1,961 читачів

Бог любить піхоту. Комбриг нагороджує бійців. Олігархи люблять БДСМ. Ворог не любить українців. ЗСУ люблять Україну

18

Весною всюди гарно. І на Донбасі теж. Дерева в білосніжному квіту ховають за своєю пишнотою напівмертві села. Маневруючи між ямами на дорозі, встигаєш розгледіти брунатно-коричневі цеглини хат, провалені черепичні дахи, чорні очниці вибитих вікон. А перед парканами червоними краплями розпустилися тюльпани. А за кілька кілометрів від цієї краси на тебе чигає Смерть.

«Ми перед цим так наваляли ворогам «повної тиші», що в радіоперехопленнях зараз тільки й чуємо, щоб ніхто й не подумав вистрілити в наш бік, – говорить комбат. – Фактично ця околиця є майже сірою зоною. Ось там і там (показує рукою на посадки і висоти) є вогневі точки ворога. Ми їх контролюємо. І якщо вони намагатимуться зіпсувати нам завтрашнє свято, а саме День піхоти, то їм буде непереливки».

Волонтери витягують з машини спальники. Сьогодні розвозки подарунків не буде. Працюємо з особовим складом в творчому і науковому плані. В складі нашого екіпажу Анна Агалієва, студентка факультету режисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Ми знайомі багато років, адже вона безліч разів брала участь в просвітянських заходах, конкурсах читців-декламаторів. В середині квітня вона сказала: «Візьміть мене з собою. Хочу зняти документалку про людей, які забезпечують діяльність тих військовослужбовців, що перебувають на передовій. Вони залишаються за кадром». Мотивація в Ані не лише творча. Нещодавно на їхньому факультеті була показана робота студентки з Донецької області. Вона приходила до мешканців Красногорівки (що на околиці Донецька) й задавала питання: «Кто вінават?» Відповідь люмпаків була очевидною – Київ, «бєндєри», «укропи»… Добре, що навколо «дєрзкої» любительки «русскава міра» утворився вакуум, але потрібна була відповідь і Аня поїхала з нами.

Люди спочатку «зажаті», а потім починають розкривати свою душу. Зазвичай, хтось починає говорити, що й не зупиниш, а інші можуть розказати про себе тільки у відповідь на запитання. Вони готові зняти панцир, але у випадку, коли бачать щиру зацікавленість.

2

Один із таких Лев. Йому ще немає і тридцяти, але зморшки вже добре попрорізали обвітрене обличчя. В нього загрубілі, як і в кожного солдата, трохи бруднуваті руки з коротко обстриженими нігтями. Це можуть бути руки водія, механіка, землекопа… проте Лев сапер. Він трохи втомлений. В нього дуже багато роботи. Територія біля лінії фронту, та й в тилу, щільно замінована. Потрібно знімати ворожі міни, розтяжки, фугаси, хитро міновані пастки. «А сапер помиляється лише двічі, – жартує Лев, який тут же визнає, що першість цього жарту все ж за електриками. – Справді, ми втомлюємося. Міною може бути все, тому ціна помилки одна – твоє життя і життя твоїх побратимів. Чи боюся я смерті? Не так, щоб дуже, вона однаково прийде рано чи пізно. Я сповідую вірування давніх наших предків і відроджуся в іншій іпостасі. Не люблю бездіяльності, тому підписую контракти на півроку, щоб не сидіти в пункті постійної дислокації. У мене є кохана дівчина і я мрію переселитися на її батьківщину, що на Хмельниччині. В моєму місті, що в нижній течії Дніпра, теж добре, але мені подобається природа в тій частині України».

Піхота. «Нормальні пацани. Будуть моїми улюбленцями. Ймення їм – ПІХОТА. Піхота неймовірно зраділа в’ї…а по сепарам з СПГ. І поцілила. Побачив це Бог і зрозумів, що це добре. Бог любить піхоту», – писав усім відомий Мартін Брест. Напевно, саме ці слова найповніше характеризують українську піхоту. Бог їм в поміч… А також АГС, БМП, АК, ПКМ, СВД, САУ, РСЗВ, БПЛА та інші абревіатури, які допомагають очищати рідну землю від ворога. І вбережи її Боже від перевірок, совка, «ветеранів краматорського котла», бізнесменів у погонах ОПЗЖ та капітулянтів-колаборантів.

Ми розвантажуємо авто. Ми з подарунками. В батальйон додали до прального комплексу пральну і сушарну машини. Ну, і не без солодощів та малюнків з поробками. Людей обмаль. Всі в нарядах. Свято святом, але служити і працювати потрібно, ворог не за горами, а он в тій лісосмузі.

За годину ми вже в штабі бригади. За кілька хвилин мають розпочатися урочистості. В залі клубу розміщуються групи військовослужбовців. Сьогодні багато з них буде нагороджено. На столі біля сцени розкладено почесні відзнаки, цінні подарунки, грамоти від Головнокомандувача ЗСУ, командувача Сухопутний військ, командувача Об’єднаних сил, командувача військ ОК «Північ», командира бригади. Урочистості починаються з промови капелана, після чого рок-гурт на сцені грає патріотичних пісень. Через п’ятнадцять хвилин в зал заходить командир бригади полковник Артем Богомолов. Він вітає присутніх зі святом: «Піхота – найголовніша. Є десантники, війська спеціального призначення, морпіхи. Всі вони виконують надзвичайно важливу роль. Вони можуть захопити якийсь об’єкт чи територію, але вона стає українською і повністю контрольованою лише тоді, коли туди заходимо ми і окопуємося». Полковник вручає заслужені нагороди солдатам, сержантам і офіцерам. Для кожного в нього є вітальне слово. Вояки різні, молоді й не дуже, хтось карбує крок, а інший забуває про відсутність кепі на голові та й кине долоню до скроні. Але сьогодні можна майже все. Бог любить піхоту.

11

Комбриг заклопотаний, він прибув із передової і знову має туди їхати, але погоджується прокоментувати подію: «Я вважаю, що кожен військовослужбовець заслуговує на подяку. Вони виконують рутинну роботу, яку ніхто не бачить – копають окопи траншеї, несуть бойове чергування. Якщо їх відзначити, то вони будуть робити цю роботу ще якісніше. І не так часто буває у простого солдата можливості приїхати в штаб, послухати концерт. Я їх бачу на передовій замурзаних, зарослих бородами, в брудних чоботиськах, в мене теж такі. А сьогодні вони були в чистому однострої, поголені, усміхнені. Побачать побратимів, поспілкуються. Мені радісно, коли приходять в бригаду свіжі люди, бо це престиж ЗСУ, але більш приємніше бачити тих, з ким воюю не перший рік і хто залишається вірним ЗСУ. Разом із тим я відзначаю значно покращений вишкіл молодих офіцерів, які випускаються з військових навчальних закладів. Це люди, які точно знають, що їх очікує, що їм доведеться спілкуватися з бійцями значно старшими за них роками. Є випадки, коли офіцерові 21 рік, а підлеглому 59 років. Ми вимагаємо від таких офіцерів комунікабельності. Разом з тим я наполягаю, щоб солдати і сержанти з великим бойовим досвідом ділилися ним з молодим офіцером. Тоді вчорашній випускник, який озброєний теоретичними знаннями, тактичною підготовкою і новим досвідом стане справжнім офіцером».

Комбриг радить відвідати 2 механізований батальйон і дає в супровід прес-офіцера. Це саме те, чого і потрібно було. З комбатом ми намагалися познайомитися давно, а тут така нагода. Невдовзі ми вже в розташуванні батальйону. Михайло Дзерин заклопотаний. Для його батальйону свято почалося трагічно. Вночі був поранений боєць в траншеї. Незважаючи на всі перестороги наших вояків, снайпер зміг знайти момент для пострілу. Куля пройшла в невелику щілину в укріпленні й завдала важкого поранення. Евакуація відбулася вдало і солдата вже прооперовано в харківському госпіталі. «Судячи з характеру поранення, це був калібр снайперської гвинтівки більший за 7,62. Та і відстань, з якої був зроблений постріл, більша за 600 метрів. Це показує, що працював неабиякий спеціаліст. Ворог переніс свою активність з-під Торецька та Шумів на наш напрямок. Снайперська небезпека, польоти безпілотників, які скидають на нашу територію міни ПОМ-2. Ту ж таки протипіхотну міну нам закидують і за допомоги ручних гранатометів, а спроби розмінування можуть привести до потрапляння під вогонь снайперських груп», – говорить комбат. Ми обговорюємо аспекти волонтерської допомоги, але часу мало. В комбата є робота. Його підзиває енергійний заступник комбрига, який сьогодні працював у батальйоні. Справ багато, а в добі лише 24 години.

