Біль не вщухне!
Скільки разів не чуєш тужливий звук скрипки, яка грає мелодію Мирослава Скорика, а серце розривається. Ми не можемо собі навіть уявити, ЩО пережили українці під час трьох Голодоморів, організованих комуністичним режимом.
Читаємо? Так. Дивимося художні чи документальні фільми і плачемо? Так! Але навіть частину того жаху не можна й уявити… І на дай Боже пережити…
Щороку, в останню суботу листопада, йде вулицею Ярослава Мудрого скорботна хода.
Ще кілька років тому в ній були живі свідки тих страшних подій. Сьогодні їх немає. Якщо живі – то недужі. Не було й вояка УПА Теодора Дячуна. Він народився біля Тернополя в 1927 році і добре пам’ятає, як українці Тернопільщини створювали тайники з продуктами для тих, хто зміг вирватися із-за Збруча, щоб роздобути хоч яких харчів. А тепер москвофіли і комуністи з регіоналами (оппоблоками) кричать, що то була посуха і неврожай. Тобто Житомирщина і Вінниччина – посуха, а Рівненщина і Тернопільщина – ні? Не каються ці ідейні нащадки вбивць, не каються.
Сміялися тоді польські прикордонники, мовляв, все одно повмирають. А прикордонники СРСР не сміялися, а просто розстрілювали кожного, хто намагався переплисти Збруч, або тих, хто вертався з продуктами до сімей, не знаючи, чи залишився там хто живий. А скільки лежало трупів тих, хто Збруч переплив, але сил забрати харчі з таємного місця не залишилося?
Сьогодні біля хреста було сказано багато слів. Були сказані правильні, а були й негідні. Вкотре переконався, що УПЦ МП – не українська церква. Якщо панове з Московського Патріархату ви приходите до пам’ятного знаку мільйонам заморених голодом, то називайте винних у Голодоморі: комуністів, які будували Совєцьку імперію, в якій домінант був російський народ. Якщо ваші священники їздять на фронти російсько-української війни (такі є), то прямо скажіть: чи вважаєте ви агресором новоявленого російського імператора Путіна, вибраного російським народом? Все інше – лукавство. Не лукавте перед пам’яттю заморених голодом. Якщо ви стали до спільної молитви, то помоліться, а не застигайте кам’яними брилами без руху, як то зробив митрополит Августин.
Будьте пильними, люди. Не дайте себе знову обкрутити московитам. Досить страждань. Будуймо власну державу, розвиваймо національну церкву. Чужинець залазить в нашу кишеню, не для того, щоб туди щось покласти. Сьогодні горить Донбас. Не допустимо, щоб згоріла Україна. Мільйони невинних жертв нам цього не пробачать.
