Чи буде Рух Рухом без Тарасюка, сестри Чорновола та Молодого Народного Руху?
Те, про що так довго говорили націонал-демократи сталося. Народний Рух України та Українська народна партія, наче герої повісті Нечуя-Левицького, формально об’єдналися в одну партійну сім’ю. Після розколу 1999 року і боротьби за бренд НРУ, кожна партійна організація пішла своїм шляхом й після 14 років блукань електоральними полями, вирішили жити разом. Без любові, суто з розрахунку.
Про об’єднавчий з’їзд Руху та УНП говорилося багато, але переважно в загальних рисах, деякі важливі деталі цієї події залишилися за кадром. Ми поспілкувалися з безпосередніми учасниками цього з’їзду, його делегатами, які вважають, що ідея про об’єднання двох ланок колись розколотого Руху є політтехнологію, напрацьованою його політичними опонентами з метою знищити єдину націонал-демократичну партію в Україні, а обрання керівного складу оновленого Руху не обійшлося без порушень. Але про все по порядку.
Модернізація чи капітуляція?
Народний Рух України на час вбивства Вячеслава Чорновола знаходився, здавалося б, на динамічному етапі свого розвитку, зумівши провести у парламент 46 депутатів. Але далі стався РОЗКОЛ, вбивство Чорновола і пошук лідера. Результати Геннадія Удовенка на виборах Президента України ніяким чином не могли задовольнити партійців, тож, разом з пошуком нового лідера, рухівці почали шукати можливості для потужного походу на парламентські вибори 2002 року. Але Україна почала на довгі роки звалюватися у каламутні хвилі популізму. Народу нав’язали, що йому потрібні герої, а не політики, гасла, а не ідеологія. А на той час альтернативи Віктору Ющенку, видавалося, й не було.
Голова НРУ з 2003 року Борис Тарасюк продовжив курс на блокування з іншими партіями. Але з кожною виборчою кампанію рухівців у парламенті меншало. Лише три члени НРУ є депутатами нинішньої каденції Верховної Ради України. Все це спричинило нівелювання НРУ до рівня фольклору української політики. Невдоволення в партії досягло апогею у грудні 2012 року, коли на з’їзді (малому, як його називали учасники) рухівці обрали нового очільника, яким став Василь Куйбіда. Останній запропонував НРУ оновитися і модернізуватися і пообіцяв відродити славу НРУ.
Читайте також: Василь Куйбіда: “Ми в найближчий час употужнимося і станемо привабливою для українців політичною організацію.”
Натомість замість обіцяного употужнення і пошуку новел, які б зацікавили українського виборця, Василь Куйбіда фактично припинив усіляку співпрацю із Молодим Народним Рухом, який є безсумнівним лідером серед громадських організацій країни, та почав резюмувати про відсталість, стагнацію і скору загибель партії. Невже він цього не знав раніше? А якщо знав, то чому брався до роботи, яку не здатен виконати? Вихід із кризового становища голова НРУ побачив у об’єднанні з УНП, хоча ще 3 роки тому чітко заявляв, що УНП обслугову Партію регіонів.
Знедолені
“Здобули волю здобудемо долю!” Під такими гаслами УНП рвалася у парламент 2006 року. Після поразки це гасло трансформувалося у “Відстояли Ющенка відстоїмо Жовтяка!”. Це, напевно, був перший масовий виступ частини помаранчевих проти народного президента. Втім, Віктор Андрійович мав інший клопіт і дивився на кількатисячні демонстрації не як на рій бджіл, а як на хмарку докучливих мух. Долі не здобули, Жовтяка втратили. Трохи раніше, відчувши конюнктуру, УНП покинув Вячеслав Кириленко.
Зазнавши внутрішніх суперечок та вступивши у переговори із ідеологічно близькими партіями, УНП ухвалю у черговий раз повернутися до ідеї Вячеслава Чорновола створення Української правиці. Втім далі декларацій та обднавчого зїзду справи далі не пішли. Неприйняття між УНПістами та рухівцями було великими і ідея Чорновола зазнала краху. А тут ще й у 2007 р. позачергові вибори до Верховної Ради не забарилися Підбивши баланс, УНП повертаться до любих друзів і просить Нашу Україну прийняти її під сво крило. Цього разу надовго.
УНП мітингувала за Жовтяка проти Ющенка, але вже через рік проситься під політичне крило до “Нашої України”
Підтримавши у 2009 році Віктора Ющенка, а згодом і Нашу Україну в 2012 році, УНП розгубила увесь свій електорат, не ма жодного народного депутата і почала асоціюватися із противсіхами, а то й напряму із словом зрада, оскільки синхронне із Партію регіонів голосування народних депутатів та депутатів місцевих рад від УНП по сумнозвісним Харківським угодам не забуваться і змушу задумуватися про троянських коней у правому секторі українського політикуму. УНП давно зарекомендувала себе організацію самозакоханою та скандальною, яка вкрай важко йде на переговори.