16

Територія штабу велика. Справжній палац. Такі палаци є чи не в кожному селі у цій місцевості. Басейн, зала для танців, банний комплекс, ігрова кімната, де були приставки та пів десятка плазмових панелей. Збереглася тут і таємна кімната для БДСМ-утіх із повним набором батогів, наручників, специфічних «верстатів» та іншої гидоти. Просто матеріалізовані бажання і мрії донецького скоробагатька. Та й архітектура садиби – чисте збочення.

12

…Невдовзі ми біля промзони. Тут вибудовуються фундаменти під оновлений меморіал, навколо якого розгорівся скандал. Скандал був не вартий і виїденого яйця. Платити сепарам за ділянку, щоб зберегти його в первозданному вигляді? Не варто! І хто сказав, що буде гірше. Добре, що ініціатива вояків, які вшанували пам’ять про полеглих побратимів, буде підтримана професійними скульпторами і архітекторами. Це ніби змінити нашвидкоруч збитий хрест на братській могилі повноцінним пам’ятником.

Тут призначена зустріч із піхотою. Це вони нам дарують мирне небо. Хоча щодо неба є питання. «Тут мене сепари звинуватили, ніби я хотів атакувати безпілотником їхній храм, – сміється офіцер. – Хворі люди. Я не воюю з мирним населенням. Я нищу ворога, який взяв у руки зброю та прийшов з війною. До мене багато приїжджають на позиції вищих офіцерів. Контролюють, підказують. Нещодавно генерал перебував тиждень і заступав на бойове чергування. Спілкувалися, отримав багато цікавої інформації. А вам дуже вдячний. Масксітки потрібні завжди, а от печиво не забирайте у діток. Самі проявили ініціативу? То хай буде. В мене багато молодих солдатів, які люблять солодке. Чекаю вас в себе. Приїжджайте. Добра кава у мене знайдеться».

Ворог брехливий і підступний. Він не тільки ловить вояків на «живця» при розмінуванні, а й вбиває патріотів. Днями на цвинтарі одного з сіл фронтової зони закладеною міною був убитий чоловік, який всім серцем вболівав за Україну. «Працює комісія. Вибуховий пристрій був закладений заздалегідь. Такі заряди є в ЗСУ, але за сім років війни я їх у військах не бачив, – говорить комбат. – Це мене тривожить. Значить, що в населеному пункті, який я охороняю, є диверсант. Цей диверсант має змогу отримати вибухівку. Поліція й криміналісти працюють, але й ми просто так цього не залишимо. Небезпека тут всюди!».

Ворог всюди. Є в тилу. Є на лінії фронту. Хоч в ці дні й не було постійної канонади, проте черги з кулеметів, автоматичних гранатометів, поодинокі вибухи були не дивиною. Ворог укріплюється. Ворог мінує території і проводить диверсійні операції. Але є вона – піхота. Поцілована Богом, вона любить і береже Україну.

Сподобалася стаття? Найкращий “лайк” – 30 грн.

Приватбанк: 🇺🇦4731 2196 1484 2445 (Виговська Тетяна Миколаївна)🇺🇦

Можлива співпраця з юрособами через Благодійний фонд “Час змін”. Тел.: 0979316647 (Костянтин)✌️

Кошти підуть на підтримку бійців ООС
Волонтерська група “Час Змін”

Для євро:
BENEFICIARY: VYHOVSKA TETIANA
ACCOUNT (Рахунок у банку отримувача) : 4149 4993 8166 5270
BANK OF BENEFICIARY (Банк отримувача): PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT CODE/BIC: PBANUA2X
CORRESPONDENT ACCOUNT
(Рахунок банку отримувача у банку-кореспонденті): 400 8867004 01
INTERMEDIARY BANK: (Банк-кореспондент): Commerzbank AG Frankfurt am Main Germany SWIFT CODE/BIC: COBADEFF
IBAN: UA713052990000026201738571238

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: