1,155 читачів

Європейське партнерство – східний вектор

DSC_0016

На семінар по Східному партнерству в Білу Церкву з’їхалися журналісти з усієї України. Навіть з Донецька

Українці намагаються отримати все й одразу. Часто ці прагнення не підкріплені аргументами і симетричними кроками самих громадян нашої країни. Яскравим прикладом того є питання євроінтеграційних прагнень України.

Два роки тому саме відмова від підписання асоціації з ЄС стала іскрою, яка спричинила вибух суспільного невдоволення владою. Сьогодні маємо «повзучу реформацію», «заморожену війну» та «повзучу реставрацію», а ЄС залишається мрією. На додачу Європі кинуто цивілізаційний виклик черговими терористичними організаціями, які протягом останніх 50 років пробують розхитати ЄС (варто згадати «Червоні бригади», «Фракцію Червоної армії» тощо) та Європа вистояла. То як же інформувати суспільство про шляхи співпраці з Європою, насамперед в рамках проекту «Східного партнерства ЄС»?

Про це йшлося на семінарі для представників медіа, який відбувся в Білій Церкві 27-28 листопада.

Захід було організовано “Центром громадського розвитку”, “Лабораторією законодавчих ініціатив”, Українською Національною платформою та Європейською комісією. На нього зібралося 32 представника медіа. Географія учасників надзвичайно широка: Львів, Одеса, Київ, навіть Донецьк. Щоправда журналіст тимчасово проживає в Костянтинівці, але повернення додому відбудеться.

Під час відкриття семінару Андрій Когут (представник Української Національної Платформи ФГС СхП) зазначив: «Східне партнерство виникло в результаті того, що в 2008 році склалося два пазли, а саме: ініціатива Польщі та Швеції, які прагнули убезпечити свої східні кордони, та надлишок коштів в ЄС у розмірі близько 300 мільйонів євро. Результатом зусиль Польщі та Швеції стало усвідомлення країнами Євросоюзу, що на їхньому східному фланзі є ще країни з якими можна мати справи і це необов’язково має бути Росія».

Далі експерт зазначив, що за два роки справи у рамках програми змінилися на краще. Адже якщо в 2013 році громадські організації стояли перед палацом литовських князів із банерами «Янукович підпиши», то нині співробітники Ради Європи звертаються до представників громадянського суспільства за порадами щодо політики в Україні. Таким чином, громадський сектор визнається одним із гравців суспільного життя, з яким можна (і варто) мати справу, проводячи державну політику. Для нас це вже звичні речі, а от для такої країни, як Білорусь, такий рівень спілкування із європейською спільнотою чи не єдина можливість хоч би заявити про себе, свої ідеї, проблеми й напрацювання. Офіційна білоруська влада громадський сектор ігнорує, але змушена хоча б робити вигляд про співпрацю на ефемерному європейському рівні. Для українців Східне Партнерство є можливістю робити моніторинг програм, які реалізовує Євросоюз в Україні й висловлювати свої зауваження щодо їхньої ефективності. Наразі для України є пріоритетами реалізація програм в напрямках судової реформи, боротьби з корупцією, спрощення (відміна) візового режиму, свобода слова для українських ЗМІ, енергоефективні технології, екологічні проблеми.

Керівник громадської ініціативи «Європа без бар’єрів» Ірина Сушко розповіла представникам ЗМІ, що Східне Партнерство є найкращим майданчиком для обговорення питань спрощення візових бар’єрів для країн-учасниць. Наразі найдалі в цьому питанні просунулася Молдова, а Україна й Грузія лише наздоганяють свого партнера.

Разом із тим редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко розповів про позитивні й негативні явища життя в Євросоюзі. Багато чого в нашому суспільстві потребує не хірургічного, а косметичного втручання. Тож за блиском європейського фасаду не потрібно забувати й національні переваги.

Доповіді супроводжувалися тривалими дискусіями. Зокрема щодо пріоритетів у роботі системи правопорядку. «Є різниця в роботі правоохоронців. Європейці бояться того, що в них проснеться невмотивована агресія навіть по відношенню до агресивного, ультранацистського натовпу. Поліцейські приходять до правозахисних організацій і просять нагляду за своєю роботою. Це разюче контрастує з намаганням більшості наших міліціонерів одразу відбити нирки. Як нам написати для наших читачів так, щоб вони захотіли стати гуманними?» – було одне із питань. Учасники зійшлися на думці, що потрібно писати об’єктивно: про позитивні й негативні аспекти життя в ЄС, без прикрас, просто правду.

Оскільки більшість учасників семінару були молоді люди, то й цікавість до панельної дискусії «Міжнародні програми для молоді в контексті Східного партнерства» була великою. Доповідала з цієї теми Оксана Бондар, координатор РГ «Контакти між людьми» української національної платформи. Вона повідомила, що молодіжні програми ЄС розраховані на 7 років. Нині діє програма «Еразмус+», яка спрямована на розвиток міжнародного молодіжного співробітництва. В рамках цієї програми відбуваються заходи, спрямовані на покращення професійних навичок, розширення можливостей працевлаштування та модернізацію освіти.

Користь від такого семінару переоцінити дуже важко, адже не кожен день випадає наживо поспілкуватися із людьми, які мають безпосередні контакти із європейськими партнерами. Представники медіа мають особливу місію, адже саме їм доведеться доносити інформацію про співпрацю з Європою на регіональному рівні й формування громадської думки про наші перспективи в ЄС. Тож вантаж знань, отриманий на семінарі, стане журналістам в нагоді для руху українського суспільства в демократичному напрямку.

 

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: