Категорія: Війна

Приємно. Приємно аж до поколювання в кінчиках пальців набирати текст про те, що земляки-зенітники прибувають у повному складі в пункт постійної дислокації. Прибувають ешелони один за одним. Минулого року чекати доводилося дуже довго, а нині все відбувається напрочуд організовано. Були побоювання, що пізня година відлякне мешканців, і вони не прийдуть опівночі на перон залізничного вокзалу. Але сумніви розсіялися, як ті хмари в білоцерківському небі, адже городяни поодинці, невеликими групами, великими компаніями почали сходитися вітати вояків. Поміж присутніх ми побачили групу жінок у піднесеному настрої. Вони фотографувалися із державним прапором і час…

Другому дивізіону Білоцерківського ЗРП випала честь першим повернутися в рідне місто. З цієї нагоди на пероні залізничного вокзалу було людно. Як і рік тому білоцерківці прийшли подякувати воїнам-зенітникам за мирне небо над головою. Потяг чекали довго. Кілька разів його прибуття переносилося. Надворі вже почало сутеніти, як довжелезний ешелон почав прибувати до платформи. Можна лише уявити, якими довгими були хвилини очікування для рідних військовослужбовців. На пероні також були і ветерани полку. Багато хто в цивільному. «Ага, а ви нас не впізнаєте, бо ми «по-гражданкє». Пам’ятаєте, як приїздили до нас? Так «класно»…

– Можна вас на хвилиночку? Там співачка без вас не може справитися… Сюди, сюди проходьте… Ну от, привела! В «дівчачому куточку» управління зенітно-ракетного полку серверовано скромний стіл – цукерки, сир, печиво. Біля нього півколом стояли жінки в «піксельних» одностроях і в теплих флісових кофтах кольору хакі. У пластикові «склянки» налита ароматна кава. Жінки приязно усміхаються і дають в руки посуд. «Дякуємо за концерт. Стільки пісень проникливих, що аж сльози навертаються. Приїжджайте ще, а краще заспівайте нам, коли ми в Білу Церкву повернемося! – говорить найповажніша з жінок-військовослужбовців. – Насправді, ми…

Про оборону Донецького аеропорту протягом 242 днів говорять між собою, пишуть статті й книги, знімають фільми. Бої за летовище стали одним із символів нескореності українського народу. Ворог назвав оборонців ДАПу «кіборгами». Проте майже ніде в інформаційних джерелах не згадується, що одним із перших підрозділів, які прибули на захист летовища, була зведена рота 72-ї ОМБр. Дії кількох десятків вояків майбутньої «Чорної бригади» під час боїв за клаптик української землі з 1 червня по 5 серпня 2014 року й досі залишаються «білою плямою» літопису російсько-української війни. З Борисом Азаровим ми розмовляємо за…

Зі зміною назви абревіатури АТО (антитерористична операція) на ОСС фундаментальні речі для простого солдата і офіцера не змінилися. Ворог підступний і жорстокий, мирні (а точніше, стримуючі) угоди потрібно дотримуватися, некомплект у бойових частинах великий і нового озброєння мало. Причини такого стану лежать на поверхні. Україна зійшлася в бою не лише із зовнішнім супостатом, який протягом століть веде війну на винищення українців, а й з внутрішніми ворогом. Останній – страшніший. Це не лише куплені грошима, спокусами, владою примарною величчю відверті ненависники держави, а й та черв, яка роз’їдає тіло держав корупційними…

20 березня в київському ТЦ «Ультрамарин» відбулася церемонія нагородження кращих благодійників Київщини. Захід був організований в рамках Всеукраїнського конкурсу «Благодійна Україна». Волонтери з «Часу змін» стали його лауреатами і отримали відзнаку за ІІ місце в номінації «Благодійність у захисті України. Місяць тому, ми сіли і порахували, що волонтерами «Часу змін» було передано українській армії. Запасні частини до військової техніки й одяг, тепловізор і медичні препарати, шини і побутова техніка, продукти й автомобіль, а головне – тепло українських сердець і безцінні привіти з дому. Ці досягнення були б неможливі без вас,…

Загальноосвітня школа №1, як і вся освітня система Білої Церкви, ось уже п’ятий рік допомагає українській армії протистояти агресору з Росії. Влаштовуючи благодійні ярмарки, збираючи кошти учні допомагали волонтерам групи «Час змін» купувати запасні частини до військової техніки, акумуляторні батареї, а ще передавали захисникам безліч продуктових наборів, миючих засобів, зимової і літньої білизни. Білоцерківський зенітно-ракетний полк є однією із тих частин, куди надходила допомога учнів. І в День добровольця до старшокласників завітав старший лейтенант Білоцерківського ЗРП, командир батареї Артем Москаленко. Незважаючи на свою молодість, офіцер виконував свій обов’язок у багатьох…

Якщо їхати з Білої Церкви у бік Сквири, то можна побачити світлі корпуси Білоцерківського медичного коледжу. Тут навчають першим крокам в благородній справі порятунку людей від хвороб і поранень. Серед тих, хто давав у цих стінах клятву Гіппократа, багато медиків, які нині рятують життя пораненим бійцям Східного фронту. Серед них був і легендарний Герой України Ігор Зінич. В коледжі створено музей війни, працює волонтерський центр. Тому й не дивно, що саме на базі коледжу відбулася урочиста і сумна церемонія вручення сім’ям загиблих героїв з Білоцерківщини “Книги пам’яті”. Рушієм процесу стала…

