Незвіданий, таємничий та захопливий світ зберігає народна пам’ять.
Ось і закінчилося літо. Cумуючи за теплими днями і спекотними фестивальними ночами, хочеться пригадати найбільш незабутні миті, які лише частково втиснулись в формат попередніх публікацій, й проілюструвати їх в циклі тематичних нарисів.
Калейдоскоп фестивального літа.
І. Всесвіт української міфології Лесі Колосенко.
Яскравою зіркою на фестивальному небосхилі завжди було «Трипільське коло». Кожного року фестиваль був присвячений одній з чотирьох стихій: землі, воді, вогню, повітрю. Цього року всі вони поєдналися і утворили «Парад стихій», тому на фестивалі можна було побачити людей, які сповідували різну філософію і були прихильниками різноманітних культур. На тлі цієї мультикультурності та кричущого організаційного безладу, світлим та яскравим осередком українства став так званий «Сакральний простір». Гості фестивалю захоплено спостерігали за вправними руками Лесі Колосенко, яка вкладала всю свою душу в створення образів української міфології, плетучи їх із трав і соломи. Люди торкалися руками могутнього тура, роздивлялися симпатичного дракончика, фотографувалися з легендарним Дивом, а потім брали участь у майстер-класах по виготовленню оберегів з природних матеріалів та слухали лекції по траво- і соломоплетінню.
Леся Колосенко родом з Шамраївки і взнавши, що до неї завітали білоцерківські журналісти, почала вводити нас у чарівний світ українських традицій.
– Ідея створити образ Тура-Добротвора виникла у моїх дітей ще сім років тому – каже пані Леся – Цей тур зроблений із сіна та усіх знакових трав. Він має давати аромат, який заспокоює та надихає. Складним виявився підбір матеріалу, оскільки ми вичитали, що тури, які водилися в сиву давнину на українських землях були теракотового кольору. Та на розкішних Троєщинських луках росте кінський щавель, що з часом після зеленого кольору стає трохи теракотовим. Як бачите, у тура великі роги, що переростають у тризуб, а на спині в нього потім буде символ матінки-землі. Ми його обов’язково маємо закінчити, адже тур є символом Трипілля.
– А от поряд стоїть павонька,. – продовжує народна майстриня, – Коли ми виставляли цю фігуру в музеї Івана Гончара, то її побачила індійська делегація. Індійці були вражені виглядом птаха і сказали що пава є символом Індії, а я думала – корова. Зверніть увагу на змію. Вона не має нічого спільного з біблейською, бо там змій кусає і спокушає. В українців на гербах завжди був вуж, який був мудрий і добрий. Ментальною рисою нашого народу є чесність, доброта і порядність.
– Також ми дотримуємося тієї точки зору, що символами нашого народу є сонце і вода. Тож саме таким має бути наш прапор. Нехай воно зараз усе перекручене та не треба хвилюватися, адже в космосі немає ні верху ні низу.
– Тепер погляньте на симпатичного дракона Семаргла. Це наш український Вогнебог! Він трохи пошарпаний, бо всі хочуть біля нього сфотографуватися. Ви подивіться уважніше на нього – це дракончик-філософ. В нього космічні очі ті космічні думки. Голови єднаються тим, що у них козацькі чуби, на яких тримається світ. Вони зроблені із колосків, а символом мирного характеру Семаргла є його солом’яний бриль з бджілкою на полях головного убору. Але добро має бути озброєним, тому дракон має гострі пазурі. Це прадавній символ, який народи понесли з нашої землі по усьому світу, – підсумовує Леся Колосенко.
Багато цікавого можна було почути на «Сакральному просторі». Просто диву даєшся – який незвіданий, таємничий та захопливий світ зберігає народна пам’ять. Скільки відкриттів ще буде зроблено молодими людьми, які доторкнулися до скарбів народних символів.
Далі буде…
Матеріали зі схожою тематикою:
Хаос фестивального Коло’вороту або не все те Трипілля, що на Трипільському…
Гурт “Веремій” став жертвою злодіїв на фестивалі “Трипільське Коло”
“Веремій” – ідейний рок з присмаком фолку
«KOZAK SYSTEM»: “Треба, щоб дитина знала 300 народних пісень”
Источник: “http://blogs.korrespondent.net/blog/pro_users/3235230-lesia-kolosenko-vidrodzhuie-ukrainsku-lehendu”
