Автор: Костянтин Климчук

В «буремні» 90 роки ХХ століття відбулося масове знищення об’єктів ВПК та інфраструктури військового і напіввійськового призначення. Сьогодні держава намагається по мірі можливості відновити втрачене або реорганізувати те, що залишилося. Та навіть в умовах збройної агресії та в подальшому відновлення економіки і виходом на нові перспективні ринки, є випадки загрози втрати потенційно привабливих об’єктів. Таких, як нині діюче комунальне підприємство «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс». Його ставлять під загрозу не чужоземні завойовники, не терористи, а звичайнісіньке садове товариство. «Білоцерківська химера» чи транспортний гігант? КП «БВАК» створене в 2000 році на базі…

Было это в далеком 1933 году. Заехал Сталин к своему другу академику Лысенко на опытную агрономическую станцию узнать, как обстоят дела с селекцией злаков. Как водится в таких случаях, академик Лысенко организовал для вождя экскурсию по станции и рассказал об успехах в селекционной работе. Вождь остался доволен тем, что увидел и услышал. Перед отъездом он раскурил свою трубку и сказал Лысенко: – Спасибо тебе, дорогой Трофим Денисович, за полезную экскурсию и интересный рассказ. Теперь я знаю, как важно в нашем деле вовремя сажать и пропалывать, пропалывать и сажать! (може, і…

Після того, як значна частина країни опинилася в окупації, народ згадав прислів’я, у якому говориться про необхідність годувати свою армію, аби чужа сама не позабирала харчі, майно та життя. Тож поки у Криму хтось показував приклади вірності присязі, а інші піднімали «лапки» вгору, а потім цілували триколор, керівництво країни допетрало, що потрібно мобілізовуватися. В лави Збройних cил на перепідготовку прийшли як добровольці, так і ті, кого викликали повісткою через військкомат. Якщо подивитися на це українське воїнство, то потрібно відзначити його неоднорідність. Більша частина мобілізованих українців по‑справжньому готується до дій в умовах військового протистояння, хтось відверто «ваньку валяє», не думаючи про те, що Ванька не тільки валяється, але й «завалити» може. Хтось уже…

Прем’єрний показ у Білій Церкві фільму «Тіні незабутих предків» багатообіцяючого українського режисера Любомира Левицького призвів до певного неспокою, адже на сеанс прийшло… аж сім чоловік. Ще за 10 хвилин до початку сеансу ніхто не висловив бажання подивитися пригоди студентів, яких переслідує карпатська нечиста сила. Автори статті стали першими, хто придбав квитки. Аж із сусіднього віконця квиткової каси переметнувся молодий чоловік і також придбав «тікети». На нерозуміючий погляд ще одного любителя кіно (а хто ж іще прийде в кінотеатр о 12‑ій ранку) він дещо екзальтовано заявив: «Та ти що! Це ж…

«ГКЧП» – це не компанія зловісних кремлівських стариганів, а четверо мос­ковських молодиків, які виконують пісні легендарних «Red Hot Chili Peppers». Якщо на початку 90-х минулого століття абревіатура ГКЧП (государствєнний комітєт по чрєзвичайному положєнію) викликала спочатку сльози, а потім криві сатиричні усмішки, то наприкінці жовтня 2013 року – лише захоплені вигуки «Вау» та бурю позитивних емоцій. Ти хто такий? «ГКЧП» – це не компанія зловісних кремлівських стариганів, а четверо мос­ковських молодиків, які виконують пісні легендарних «Red Hot Chili Peppers». Тому й назва гурту «Горячие Красные Чилийские Перцы» є майже «лобовим» перекладом…

У Білу Церкву знову завітав триб’ют славетних австралійців з AC/DC московська команда EASY/DIZZY. Днями білоцерківці на практиці скасували твердження давньогрецького філософа Геракліта, у якому ще з античних часів говорилося: «Не можна увійти в одну річку двічі». Себто не вийде у вас, дорогенькі, двічі успішно зробити одну й ту ж само справу. Ха! Генії можуть помилятися і те, що відбувалося у п’ятницю ввечері у клубі «Cabaret». То що ж сталося: Стався вибух позитивних емоцій, заряд гарного настрою і відчуття єднанням у славному музичному рок-братерстві. У Білу Церкву знову завітав триб’ют славетних…