Переглядаючи календар пам’ятних дат, помічаєш, що ось вже понад три роки на найбільш визначні свята стараєшся поїхати з привітаннями на Схід. Добре, що День козацтва став і Днем захисника України. Є спадковість поколінь українського воїнства. Якщо додати заснування Української Повстанської Армії, то система вибудовується струнка. Така само струнка система діяльності просвітян-волонтерів групи “Час змін”. Давно в минулому залишилися моркви-картоплі. Українська армія налагоджує постачання, і харчування – не найбільша проблема в бойових підрозділах. От чай з кавою розлітаються вмить, бо холод, бойові чергування, нервове напруження є тими чинниками, які «підштовхують» руку…

Вони повернулися. 1 дивізіон Білоцерківського зенітно-ракетного полку прибув в пункт постійної дислокації. Перед тим дивізіон був вдома лише в березні 2015 року, а до того часу й після повернення в зону війни виконував завдання по боротьбі з літальними апаратами ворога. «Один пуск ракети коштує дуже дорого, тому потрібно бити напевне, – ділився враженнями командир однієї з батарей ЗРП. – Часто бувало й таке, що «вели» літальний апарат і були готові знищити ціль, але команди на постріл не було. Женемося полями «Осою», перескакуємо маленькі річечки, тримаємо БЛА під прицілом, а ефір…

«… І ви їх бачите? Ось ці позначки, це і є російські літаки? А це хто в атаку на Маріуполь заходить? Точно умовні «цілі», по яким ви тренуєтеся?» – такі питання були, коли перший раз бачили роботу в польових умовах оператора, який слідкував на моніторі ноутбука за українським небом. Далеко був Маріуполь, якщо їхати автомобілем, але літак долає ту відстань за лічені хвилини. Проте хвилювання особливого не було. Ми знали, що на позиціях, серед деревець лісосмуг, в степових балках причаїлися, готові випустити свої ракети, «Оси». Не раз ми, волонтери “Часу…

Тисячі людей вийшло на вулиці Білої Церкви, щоб привітати вояків 72-ї ОМБр імені Чорних запорожців, які повернулися в місця постійної дислокації. Лише 4 листопада останній ешелон прибув у Білу Церкву з-під Авдіївки, а вже через добу бригада йшла маршем вулицями міста. Городяни вітали славетну бригаду патріотичними «кричалками», гаслами і яскравими плакатами. Особливо «відривалася» молодь. Воно й не дивно, адже добре натренувалися в цій справі, очікуючи вояків на залізничному вокзалі. Численним кореспондентам центральних телеканалів не потрібно було вишукувати персонажів для тематичних коментарів, адже білоцерківці були по-справжньому щасливі й не приховували своїх…

Ну от і все. Тиждень нічних очікувань, радісних емоцій, приємних тривог, нескінченних обіймів закінчився. Весь особовий склад 72 бригади повернувся в місця постійної дислокації. Бійці відпочивають, чепуряться, готуються до урочистого маршу. Коли прийшло повідомлення, що ешелон прибуде о 4:30 ранку – ця новина викликала лише оптимістичні емоції. «Ха, легко, – подумали, мабуть, більшість із тих, хто зустрічав усі 12 потягів, – зробимо «дембельський акорд». І не дивно, що до залізничного вокзалу серед ночі сходилися пішки, приїздили на таксі десятки людей, які складалися в пункті призначення у сотні. Але й військові…

12-й окремий батальйон ЗСУ «Київ», який тримав оборону біля міста Ясинувата, прибув до Білої Церкви. Колишній батальйон територіальної оборони вже більше року служить пліч-о-пліч із «Чорними запорожцями». Відзначившись в боях за Лисичанськ і Щастя, тербат було реорганізовано в бойову одиницю Збройних сил України і відряджено на допомогу 72-й ОМБр. А для білоцерківців всі, хто захищає Батьківщину, рідні люди. Тому й прийшло на вокзал чимало людей. Все ж таки для міста повернення вояків стало справжньою подією. А для молоді неабияким заходом патріотичного виховання. Потрібно було чути репетиції вітальних «кричалок» – голосно,…

Дивізіон реактивної артилерії 72 ОМБр прибув у Білу Церкву. На пероні вояків зустріли представники місцевого самоврядування, учні білоцерківських навчальних закладів, громадський актив, громадяни міста. Як і перед тим прибулих бійців, ракетників «викупали» в аплодисментах і обдарували квітами. Бійці дивізіону стали стабілізуючим фактором на ввіреній ділянці фронту. Ворог знав, що відповідь на активні дії, реактивна артилерія за лічені хвилини може влаштувати йому вогняне пекло. Після завершення урочистостей вояки одразу почали розвантажувати бойову техніку й переганяти її в бокси військової частини. А тим часом на білоцерківському вокзалі багато мешканців приходило подивитися на…

3 листопада 2017 р. в Україні святкується День ракетних військ і артилерії. Артилеристи й ракетники 72 ОМБр наводили жах на сепаратистів і окупантів на різних фронтах російсько-української війни. Ізварине, Амвросіївка, Савур-Могила, Волноваха їхній путь бойової слави. А тепер “боги війни” поверталися на відпочнок. Укрзалізниця добре «попіклувалася» про те, щоб зенітно-ракетний дивізіон та гаубичний самохідний дивізіон прибули до місця постійної дислокації саме цього дня. Хлопці мали приїхати ще вчора, але щось там на вузлових станціях не склалося й виникла затримка. Більше того, «самохідників» обігнали зенітники, які їхали по тій же дільниці…