Жіноче обличчя війни і кохання в «Чесному театрі»

вона війна-94

Для кохання не існує вчора, кохання не думає про завтра. Воно жадібно тягнеться до нинішнього дня, але цей день потрібен йому весь, необмежений, незатьмарений (Генріх Гейне). Світлана Алєксієвич писала, що у війни не жіноче обличчя. Але життя не те, щоб спрощує, але вносить корективи у твердження нобелівської лауреатки. Обличчя війни – це зв’язкові й санітарки, удовиці та зовсім юні дівчата, які не пізнали повноти кохання. Лише поквапом зривали з вуст вояків палкі цілунки. Намагались виносити плоди короткого кохання, вирушаючи за обранцем у табори чи впізнаючи його тіло після облав, а…

Read More

The Female Face of War and Love in the “Honest Theater”

вона війна-23

Svetlana Alexievich once wrote that war does not have a woman’s face. But life, though it does not simplify things, makes its own corrections to the Nobel laureate’s statement. The face of war is that of messengers and medics, widows and very young girls who have never known the fullness of love — who only managed to snatch passionate kisses from soldiers’ lips in haste. They tried to bear the fruits of brief love, following their chosen ones into camps, recognizing their bodies after raids, or pulling the pin of…

Read More