На сайті Державної наукової бібліотеки про Білу Церкву читаємо: „Споруда (єпископська церква, нібито збудована Ярославом Мудрим 1050 /звідки це взяли? —В.І./ року була білого кольору, тому в народі її назвали білою церквою”. Далі розвивається думка, що місто, щойно до 1052 р. зване Юр’їв, одержало нову назву, а саме Б.Ц., яка вперше згадується в історичному документі (якому? – В.І.) ХІV ст.! „На початку 1550-х містечко стає центром Білоцерківського староства і важливим опорним пунктом у боротьбі з татарами”. Насправді, староство засноване тільки 1569 року, і Біла Церква навряд чи стала містечком, бо 1552р. щойно побудований замок, до якого належало усеньке середнє Поросся, з майбутніми Сквирщиною й Таращанщиною включно. Далі сайт повідомляє, що після Громадянської війни (термін російської історіографії – В.І.) стала одним з найбільших промислових і торгових центрів губернії. Та ж таким (другим після Бердичева) містечко було як раз до т.зв. Громадянської, наслідком якої була доНЕПівська руїна! Наступний пасаж: „Під час окупації (чиєї?—В.І.) на території міста (!) діяли партизанські загони”. У переліку промпідприємств 1960-х років нема найбільшого на той час (і до того) заводу сільгоспмаши нобудування. Безіменний автор цієї дези посилається на джерело: ЕСУ, том 2, К., 2003, ст. 757-758 з підписом директора БКМ. Звіряємося – насправді, лише одна із цих нісенітниць стверджуються авторитетом кандидата історичних наук!
А ось Вікіпедія: „Вперше назва Біла Церква згадується в Іпатіївському літописі 1155 р.”. Отакої! Як же це за два сторіччя десятки, як не сотні, дослідників не прочитали цього манускрипту, та й ламають списи щодо походження назви й заснування міста? Питаю в авторитета (наукового). Виявляється, плутанину цю започаткував Татіщев, потрактувавши юр’ євим Городок на Острі, який належав Довгорукому під час його великокняжіння у Києві (тоді ж Поросся віддав в уділ одному зі своїх синів). Це прочитиння спростував ще Карамзин, але дехто воліє сприймати бажане за дійсне. І досі пишуть, що „у 1362 р. м. Білу Церкву приєднано до Литви”. Місто-привид: адже Стрийковський, компілюючи свою „Хроніку…” 1575 р. маркерами свого часу позначив простір, відвойований 1362 р. великим князем Ольгердом – Торговицею, Білою Церквою, Звенигородом і „всіма полями від Києва до Очакова”, хоч останній, що достеменно відомо, заснований через сімдесят літ по тому й перейменований турками ще через сто літ!
Чи вмикають переповідачі байок мізки, коли як папуги повторюють у Вікіпедії, що „біло камінний собор (!), збудований з білого каменю (керрарського мармуру?— жартую. Мури Саркелу /після звоювання Святославом Хоробрим хозар – руська Біла вежа/ візантійські інженери зводили з плінфи, випаленої на місці в печах, а вапно виробивши з дрібних річкових черепашок; нічого такого в розкопках на Замковій горі не виявлено – В.І.)… [слугували подорожнім за] орієнтир серед густих диких лісів, що вкривали долину Росі”? Перший-ліпший екскурсант до дендропарку „Олександрія” засвідчить, що навіть з цього не надто густого й дикого гаю Замкову гору з білокамінним собором побачиш хіба в т.зв. дзеркалі Браницької – прорізі в насадженнях з верхньої точки Великої поляни, про яку далеко не всі знають. То який же це орієнтир? Хіба подорожанин видереться на височенне дерево.
Як можна писати, що „за Палія (1702-04 р. – В.І.) населення міста сягнуло 70 тисяч”, коли тодішня столиця світу Париж на кінець середньовіччя налічував 200 тис. і „до французької революції зростав дуже повільно” (та ж Вікіпедія)? Або ж таке: “1703 р. Мазепа поселився в Білоцерківському замку і задумав зробити Б.Ц. своєю власністю. Саме тут …він нажив лев’ячу частку своїх капіталів. У Мазепи було 20 тис. маєтків”. Та на сьогодні в усій Україні ледь 28,5 тис. сіл! А то в Гетьманщині на поч. ХУІІІ ст.!
