і Левицьким. Злі язики, яким немає підстав не вірити, стверджують, що суперечки переросли у сварку, і Любомир на своє дітище просто «забив». Може, цим фактом і пояснюється його відсутність на кінофорумі в Одесі, хоча прямо про це ніхто не сказав.

«Ломбард» – зразок досить непоганого жанрового кіно для тих, хто частенько користується послугами ломбардів. Можна погиготіти над пригодами невдах, «поржати» над більш смішними епізодами, тому й перевантаженість фільму сюжетними лініями і деякі явні «файли» не помічаються. Хоча буде дуже жаль, якщо «Ломбард» не піде у прокат.

Наразі Любомир Левицький-Кобильчук закінчує зйомки фільму з елементами горору «Тіні незабутих предків» і геть не переймається «Ломбардом», але то вже історія для іншої публікації.

Костянтин Климчук blogs.korrespondent.net

Читайте також:

«Креденс» – вибух в українському кіно

Параджанов би плакав…На ОМКФ намагалися вразити фільмом про генія-провокатора

Від українського фільму жахів стало страшно… за викинуті на вітер гроші

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: