В останню путь провели Михайла Жизневського. Сина білоруського народу, який 8 років проживав у Білій Церкві і став гером України
Ще тиждень тому при словах Біла Церква українці кривилися, бо одразу на думку спадало неологізм тітушки. Сьогодні ж наше місто реабілітоване, але ціна такої реабілітації надзвичайно висока. 26 січня у Михайлівському Золотоверхому соборі відспівували і проводжали у останню путь Михайла Жизневського. Сина білоруського народу, який 8 років проживав у Білій Церкві і став гером України.
Невдовзі виходить Петро Порошенко, а за ним Олег Тягнибок. Порошенка оточують журналісти, але політик зупиняється біля них лише на кілька хвилин. Тягнибок не зупиняється взагалі, а одразу прямує на площу.
Серед киян, які прийшли попрощатися із Михайлом, стоїть комендант Майдану Андрій Парубій. Права рука у нього забинтована і виглядає він відверто втомленим. Після відспівування тіло Михайла буде доставлено для прощання на Майдан, – повідомляє народний депутат, – а потім одразу його відправлять у Білорусію, де й поховають. За прахом Жизневського приїхав його батько. Загибель Михайла показує те, що у ХХІ столітті під час мирного протесту можуть вбивати бойовими кулями. Це не влада в Україні, це банда. Ми знайдемо тих, хто стріляв і вбивав, і вони будуть покарані.
Тим часом з собору побратими виносять труну. Далеко над собором почало розноситися: “Герой!, Слава Україні! Героям Слава!”. Труну ставлять у катафалк і процесія, яка розтягнулася більш ніж на кілометр, вирушає вулицями Кива. Коли колона проходять повз Головне управління МВС у м. Киві, люди починають скандувати: “Вбивці! і Фашисти!”. Ті ж вигуки лунають і біля будинку СБУ.
Зробивши коло по вулицям Володимирській, Б. Хмельницького і Хрещатик жалобна хода прибува на Майдан. Ведучий зі сцени читали вірші білоруською і українською мовами, присвячені Жизневському. Люди прощаються з хоробрим хлопцем, який став нашим земляком. Нехай не по громадянству, але по крові По пролитій крові