Повернутися в партію Чорновола, щоб зачистити її від Чорновола?
Костенко повертаться в партію Чорновола – такими заголовками рясніли шпальти газет, проте ніхто не проаналізував, на яких умовах відбуваться це повернення, і на які ідеологічні жертви пішла частина рухівців, погодившись на компроміс з УНПістами. Також чому вагома частина рухівців й досі не збираться йти на поступки з колишніми розкольниками чорноволівського Руху, відмовляючись перерестровуватися в новоутворенні
Чутки про можливе обднання з УНП народилися ще за кілька місяців до його офіційного оголошення, передували їм ряд нелогічних, на думку ідейних рухівців, дій нового партійного керівника, які апаратчики охарактеризували як загравання з УНПістами. На одному з перших політрад, коли Василь Куйбіда став головою, прийматься рішення, щоб передати музей Чорновола в музей шестидесятництва. Також не пощастило й Фонду Чорновола, в нього відібрали приміщення, де зберігались книжки Вячеслава Максимовича (на сьогоднішній день вже видано 10 томів його праць) Далі більше. На центральному проводі приймають рішення про внесення змін до програми. В ній тричі згадуться Чорновіл, ці згадки видаляються. Вже практично перед самим обднанням на одному з проводів Василь Куйбіда сказав: Оскільки УНП не брала участі в розробці програми, то хай теж візьмуть, тому ми прибрали прізвище Чорновола з програми
Далі Куйбіда ініцію дискусію на тему чи потрібні Руху портрети Чорновола та Удовенка. Мовляв, треба дивитись вперед, скільки ще ми будемо з цими портретами носитися. Ці ініціативи найбільше збурюють молодорухівців. Носити портрети на зїзди це було їхн завдання, жоден рухівський зїзд після вбивства Чорновола не проходив без його портрета. Проте, як повідомили молодрухівці, на обднавчий зїзд з УНП приносити цей портрет не планувалось, про це знали всі в апараті, ніхто з керівництва їм такого завдання не давав.
Але ця новела обурила навіть затятих куйбідістів, делегати обднавчого зїзду почати кричати ганьба й вимагати повернути портрет Чорновола. В президії десь знйшли невеличкий портрет засновника Руху формату А4 і поставили на стіл.
З залі не припиняться гамір, чути вигуки, обурення, хтось крикнув: При першому розколі викинули капці Чорновола з рухівського офісу, тепер ви взялись за його портрет?
На об’єднавчий з’їзд цей портрет Чорновола вже не візьмуть
То злиття чи поглинання?
Одним із головних каменів спотикання на шляху до злиття у політичних обіймах було питання про назву. Більшість обласних організацій НРУ категорично виступили за збереження історичної назви Народний Рух України, таке ж рішення прийма Центральний рухівський провід 18 травня, але вже через кілька годин в будинку Кіно на спільному проводі братніх партій ця умова не знаходить підтримки побратимів з УНП.
Про всі подробиці цього зібрання нам розповідає член Центрального Проводу НРУ, заступник голови Київської обласної організації та очільник Молодого Нродного Руху Сергій Воронов:
– На 10 нас збирає Василь Куйбіда (бо на 12:00 ми мамо бути на спільному проводі з УНП). Представником від УНП був Асадчев, йому задали питання, чи знає він про умови рухівців? Той відповів, мовляв, знає, та й оскільки вважає себе рухівецем, згодний з тим, що назву міняти не варто. Після дискусій, які затяглись на 2 години, ми приймамо рішення, що назва лишаться без змін Народний Рух України.
На спільному проводі УНП та Руху Куйбіда оголошує нашу центральну умову, при виконанні якої ми згодні на злиття. Спільний провід приймає рішення про збереження історичної назви. Далі почалися виступи, обговорення, дискусії, поки не прийшов Юрій Костенко. Він взяв завершальне слово, яке тривало з півгодини, а може й більше. Костенко розповідав, яка він видатна людина, скільки грошей вибив на Чорнобиль, на ядерне розброння тощо. А потім перейшов до того питання, яке найбільш хвилювало рухівців (навіть куйбідістів) це вибачення за розкол. Тут Костенко заявляє, що вибачатись ні за що не збираться, бо в розколі винен не він, а Чорновіл. Мовляв, коли Вячеслав Максимович прийняв рішення йти в президенти, цим самим він пішов проти нього, Костенка, єдиного кандидата, який міг би перемогти Кучму й змінити Україну. І цей розкол, на думку головного УНПіста, стався через амбіції Чорновола, яких той не зміг вгамувати… А за вбивство Костенко тим більш вибачатись не буде, бо на його думку вбивали його рухівці, і в останню путь теж рухівці проводжали і на телефоні сиділи рухівці. Але як і вбивство Кенеді це вже зараз довести важко. Далі Куйбіда взяв слово, і сказав, от бачте як поляки з німцями примирились, треба бути розумнішими, тому я у всіх членів УНП прошу вибачення і вас прощаю.
