Ну що, дочекалися? На зміну анімованим російським мультпригодам Альоші, Нікіти й Ільї, які виручають «зємлю Русскую» від злючого 2Гаріна й приборкували апетити жадібного і недолугого князя Київського Володимира, приходить український хлопчик Микита. «А Кирило де?» – запитаєте ви. А Кирило є! Історія Кожум’яки отримує несподіване продовження.
«Микита Кожум’яка» має стати проривом в українській анімації. Ні, в цьому фільмі ви не побачите особливих режисерських і технічних знахідок, як у «Врунгелі» чи «Козаках», в ньому не буде ретельно відмальованих героїв, як у «Острові скарбів», але в ньому є динаміка. Загалом мульт є міксом, в який натягали цитат із голівудських блокбастерів та вітчизняних серіалів. Уважний глядач може знайти схожість з епізодами «Льодовикового періоду» й графікою «Сказочной Русі», а коли дракон блимає оком, то наче чуєш голос Камбербетча і мимоволі шукаєш Викрохобіта.
Разом з тим сюжет мультика тримає увагу і стрічку хочеться додивитися до кінця. Кирило «завалив» Змія, але геть позбавити світ від Гада, жереб випав його меншому синові. Дружба і безкорисливість перемагають злі чари і регенеруючого Змія-Дракона. Місток між реальним і казковим світом перекинуто, а традиційно відкритий фінал залишає надію на продовження мультбенкету.
В кінозали потрібно йти вже у найближчі вихідні дні. Йти сімейно. Дорослим теж потрібно переглянути фільм і поновити свої знання з української міфології. Жаль лише, що в Білій Церкві мультфільм широко не рекламується, насамперед серед школярів. А варто було б зробити яскраве промо, провести передпрем’єрні покази, запросити акторів, що озвучували персонажів, та режисера й створити ажіотаж. Якийсь комплекс меншовартості проявляється. Треба позбавлятися синдрому хуторянства, бо не одна гарна стрічка була ним загублена. Згадати лише різдвяно-сумну комедію «Креденс». А “Осінні спогади” з Дмитром Лінартовичем в головній ролі взагалі Місто Добра не побачило. Єдиний білоцерківський кінотеатр не надто популяризує національне кіно.
А може з мультфільму ще режисери зроблять повноцінний блокбастер? Слабо? А ви почитайте «Київські фрески» Сергія Плачинди. Там матеріалу вистачить.
Тож купуйте квиточки і вмощуйтеся в залі. Мандри й пригоди починаються. Після сеансу ігор вашими дітьми у казкових героїв на кілька днів гарантовано!
