В рамках заходів під назвою «Соборний дзвін», присвячених Дню Соборності України, відбулася презентація збірки Володимира Іванціва «Поглянь на себе у своїй сльозі», яка вийшла у видавництві “Час Змін Інформ”.
Поет і публіцист, критик і громадський діяч Володимир Іванців є засновником фестивалю «Соборний дзвін». Тож презентація його книги зібрала повен читальний зал Центральної міської бібліотеки КЗ БМР «Білоцерківської міської бібліотечної системи».
Якщо кажуть, що «немає куди яблуку впасти», то це саме про презентацію. Послухати вірші, поділитися враженнями від поетичних знахідок метра прийшли десятки білоцерківців. І вечір виправдав сподівання.
«Я провів у поїздках дорогами війни багато днів посеред новорічних і різдвяних свят. Багато бачив героїки і багато бачив не дуже приємних моментів. Але триматися і вірити в майбутнє допомогла книга «Поглянь на себе у своїй сльозі». Вона стала настільною у мене, хоча я, як видавець, здавалося б вивчив її вздовж і поперек. Не буду торкатися трагічних сторінок, але вірш «Хочеться щастя» справді надихає», – ділиться враженнями від поезій видавець, волонтер і керівник білоцерківської «Просвіти» Костянтин Климчук.
Він читає вірш, йому аплодують і, от сюрприз, виявляється, що на ці слова вже написана пісня Людмилою Саливінською-Шестерняк. Пісня виконується, і всі присутні можуть оцінити і таку інтерпретацію творчості Поета.
«Я прийшов сюди не через посаду, а тому що дуже поважаю і люблю творчість Володимира Іванціва. Коли лише відбулося моє призначення на посаду начальника управління освіти й науки, то до мене прийшли білоцерківські письменники і порадили використовувати в роботі системи освіти не лише методички, а й такий ресурс, як талант місцевих митців. Ми так і зробили й ще ні разу про це не пожалкували», – сказав Юрій Петрик. В свою чергу Володимир Іванців передав на шкільні бібліотеки 50 примірників нової збірки.
Один з меценатів збірки «Поглянь на себе у своїй сльозі» депутат Ігор Гейло був категорично-короткий в своїй промові: «Мені помічниця написала тези, але я озвучувати їх не буду. Скажу від себе – тепер я з вами. Мені приємно, що я допоміг людям познайомитися із такою творчістю». Але не тільки знайомство білоцерківців з поезією стало наслідком доброго вчинку Ігоря Гейла. Наклад, видрукуваний за його допомоги, реалізовується через Інтернет, а зібрані кошти направляються на допомогу ЗСУ.
Заступник міського голови Ольга Настіна сказала, що не мала честі бути знайомою особисто з Володимиром Іванцівим, але знала його творчість і в новій збірці, на цій презентації, знайшла для себе вірші, які зачепили за живе. Побажала успіхів і обіцяла всебічну підтримку.
Члени «Золотого фонду» міста Андрій Гудима й Анатолій Кульчицький згадували про молоді роки і знайомство з молодим тоді Володимиром Іванцівим. Навіть прозвучав фрагмент «Маршу ливарників», написаний ще в середині минулого століття. Цікава деталь, що саме Андрій Гудима дав ідею розвинути тему «Реквієму», з якого згодом і народилася книга.
Вечір набирає обертів і, здається, його не зупинити. Слова вдячності за творчість, побажання многих літ, освідчення в любові до таланту… і вірші, вірші…
Люди не хочуть покидати залу, адже саме такими і мають бути ті чарівні вечори справжньої літератури, майстерного, високого поетичного слова. І втомлений, але щасливий Володимир Іванців, не зважає на хворобу, не відчуває важкої втоми, а ділиться тим сокровенним, що лягло на душу й оформилося у вірші.
Самим коротким і дуже щирим було побажання до всіх присутніх поета Костянтина Мордатенка: «Ви не забувайте, дзвоніть Панасовичу. Прийдіть, потисніть руку, обійміть його. Цінуйте час!»
Фінал, завіса, кінець… Але лише вечора, бо неможливо не творити, якщо є така вдячна аудиторія, коли є вірні друзі, і коли Біла Церква ще не зчерствіла і потребує Поезії. Продовження буде. Віримо!
