7,414 читачів

Love Story на вокзалі або дощ кращий друг розвідки. Повернення героїв. Епізод 7

23157385_685542564976075_3307261396729957221_o

Вдома хліб смачніший, стіни рідніші, небо світліше і дощик рідніший. А якщо на пероні сотні людей зустрічають військовий ешелон, то будь-яка негода не сприймається прикрістю. Більша половина ешелонів вже розвантажилася в місті, а бійці оговтуються після бойової обстановки й готуються до міських урочистостей, призначених на неділю.

Потяг з протитанковою артилерією і ротою розвідки білоцерківці чекали довго. Графік ешелону був поза розкладом, тож його пустили не південним напрямком, а через Полтаву. Чекали прибуття ще 1 листопада, але залізничники внесли корективи, і приїзд відбувся лише сьогодні. А люди приїхали зустрічати своїх рідних і з інших міст.

Наталія Самаріна з Києва приїхала зустрічати чоловіка і його бойових побратимів ще вчора. Графік руху відслідковувала за допомогою сторінки ФБ волонтерської спільноти «Час змін». Але потяг затримався на цілу ніч і молода дружина вирішила залишитися на вокзалі. “Спочатку хотіла піти в готель, але потім подумала, що після трьох років чекання, якісь 8 годин пролетять швидко…”, – розповідає Наталка. Проте години чекання спливали повільно на некомфортних сидіннях в холодному приміщенні, ноги задубли, ще й «вершки» місцевого соціального дна намагалися познайомитися. То безхатченки дефілювали, розповсюджуючи відповідне амбре, то любителі міцного алкоголю підсядуть. Але обійшлося. Все думалося, що от-от і буде довгожданий гудок електровозу.

Він і прогудів, тільки приблизно о восьмій ранку, й на перон сипонули розвідники й артилеристи. Гармаші швиденько рушили до місця шикування, а розвідникам дощ, як рідний. Для них він помічник. Стоять, палять цигарки, насолоджуються білоцерківським повітрям. Зрештою шикуються і рушають викупатися в теплоті білоцерківської радості.

Знову вітання і щільні ряди вояків розсипаються на радісні купки людей, які обнімаються, цілуються, відкорковують пінне, ігристе вино. Наталія і Богдан усамітнилися під самісінькою стіною вокзалу, там затишніше. Обіймаються і не можуть відірватися одне від одного. Тепер вони радо діляться планами на майбутнє. «Богдан відслужив три роки в АТО. Коли закінчувався термін строкової служби, він підписав контракт до закінчення особливого періоду. І всі ці три роки я його чекала, переживала. Так хотілося, щоб той особливий період вже закінчився. Тепер вже Богдан має демобілізуватися. Так скучила за ним. Жаль, що не можна прямо зараз поїхати разом, йому ще потрібно закінчити справи у військовій частині, а там і «дембель». Швидше б уже…», – говорить щаслива і зажурена Наталія.

Молода сім’я ще ловить обійми одне-одного, але час розлучитися. Богдан біжить до ешелону, а Наталія, побувши з чоловіком ледь 10 хвилин, поспішає на роботу в Київ. Так хочеться, щоб всі українські родини возз’єдналися під мирним небом.

Волонтерська група “Час Змін”. Адресна допомога бійцям АТО:
ПРИВАТБАНК 5168 7420 2151 5014 (Климчук Костянтин Вікторович)
Телефон для довідок: 097 931 66 47

Читайте також: Шпигуни на вокзалі, свобода Юрія Дєточкіна й інші деталі повернення бійців додому. Епізод 6

Хто рано встає, тому день радість дає. 2-й мехбат 72 ОМБр повернувся з війни. Епізод 5

Мирний танковий вал накотився на Білу Церкву. Повернення. Епізод 4

Вони тримали легендарні «Бутівку» й «Зеніт». Повернення героїв. Епізод 3

Чорні запорожці повертаються з війни. Епізод 2

Чорна бригада повертається в Білу Церкву

Коментарі

коментарів

Related posts

Leave a Comment

Увійти за допомогою: