Офіцер і актор Олег Шульга: Нас приперло до стіни, коли потрібно робити вибір: ти українець чи ні?

1

Чоловік, який сидів навпроти за столом, міг бути ким завгодно: піхотинцем, артилеристом, коригувальником, розвідником. Так само він міг бути ким завгодно в мирному житті: бізнесменом, інженером, актором. Яке ж було здивування, коли начальник штабу окремого батальйону сказав: «Знайомтеся – це виконавець головної ролі в фільмі «Позивний «Бандерас». Спочатку ми не повірили тому, що з нами за столом сидить Олег Шульга, який знімався у фільмі «Червоний» та кількох серіалах. Потім думали, що Олег приїхав із волонтерською місією, але з’ясувалося, що він захищає Україну в складі батальйону. І хоч Олег Шульга мав…

Read More

Суботня Вінниця: книги в цвяхах, Чудовисько в розпачі, Кінь в протигазі, Єрусалимка в сутінках, Ромео в окулярах

9

Якщо ви не знаєте, що робити, то ось вам порада – сідайте на якийсь транспорт і гайда до Вінниці. Так, милуватися фонтаном буде «не фонтан», адже він взимку не працює, але столиця Поділля чарує в будь-яку пору року. Найкраще у Вінниці – це піти у сад. Він дещо еклектичний, проте затишний і якийсь домашній. Помахайте старій вежі та пірнайте кудись поснідати. Цього разу нашим вибором стала «Бібліотека». На неї вже давно заглядалися, але зазирнули в цю кав’ярню вперше. Не розраховуйте погортати тут якогось фоліанта. Книги виконують суто утилітарну функцію декору,…

Read More

Тарас Мазур. Повернення театрального джедая-рок-н-рольщика

1

Тарас Мазур – рок-н-рольщик. Не в тому сенсі, що він патлатою головою трусить під гітарні рифи в нічних клубах, а тому, що він дає драйву на сцені в своїх постановках. Він рве шаблони, ламає замшілі устої, але не заради епатажу та самоствердження, а для того, щоб пробудити емоцію в глядачеві. В того глядача, який, можливо, приспаний тихим плином звичайного театрального життя. Тарас Мазур – театральний джедай. Не скорившись життєвим обставинам, бувши вигнанцем, він вперто гнув свою лінію й досяг успіху. Його постановки дають надію на те, що ми зможемо побачити…

Read More

Останнє світло “Світлячка”

DSC_0314

– Бійці! Є завдання, – високий і прогонистий командир роти з легкою посмішкою дивився на солдатів. – Будемо обладнувати «еспешку». Просто перед носом у сепарів. Розвідоси там вже ходили, ну і ми ж не сцикуни. Солдати дивилися на ротного. Після кількох контузій говорити «Клену» було важко, але завдання він ставив чітко, хоча і дещо іронічно. Відмовитися вийти на його виконання було рішуче неможливо. Та ніхто і не думав відмовлятися. Хлопці були завзяті, знали, куди йшли. Рота була бойовою, і “вмикати” боягуза означало б зганьбити себе в очах побратимів. Хлопці стояли…

Read More

Жіноче обличчя війни і кохання в «Чесному театрі»

вона війна-94

Для кохання не існує вчора, кохання не думає про завтра. Воно жадібно тягнеться до нинішнього дня, але цей день потрібен йому весь, необмежений, незатьмарений (Генріх Гейне). Світлана Алєксієвич писала, що у війни не жіноче обличчя. Але життя не те, щоб спрощує, але вносить корективи у твердження нобелівської лауреатки. Обличчя війни – це зв’язкові й санітарки, удовиці та зовсім юні дівчата, які не пізнали повноти кохання. Лише поквапом зривали з вуст вояків палкі цілунки. Намагались виносити плоди короткого кохання, вирушаючи за обранцем у табори чи впізнаючи його тіло після облав, а…

Read More

Антикризова вистава Тараса Мазура в умовах пандемії: Проня відповіла за розчарування всіх незаміжніх дівчат світу

1

В жорстокій розвазі людства полюванні є термін «I suggest to kill two Woodcockwith one stone», тобто «Вбити одним патроном двох вальдшнепів». Режисер Вінницького академічного музично-драматичного театру ім. Садовського Тарас Мазур не мисливець, але в творчому плані б’є без промаху і влучив. В самісіньке серце глядача влучив своєю виставою «За двома зайцями» та підтвердив своє реноме багатогранного постановника. Після «Вільяма… нашого… Шекспіра» (с) він повернувся до української класичної комедії Михайла Старицького. «І що ж можна нового знайти в ставленій-переставленій п’єсі?..», – спитаєте ви. І я, наслідуючи старого Паніковського, відповім: «Поїдьте у…

Read More

Першому англомовному фотоальбому Білої Церкви бути!

Енцо

Біла Церква — місто, що знаходиться на 70-му кілометрі по трасі Е-95, відрізняється своєю особливою красою і цікавим архітектурним стилем. Так вважає італійський фотограф Енцо Дель’Аква (Enzo Dell’Acqua), який протягом місяця не полишав свого спорядження, намагаючись віднайти найцікавіше для своїх кадрів. Ідея створення фотоальбому, який вбере в себе найцікавіші місця Білої Церкви і буде виданий двома мовами, належить видавництву Час Змін Інформ, справа стояла лише за спеціалістом, який візьметься за справу. Не дарма кажуть, що все в житті відбувається в правильний час, адже саме у серпні в Білу Церкву завітав фотограф…

Read More

Білоцерківський «Новий театр» відкрився бродвейським шоу

1

Яскраво, свіжо, захоплююче! На сцені будинку культури «БілоцерківМАЗ» відбувся дебют білоцерківського «Нового театру». Художній керівник й організатор цього цікавого проекту Богдан Пущак не новачок в театральній справі. За короткий період часу він зумів зібрати трупу театру, владнав питання з орендою і ремонтом приміщення. Скажемо більше – він вдихнув нове життя в монументальну будівлю Білої Церкви. Ризик? Так, ризик. Але хто не ризикує, той не купається в аплодисментах. Богдан Пущак пішов на ризик. Хай би там як не було, але представити на суд незвиклої до постановок бродвейських мюзиклів публіки концертну програму…

Read More

Гамлет. Від фарсу до жаху за три години

TSR Watermark - 3978

Ще коли на початку вересня була вивішена афіша про прем’єру «Гамлета» на будинку театру імені Садовського, на думку спали дві цитати, пов’язані з п’єсою. Їх завжди згадують в контексті постановок найзнаменитішого англійського драматурга. Перша про те «… а чи не пора нам, друзі, замахнутися на ВільЯма нашого Шекспіра». Другу так просто не вставиш, але смачно записав нащадок запорізьких козаків Гіляровський роздуми актора Василя Далматова про «нєврастєніка в трусіках». Ставити «Гамлета» справа почесна, проте невдячна. Порівняння обов’язково будуть. Старше покоління згадає однойменний фільм киянина Григорія Козинцева з Інокентієм Смоктуновським. Інтелігенти середнього…

Read More

В Білоцерківському краєзнавчому музеї презентували книжку про Євгена Коновальця

57062111_2253746794886078_6887954724654415872_o

11 квітня в КЗ КОР “Білоцерківський краєзнавчий музей” відбулася презентація книги Василя Штокала “Соборність і самостійність УВО: чин Коновальця”. На презентації були присутні білоцерківські краєзнавці, історики, бібліотекарі, працівники музею, учні та педагоги БНВО “Ліцей-Мала Аакадемія Наук”. Модерував презентацію директор видавництва “Час Змін Інформ”, старший науковий співробітник БКМ Костянтин Климчук. Тернополянин Василь Штокало розповів присутнім про історичні паралелі між поліями сторічної давнини і теперішнім часом і позицію корпусу Січових Стрільців під час Антигетьманського повстання. Зазначив важливість традиційного українського виховання у формуванні патріотичних сил. Окремо приділив увагу діяльності УВО в часи після…

Read More

«Моя чарівна леді» почала нову сторінку в історії театру імені Саксаганського

ава

Після перегляду на сцені Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. П.К. Саксаганського прем’єрного показу вистави «Моя чарівна леді» підшуковував слово, яким би можна було охарактеризувати те, що відбулося. І знайшов. «Хвацько!» Саме так, зі знаком оклику. І ось чому. Ставити класиків світової драматургії досить важко і дуже відповідально. Можна «насмикати» цитат і рішень режисерів попередників й пожинати плоди своєї діяльності. Але постановник з совістю ніколи не стане епігоном й торуватиме свій шлях в мистецтві. Тарас Мазур впевнено крокує саме другою стежиною. В білоцерківський театр повернулася радість творчості. Вона відчувається в…

Read More

В гостях у казки. Арт-готель «Династія» запрошує на виставку ляльок

50801784_2179832792055654_6052957445305663488_o

  Кілька років тому громадський простір просто «вибухнув» часткою «арт» до багатьох назв. Як гриби після дощу, почали з’являтися вивіски, які обіцяли той самий «арт» у кав’ярнях, клубах, підвалах, крамницях, пабах, рюмочних. Частенько «арт» обмежувався наявністю декоративної книжечки на підвіконні чи заяложеною підшивкою часописів на шинквасі, а решта обходилася просто видозміненою вивіскою. Але з’явився в Білій Церкві по-справжньому затишний арт-заклад. Готель «Династія» позиціонує себе, не тільки як заклад, де можна провести кілька чудових днів у затишних кімнатах старого особняку, а й повноцінний творчий культурний простір. Підтвердженням цієї теми є не…

Read More

В Білій Церкві вшанували Лицаря духу Василя Стуса конкурсом читців його поезій

51287880_2702959206388366_7020289212574334976_o

 Довгою була дорога Василя Стуса до свого читача. Невеликі наклади збірок його віршів, публікації в кількох журналах були лише прологом до глибоко-філософської думки видатного поета і невтомного борця з тоталітаризмом. Стусом захоплювалися люди з вільним козацьким духом, передаючи в рукописних зшитках вірші з словами: Отак живу: як мавпа серед мавп. Чолом прогрішним із тавром зажури все б’юся об тверді камінні мури, як їхній раб, як раб, як ниций раб.   Стуса проклинали сірі літературні чиновник, слухняно виконуючи наказ про цькування українських патріотів: «З художнього боку вірші Стуса це якась маячня,…

Read More

До Дня Злуки понад півтисячі білоцерківців утворили Ланцюг Єдності та “живу” мапу України

50553632_2682995545051399_8964225147712045056_o

Біла Церква є одним із небагатьох українських міст, де живе традиція шанувати Ланцюгом Єднання подію, яка відбулася 100 років тому на Софійській площі Києва. Тоді, в січні 1919 року, український народ заявив про свою волю об’єднати українські землі й жити в Соборній Державі. Наше місто стало тим пунктом, звідки вирушили на Фастів і Мотовиловку, а згодом і на Київ загони Директорії. Саме в Білій Церкві формувався корпус Січових Стрільців, ядро військової потуги повстанців. І сьогодні наше місто залишається базою для бригади, яка збройно утримує Соборність. Сьогодні Ланцюг Єднання утворили понад…

Read More

ГАННА РУЧАЙ: «Українця середнього класу так само мало цікавить Україна, як і ситого європейця»

ручай

​9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови. Під словом «ми» маємо на увазі всіх, хто не просто пише й розмовляє українською – нині цього недостатньо, аби наївно вважати, що війну за Україну на цьому фронті виграємо кількістю, – йдеться про тих, хто знає, любить, вдосконалює українську і відстоює її, утверджує рідне слово, щодня доводить його вагу, і силу, і важливість. Серед таких людей, безумовно, – письменниця, редактор і перекладач ГАННА РУЧАЙ (ТАМАРА КЛЮКІНА), добре відома українцям, які люблять читати своє, як автор низки романів, зокрема, «Духи міста», «Жіночий бокс», «Смугастий, мов…