Потім знову ми зібрались на рухівський провід. 24 голоси були за Народний рух України, але тут виходить Асадчев і каже, а давайте напишемо Українська Народна Партія РУХ. Всі УНПісти аплодують, куйбідісти аплодують і це рішення проходить.
Депутат Заць, не стійте в задньому проході (фольклор)
Наступного дня у палаці культури НТУУ КПІ відбувається вистражданий об’єднавчий з’їзд, який своїми ухвалами зафіксував факт об’єднання НРУ та УНП. Втім, як засвідчують делегати, на з’їзді відбувались численні порушення при голосуванні, нечітке формулювання ухвал, недотримання регламенту тощо. Виступаючим проти злиття з УНП обмежували час виступу, не велося конструктивне обговорення. Голосування про об’єднання відбувалося під крики “Ганьба!”, а рішення було прийняте ледь більше ніж 180 голосів “ЗА”.
Суцільним провалом для інтеграторів стало голосування за посаду першого заступника голови партії. Кандидатура героя політичних анекдотів буремних 90-х Івана Зайця не набрала достатньої кількості голосів, як не старалася лічильна комісія. Як запевняють делегати з’їзду від Руху, “ЗА” голосує чоловік 86, а комісія оголошу про підтримку Зайця двома сотнями делегатів. Знову крики “Ганьба!”… Куйбіда, побачивши гарячу атмосферу, в залі говорить, що кандидатура Зайця не набрала достатньої кількості голосів. Втім, для об’єднувачів перепон не існує, наступного дня ухвалою Політради Народного Руху України (Української народної партії Рух) Івана Зайця було обрано 1-м заступником, хоча за словами колишнього члена ЦП НРУ та голови Молодого Народного Руху Сергія Воронова Політрада порушила Статут партії перебравши на себе повноваження з’їзду. Та й посади 1-й заступник у Статуті не прописано. Іван Заць знову проскочив у керівництво неприроднім способом.
Легітимність делегатів з’їзду викликає багато запитань, оскільки за словами деяких його учасників, лишень зі Львівської області приїхало для участі у ньому близько 160 чоловік, при загальній кількості делегатів 408. Згодом стало відомо від голови Шполянської РО НРУ Віктора Свердела, що делегатам від УНП роздають на руки по дві сотні гривень, а це навіює думки про те, що то були не делегати, а підсадні.
Не менш драматична ситуація сталась і по відношенню до Молодого Народного Руху, адже одну з найбільш дієвих молодіжних громадських організацій України нова партія від себе відштовхнула. Конфлікт розпочався після обрання Василя Куйбіди головою НРУ. Куйбіда був проти обрання Сергія Воронова на посаду керівника ВГО МНР і навіть намагався провести це рішення через Політраду. Але молодорухівці мали свою думку і 23 березня Воронов очолив організацію. Конфлікт переріс у відкриту війну і після об’єднавчого з’їзду ВГО МНР заявила про те, що організація залишається стояти на чорноволівських принципах і припиняє співпрацю з НРУ. У відповідь Народний Рух України (Українська народна партія Рух) цілком передбачувано позбавляє молодь приміщення і свого покровительства, утворюючи натомість молодіжне крило партії, очолити яке доруча УНПісту Сергію Вутке.
Опозиція всередині опозиції, або як втратити трьох останніх парламентарів
Одним з завдань об’єднання УНП та Руху Куйбіда вбачає в створенні позапарламентської опозиції, до якої увійдуть всі патріотичні сили, що не представленні в парламенті. Виника питання: чи можна Рух вважати позапарламентською опозицію, якщо він має трьох парламентарів? Такі заяви очільника Руху схожі на конкуренцію всередині партії колишнього парламентаря з теперішніми. Здається, йому мало перемогти нардепа Тарасюка у боротьбі за партійне лідерство, Куйбіда вирішив об’єднанням з партіями-аутсайдерами, витіснити з Руху однопартійців, успішніших за нього в політиці. Результати не забарилися: Тарасюк заявив, що не перереєстровуватиметься в новій партії, а Чорноволенко з всію Київською міською організацію НРУ влився в “Батьківщину”. Третій парламентарій Королюк також виступив проти цього об’єднання.
