Минуло вже півроку, як керівника Білоцерківського міськрайонного товариства “Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка Володимира Іванціва вразив тяжкий недуг
Цукровий діабет, особисті трагедії призвели до необхідності хірургічного втручання. І в ці важкі дні боротьби з підступною хворобою, руку допомоги Володимиру Опанасовичу простягнуло багато людей. Друзі, колеги, працівники бібліотек провідують видатного білоцерківця в лікарні. З добрим словом, цікавою книгою матеріальною допомогою. Без такої підтримки було б геть сутужно.
Білоцерківська “Молода Просвіта” звернулася до начальника управління освіти і науки БМР Юрія Петрика, керівника Першої Білоцерківської гімназії Сергія Наконечного з проханням організувати на базі цього навчального закладу концерт на підтримку Володимира Іванціва. Адже поет, публіцист, літературний критик і громадський діяч завжди радо йшов до учнівської молоді. Пропагував ідеї українства, прищеплював любов до рідної мови, високої літератури.
Незважаючи на щільний графік навчань, концерт відбувся. Педагог-організатор Тетяна Яковенко вибудувала його струнку режисуру, де поезія Володимира Іванціва органічно перепліталася із музичними номерами і створювала незабутню атмосферу щирості, доброти і дотичності до справжнього мистецтва.
Багато було сказано добрих слів про Володимира Іванціва, про його життєвий шлях, талант, принциповість, вірність життєвому кредо. І лягали в ряд конверти з коштами, зібраними педагогічними колективами шкіл, як символ щирої вдячності за нелегкий шлях і сердечна допомога у скрутні часи.
А ввечері, після того, як закінчилися усі урочистості до Дня вишиванки і пам’ятні заходи присвячені П. Красножону, молодопросвітяни Костянтин Климчук, Тетяна Виговська, головний освітянин міста Юрій Петрик відвідали Володимира Іванціва в лікарні й передали благодійну допомогу. Потім ще довго сиділи на потертій канапі в сумному коридорі відділення хірургії й обговорювали події в житті міста, країни. Адже Поет і Громадянин залишається таким і в скрутних життєвих обставинах. Володимир Опанасович навіть столик в палаті перетворив на робочий кабінет. Пише, працює, переживає. Друкуються його статті в місцевих і всеукраїнських ЗМІ. Робота продовжує життя. Ви потрібні нам, Володимире Опанасовичу. Тримайтеся і знайте — вас люблять і завжди готові простягнути руку допомоги.