Read More

50 відтінків “Білої…”

42229173_2438767256140897_4899146285468090368_o

«Біла ворона» знову розпростерла крила. Цього разу на сцені Вінницького державного академічного музично-драматичного театру імені М.К. Садовського. Свою версію легендарної рок-опера Геннадія Татарченка і Юрія Рибчинського представив режисер Тарас Мазур. Братися за постановку «Білої ворони» означає піддавати себе великому ризику. Аншлаги на рок-опері в 90-х роках минулого століття ще не стерлися з пам’яті. Та й українське театральне братство також не оминуло своєю увагою історію французької пастушки, відроджуючи її на сценах у різних регіонах країни. Проте, знаючи глибину таланту режисера вінницького театру, можна було очікувати неординарної інтерпретації. Звичайно, що після байкерів-бургундців…

Read More

Гаряча презентація «Смугастого, мов життя»

36329544_2054324538161639_4656617793024688128_o

Давно такого не було в читальному залі Центральної міської бібліотеки, де зазвичай відбуваються презентації нових книг. У вівторок 26 червня зал був наелектризований, а не тихо дрімотним, хоча починалося все дуже спокійно… Книга «Смугастий, мов життя» Ганни Ручай довго торувала свій шлях до читача. Роман був написаний ще в далекому 2008 році й тоді ж став дипломантом всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». А от з виданням не склалося. Так і пролежав рукопис «в шухляді», аж поки видавництво «Час змін інформ» не презентувало віддруковану книжку широкому загалу. Перед безпосереднім знайомством із книгою публіці…

Read More

Дорога із назвою «Багалія»

29342161_1994090504185043_5173600992104546304_o

А може, полетіти працювати в Дубай? Чи реалізувати свою давню мрію про власний готель? Прикривати арабським шарфом обличчя під час джип-сафарі піщаними дюнами Аравійського півострова, або ретельно підбирати одяг згідно дрес-коду київського офісу? Перед людиною відкривається безліч шляхів і лише перед нею постає вибір напрямку руху. Можна бути нещасним на престижній роботі й вишукувати промінчики щастя у скорботних палатах онкологічного центру. Юлія Матту пише про щастя й про те, що для цілеспрямованої людини неможливого немає. Таким є лейтмотив її книг «Багалія» і «Жашківські равлики», які вона презентувала у Білоцерківській центральній…

Read More

Стартував прокат патріотичного екшену «Кіборги», де помітний білоцерківський слід

1

Кіно в Україні є і розвивається. Після перегляду госторосюжетного фільму Ахтема Сеїтаблаєва, цю тезу можна заявляти безапеляційним тоном. Дочекалися прем’єри і оцінили стрічку і в Білій Церкві. Кінотеатр імені Довженка організував перед показом програму з віршами, піснею «Повертайся живим» і нагородженням героїв російсько-української війни. Не будемо лукавити і прописувати її трьома буквами. В залі були присутні оборонці Донецького аеропорту імені Прокофьєва, тож вони після фільму могли поділитися враженнями, зокрема, старший лейтенант Сергій «Душман» Кузьмін. Зал не був заповненим вщент, зібралося близько двохсот глядачів. Подекуди було видно військовий «піксель», проте більшість…

Read More

Андрію Гудимі – 80! Поет, прозаїк, громадянин, Українець

24059526_1953628384654789_7610657912367071685_o

Андрію Дмитровичу Гудимі – 80! І не знати вже чий він, якої землі син – вінницької чи білоцерківської? Правильно буде сказати – української, адже його творчість відома далеко за межами краю, де він народився, і міста, де став зрілим і відомим поетом і письменником. Над головою – не завжди блакить, Душа моя не знає переміни. Я не лукавлю. Все мене болить: Від рути-м`яти і до України… Такими словами звертається Андрій Гудима до читачів у вірші «Ось так живу…», й ці слова не розходяться з ділом. Він живе напрочуд активним життям.…

Read More