Таких нісенітниць в інтернеті хоч греблю гати. Ось „Замки і храми України” розказують, що „в ті часи (Ярослава Мудрого — В.І.) тут жило змішане населення – поляки, печеніги, берендеї, іудеї”. Лиш українців (тоді русинів) тут не було! А щодо юдеїв… Навіть ЕЄЕ
(Електронна єврейська енциклопедія) не претендує на утворення в Білій Церкві єврейської общини раніше кінця ХYІ ст. Та й юдейство – не національність: юдеями були й хозари. Натомість ЕЄЕ обнауковує свої зістельні події: 1905 р., мовляв, у Білій Церкві відбулися погроми! Ноги цій качці ростуть з тодішньої одеської єврейської преси, яка повідомляє про поманіфестні мітинги в кількох містах України і спровоковані ними погроми. То в Одесі така кривавиця відбулася, а на Пороссі не було. А єврейовікопедисти/гумористи!/– усіх під одеську гребінку. Дарма, що містечко тоді було населене суцільно євреями! Відмивайся тепер перед світом, місто Добра! Тим паче, що, за ЕЄЕ, у Б.Ц. „ в 1919 -20-х годах 850 евреев были убиты украинскими националистами, бандами «зеленых» и солдатами белой армии”. Дарма, що укр.націоналістів тоді ще не було як політичної сили, а самостійники /”петлюрівці”/ були соціалістами! Далі: „подраздєлєнія украінской поліціі осуществілі масовий расстрєл єврєйскіх дєтєй… Послє вмєшатєльства представітєлєй воїнскіх частєй [растрєл] бил пріостановлєн”. Бачте, які гуманні прєдставвітєлі і які звірі под раздєлєнія!? Звісно, знищення діток – ганьба . Але подано це так, ніби тих жертв було не дев’ять десятків, а принаймні кілька сотень, бо взяли в тому участь не кілька шуцманів, а подразделенія, і тривало це не один день. Та й те, що стріляли подраздєлєнія – не факт. Але авторові конче треба заклєйміть українця.
Російськомовна Вікіпедія понижує статус літописного Юр’єва: „напалі татаро-монголи [cпільнота-вигадка московитських істориків, яку проковтнула Европа: адже Чингіз-хан був тюрком, та й слова хан в монгольській мові немає — В.І.] на дєрєвню”. Одне, що дєрєвєнь на Руси-Україні зроду не було, а лиш у Заліссі (пізніше назване Московією) так називали присілки-висілки — поселення біля села, в якому є церква, до якої належать прихожанє дєрєвєнскіє, а друге, яка ж Біла Церква без церкви взагалі? А ще цей варіант Вікіпедії сповіщає, ніби на Торговій площі „расположєн большой єврєйскій отєль”. Тут-таки, мабуть, за природженим прагненням усе змосковщити, повідомляє, що серед тих, які „роділісь і работалі” в місті є й лауреат шевченківської премії 1996 р. Кузнєцов Ю.І. (це так вікіпедор прочитує українське Ковалів Ю.І.) і Нєвєнчаная Г.В. (насправді й по-рос. – Невинчана Г.В.: не транскрибують же білоруське Янка Колас як Колос!), а ще нібито й К.Паустовскій, який тільки й того, що дитиною переїздив через білоцерківську греблю дорогою на дідів хутір за Пилипчею – факт, роздутий в меморіальну дошку з оманою: „В Білоцерківському краю пройшло дитинство ім’ярек” на будівлі кінотеатру ім Довженка. Пропонує В.-пед. пишатися уродженцями/мешканцями міста Шмуелем Ерушаелем, ізраїльським поетом-революціонером, і Сашею Чорним (Ґлікберґом), російським, а от про українських В.Міняйла, лауреата премії ім. Тараса Шевченка, загальний тираж книжок якого понад мільйон примірників, А.Гудиму, лауреата з півдесятка літературних премій і шевченківського нобеліанта та про В.Грабовського з такими ж регаліями, ні про Тетяну Шарову, її й Москва не проти вписати у свій континґент, видавши оце 500-сторінкову книженцію її лірики, як про білоцерківців ні мур-мур! (Натомість серед лауреатів міської премії значиться вигадана Братченко-Дмитренко Таїна, і отой доважок Дмитренко множиться в інших файлах). Як досягнення в галузі культури подається разовий фестиваль графоманів „Поетична зима”, проведена заїжджим Кухаруком Р., і ні натяку на щорічний від Помаранчевої революції „Соборний дзвін”!
Стабільну українську версію статті „Біла Церква” у Вікіпедії перевірено 15 серпня 2016 р., російську (більшу удвоє!) – 17.08 ., причому остання супроводжується приміткою, що вона „нє провєрялась опитнимі участнікамі”. Отакої! А чи опитниє брали участь у створенні її? В усякому разі маємо до них претензії: чому не брали? Чому не перевіряли? Та ось читаємо у журналі „Віче” №15, серпень 2007 р.: „Уже в ІХ ст… Белолжебе (автор стверджує, що це означає Біла вежа, хоч ми бачили, як у цей період Святослав Хоробрий перейменував Саркел на Білу вежу, а не на незрозумілої етимології лжебе!) …було далеким попередником городища, заснованого 1032 р. Ярославом …руїни білокамінної церкви …орієнтир… Польсько-литовські хроніки 1362 р. (див. вище – В.І.) вперше згадують не Юр’їв, а Білу Церкву”. Підпис білоцерківця, к.і.н. Приїхали!
Володимир Іванців, член НСПУ, краєзнавець