Керівники семи обласних організацій НРУ заявили про рішучу незгоду із рішеннями з’їзду. Власне, ніхто не виступив проти об’єднання в принципі, усі висловилися про те, що на таких умовах воно неприйнятне, оскільки суперечить усій історії та діяльності НРУ. Рухівці переконані, що з’їзд було проведено з порушеннями і фальсифікаціями. Керівництво НРУ знехтувало рішенням обласних партійних конференцій РУХУ про неприпустимість зміни назви партії. Грубо фальсифікований підрахунок голосів під час обрання заступників голови партії , – йдеться в документі. Крім того, рухівці представників УНП звинуватили у співпраці з Партію регіонів на парламентських виборах і закликали членів НРУ не проходити процедуру перереєстрації в об’єднаній партії. Тарасюк заявив, що відмежовується від псевдооб’єднання УНП і Руху, яке є сценарієм влади. Він вважає, що працювати потрібно задля консолідації об’єднаної опозиції. І в жодному разі не можна створювати додаткових опозицій та множення кандидатів в президенти, бо це розпорошує голоси. Це те що потрібно нинішній владі, а не українському народу і Україні.
Екс-глава Руху завжди на передовій
Якщо у Роналдо відрізати ногу і пришити її Онопко, то це ще питання: чи обігра триногий Онопко одноногого Роналдо!
Об’єднання цих двох партій нагаду безліч анекдотів. Та найголовніше питання чи добре подумали партійці перед цим кроком? Здаться, що дехто ні. Об’єднавчі процеси ініціювалися неодноразово, але для рухівців ляпас розколу і зраду костенківцями Чорновола залишилися незагоєною раною. Створювалися правиці, на місцевих рівнях приймалися заяви про відновлення організаційної єдності та проводилися спільні засідання проводів крайових організацій (Київські обласні організації НРУ та УНП у 2007 році). Марно.
Василь Куйбіда чи не осягнув певних моментів, чи то просто виконує чиєсь завдання. Погодившись на зміну назви партії, він випустив джина з пляшки, адже місцевим організаціям доведеться вносити зміни у статутні документи. Одразу ж виникне питання по оренді офісів та висуванню кандидатів на вакантні посади депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.
Куйбіда заклав також міну під основу Руху. Посаду керівника апарату Центрального проводу посів член УНП Асадчев та й уся УНПістська канцелярія переїжджає у приміщення НРУ. Дуже скоро Куйбіда помітить, що в коридорах не залишилося жодного знайомого обличчя (а він і так їх не помічав). А чи не станеться так, що наступним кроком після підконтрольної УНП перереєстрації членів партій стане з’їзд, на якому унпістська більшість подякує Куйбіді за роботу і викине його на мороз? Так закінчиться історія НРУ.
Але й це не саме страшне. набагато страшніше, що починає створюватися якась нова формація опозиції, яка буде відривати голоси від Об’єднаної опозиції. Технологія “проти всіх” буде запущена під націонал-демократичними гаслами. Це призведе до дискредитації і знищення правої ідеології.
Я вважаю себе рухівцем, тому в нову партію Куйбіди-Зайця не піду!
Особливо болісно ідею обднання сприйняли члени Молодого Народного Руху, адже взірцем для них був і залишився Вячеслав Чорновіл та партія зразка 1992-98 років. Брататися із людьми, які зруйнували українську мрію, молодь не мала наміру і заявила про це досить голосно. Загальний настрій членів МНР можна виразити словами винесеними у підзаголовок.
Молодий Народний Рух шукає нове приміщення, вони планують реалізувати цього року ще кілька проектів: Говерла та Школа молодого політика.
Наразі молодь переймається пошуками фінансування свої діяльності, оскільки з офісу НРУ їх виселили, а у “Батьківщину” чи “Свободу” вони вступати не хочуть, справедливо вважаючи ці партії лівопопулістськими. Зараз цим молодим людям потрібно буде пройти тест на зрілість їхніх правоконсервативних переконань. Ситуація ускладнюється тим, що вони ведуть ідеологічну роботу з молоддю залишившись, наразі, поза партію. Не дивлячись на високий авторитет серед міжнародних фондів, які надають гранти неурядовим організаціям, вихід з-під партійного крила може перекрити їм це джерело надходження ресурсів. Така ситуація вкрай невигідна передусім для країни, адже понад п’ять років МНР працює на виховання молодих політиків із європейськими цінностями.
Рідна сестра Чорновола майбутнє Руху бачить в молодорухівцях, що вийшли з новоутвореної партії. Я підтримую Молодий Народний Рух, що залишаться єдиною, насправді рухівською, організацією, яка, сподіваюсь, продовжуватиме та нестиме ідеї Чорноволівського РУХу – наголосила Валентина Максимівна. Хтозна, можливо, вони й відродять той Рух Чорновола, який сьогодні спробували знищити вкотре.
http://blogs.korrespondent.net/blog/pro_users/3220398-doobiednuvalysia-rukhivtsi-rozbihauitsia-khto-kudy
