Майже екватор прибуття військових ешелонів бригади Чорних запорожців в пункт постійної дислокації. Незважаючи на неузгоджений графік руху, потяги регулярно приїжджають в Білу Церкву. Так само не зменшується потік людей, які у будь-який час доби приходять привітати вояків з поверненням додому.
Вже створилася певна система оповіщення, яка практично не дає збоїв. Ніби по ланцюжку чи концентричними хвилями розходиться інформація соціальними мережами у вигляді повідомлень у месенджерах, СМС, телефонних дзвінків. І за лічені хвилини порожній вокзал заповнюється людьми. В руках квіти і прапорці, саморобні плакати і букети квітів. Жінки тримають вишиті рушники під якими проходять підрозділи 72-ї бригади.
Чергові два ешелони були з бронетхнікою. На платформах стоять 2С1. Грізна зброя в умілих руках. Один з присутніх на пероні сказав: «Не гармати, а зламки старезні. Ми такими ще в Афгані воювали». Так, техніка мало в чому змінилася і Україна ще експлуатує старі артилерійські системи. Але старі ще не означає погані. Волонтери придумали програми «артилерійський калькулятор» і тепер в багатьох частинах вояки можуть так насипати ворогу, що він починає сипати заяви про «високоточну зброю».
Артилерія 72-ї бригади – гордість Збройних сил України. Розрахунки трималися на териконах в 2014 році навіть тоді, коли їхні машини перетворювалися в решето. По ним стріляли прямою наводкою російські танки і лише тоді, коли стволи «самоходок» були пробиті бронебійними «ломами», артилеристи були вимушені залишати позиції. А про те, як з неконтрольованої території наші хлопці забрали кілька «САУшок» ще будуть написані книги. А що техніка стара, так і в країнах НАТО досі експлуатуються артсистеми 1960-70-х років. Гарно тоді працювали конструктори. Нині є намагання зробити новітні системи, але до кінцевого результату далеко. Московити вже й два ствола на свої «Мсти» ліплять, але і в них, при величезному військовому бюджеті, виходить «пшик».
«Богів війни» зустріли радісно. Обіймали, обдарували квітами. Знайомий гармаш на запитання, чи не буде він звільнятися з армії, подумавши відповів: «Та я ще трохи погуляю, покозакую!» Так, ці хлопці такого вогню дадуть, що ворог не те що «козачка», а й «тарантелу» вшкварять.
Танковий батальйон прибув наступним. На жаль, снігова завіса внесла свої корективи і фотографування було ускладнене. Проте тепло сердець білоцерківців зігрівало вояків і розтоплювало сніг. Довго вояків на пероні не тримали, адже всім було зрозуміло, що більшість зустрічаючих розійдеться працювати у більш-менш комфортні умови, а от танкістам ще потрібно буде на цьому холоді розвантажувати техніку й переганяти в бокси.
Коли люди розходилися, то один з чоловіків сказав: «Ви подивіться, як відполіровані до блиску траки на техніці. Одразу видно, що без діла ці грізні машини не стояли».
Більше фото тут: Зустріч “чорних запорожців”. Епізод 7 Епізод 6