А пам’ятаєте: «Штольня! Було так весело й прикольно…» Так, взяти б текст із пісні, яка стала саундтреком до «першого вітчизняного горору» і заримувати їх до слова «ломбард». Бо теж було весело й прикольно. Режисер Любомир Левицький (Кобильчук) своєю «Штольнею» змусив кінокритиків говорити про вітчизняне кіновиробництво. На хвилі пробудження інтересу до всьо­го українського у 2005‑06 роках він зняв простенький фільмець про студентів-археологів. Нехитрий сюжет із давньослов’янськими мотивами не викликав захоплення у публіки та професіоналів. Та Любомир не знітився і продовжив пошуки себе у мистецтві. Вони привели його до жанру кримінальної комедії.…

І це дійсно було так, дорогий читачу, адже розмальовані хлопці з угорського трибют-гурту «KISS forever band» змусили глухих танцювати, кульгавих співати а безголосих аплодувати! Е-е-е… Автор нічого не переплутав? Та нехай, бо у вирі емоцій, які захлеснули аудиторію клубу «Кабаре», годі було шукати логіку і розважливість. Варто зазначити, що білоцерківці уже скучили за регулярними зустрічами на концертах, які організовує Влад Скляр. Сам він прокоментував майбутній концерт так: «Я сам уже з нетерпінням чекаю на зустріч із музикою та старими друзями, які обов’язково придуть послухати концерт та потанцювати під запальні хіти.…

Чи перерахуємо усі обіцянки-цяцянки чудо-депутата? Нарешті це сталося. На шпальтах білоцерківських видань починає розгортатися дискусія, яка може народити істину. Може тоді впаде облуда з очей білоцерківської громади і вона, дозволю собі процитувати Михайла Горбачова, зрозуміє «хто є ху насправді». У відповідь на публікацію в тижневику «Майдан-Брок» статті «Льодову арену обіцяв утримувати нардеп, але фінансує екс-міністр» викликала відповідь обуреної громадськості в особі Ігоря Підцерковного. Останній впхнув за гроші (а може головні редактори щиро йшли йому назустріч і безкоштовно надавали газетні площі) гнівну статтю у газету «Копейка» та ще одне білоцерківське видання,…

У пошуках справжнього Параджанова ми вирушили на виставку його колажів, привезену з Єреванського музею. Якщо вірити офіційним документам, то на знімання і просування у прокат вітчизняних кінофільмів держава заклала у бюджет 142 мільйони гривень. Сума, як для українського кіновиробництва, фантастична. Хоча деякі російські фільми мають бюджет у 80 млн. дол. (“Щєлкунчік” Андрона Кончаловського) та 40 млн. дол. (“Цитадель” Сєргєя Міхалкова). Наш глядач матиме змогу побачити фільми у різних жанрах, одним з яких байопік. Байопік – біографічний фільм, що розповідає про долю знаменитої або відомої особистості. Глядачів Одеського кінофестивалю намагалися вразити…

Сьогодні Американська кіноакадемія оголосить номінантів на “Оскар”. Як відомо, української стрічки серед них не буде, адже фільм “ТойХтоПройшовКрізьВогонь” не увійшов в шорт-лист, оголошений раніше. Я запитав в кінодраматурга Василя Портяка, чому в Україні не можуть знімати фільми гостросюжетні, динамічні? На це сценарист відповів, що в Україні ніколи не було режисера, який міг би знімати якісні фільми в жанрі «екшн». Він пов’язує це з особливостями української ментальності з її поетичністю і схильністю до роздумів, але вірить у те, що молодим українським режисерам такі фільми створити вдасться. Потім додав: «Щоб зняти блокбастер,…