Легендарна партія обрала нового голову… на безальтернативній основі…
Позачергові ХХІ Всеукраїнські збори Народного Руху України завершилися сенсацією – новим очільником однієї з найстаріших партій України було обрано екс-міністра будівництва та регіонального розвитку України, колишнього львівського міського голову Василя Куйбіду. Втім сенсаційною була процедура обрання голови, адже переміг Куйбіда на безальтернативній основі. У бюлетенях для таємного голосування було лише одне прізвище, оскільки Борис Тарасюк взяв самовідвід. Також «самовідвівся» Роман Сушко, втім його кандидатуру всерйоз ніхто не розглядав.
Чи могли собі уявити делегати IV Всеукраїнських зборів, які відбулися двадцять років тому, що наприкінці 2012 року НРУ буде знаходитися у глибокій кризі й посада голови буде буквально падати у руки одному з кандидатів? Чи могли собі таке уявити українці, які наприкінці 90-х спостерігали боротьбу за найвищу рухівську посаду, що привела, зрештою, до загибелі легендарного Вячеслава Чорновола? Напевно такий розвиток подій вони б назвали ненауковою фантастикою. Але, на жаль, – це реальність.
Часто усе, що пов’язане з негараздами «шалених 90-х», приписують НРУ. «Спасибі Руху за розруху» любили казати у ті часи, незважаючи на той факт, що у парламенті країни з 1994 по 1998 рік було лише двадцять рухівців (домінуючою політичною силою у Верховній Раді з 1990 по 2002 роки були комуністи). Не були представлені рухівці і в урядах за президентів Кравчука та Кучми. Дещо поправив своє становище Рух після виборів до ВРУ у 1998 році, коли народними депутатами стало 46 членів НРУ, але прийшов час інспірованого зовні розколу…
Народний Рух України довгі роки ототожнювався з ім’ям Вячеслава Чорновола і після його загибелі у 1999 році не зміг знайти рівноцінну заміну полум’яному лідеру. Вячеслав Максимович не встиг (та й чи зумів би) передати секрет своєї харизми виваженому дипломату Геннадію Удовенку, який у свою чергу привів до лав НРУ колегу по дипломатичному корпусу Бориса Тарасюка.
Відтоді зірка НРУ почала згасати. Настав час політичних блоків. З кожною парламентською виборчою кампанією рухівців у блокових списках ставало все менше. На останніх виборах у прохідній частині списку був лише сам Тарасюк. Двічі «Наша Україна» та по одному разу «НУНС» з «ОО»Батьківщина» розмили імідж НРУ. Сьогодні на електоральному полі Руху «топчеться» ВО «Свобода» на чолі з харизматиком Тягнибоком, адже їх підтримують як радикали, так і націонал-демократи, що в умовах антиукраїнської влади не можуть не бути радикалами.
Вміло вирішуючи міжнародні питання, Тарасюк не міг знайти спільну мову з однопартійцями. Поводячи себе у партії ніби у міністерстві Тарасюк створив «зону відчуження», а останньою краплею, яка переповнила чашу невдоволення крайових організацій стали вибори 2012. Багато хто з керівників обласних організацій (особливо західних) бачили себе кандидатами від об’єднаної опозиції на мажоритарних округах. Заступники планували попасти у прохідну частину списку. Втім усі піймали облизня. Як і рядові партійці, яких «побратими» по об’єднаній опозиції не допускали до роботи у виборчих штабах та на виборчих дільницях. Незадоволення прорізувалося ще перед виборами, але у вересні-жовтні від відкритого протистояння утрималися, щоб не давати додаткові агітаційні козирі у руки Партії регіонів.
Чи був у Тарасюка шанс утриматися на посаді? Був, але для цього потрібно було спілкування з однопартійцями. Втім, склалося враження, що Борис Іванович втомився від рухівців. Тарасюку більше до душі припала робота з закордонними партнерами та заступником голови фракції «Батьківщина» у Верховній Раді. Аналітики не виключають можливості, що Борис Тарасюк може поповнити ряди «біло-сердешних».
Його опонент, Василь Куйбіда, зробив невеликі зусилля. Тож голосів 144 чоловік вистачило, щоб вирішити долю керівного поста партії. І нехай з трибуни з’їзду говорилося про порушені домовленості при формуванні керівних партійних органів, та існує старе правило: «Переможений – плаче». Борис Тарасюк відмовився увійти у політраду НРУ, хоча заявив, що залишається рухівцем, і відмовився від будь-яких коментарів.
Василь Куйбіда висунув тези про необхідність глибокого реформування Народного Руху України, зміни його іміджу і розробки нової програми. За ініціативою новообраного голови був чисельно скорочений Центральний Провід. Під скорочення попали протарасюківськи налаштовані члени ВГО «Молодий Народний Рух».
Після привітань і квітів Василь Степанович Куйбіда дав невелике флеш-інтерв’ю.
– Закінчився певний етап діяльності НРУ, які Ви для себе визначили кроки розвитку партії на найближчий час?
– Я сподіваюся, що з’їзд приверне увагу до Народного Руху. Маю надію що погляди українців будуть доброзичливими. Я вірю в мудрість і дієвість рухівців так і в добре ставлення інших людей, які допоможуть нам швидко подолати кризові явища. Ми в найближчий час употужнимося і станемо привабливою для українців політичною організацією.
– Чи є конкретні розроблені програми для виконання чорноволівського заповіту «Рухатися на Схід»?
– Звичайно, це гасло залишається як ніколи актуальним, але крім того, у нас ще з’явилося питання відновлення нашої сили у Західних областях України. Тому рухаючись на Схід ми маємо дбати про Захід і поновити свою впливовість.
– Чи можете Ви запропонувати українцям НРУ, як альтернативу ВО «Свобода»?
– В зв’язку з тим, що ми тринадцять років не ходили на парламентські вибори, на нашому електоральному полі почали з’являтися інші партії – «Свобода» і «Батьківщина». Ми відрізняємося від наших колег по боротьбі нашою ідеологією, ми сповідуємо ідеологію національної демократії, так як це записано в нас у Програмі та Статуті. Нам треба навчитися у «Свободи» так само затято відстоювати свої ідеали, а від «Батьківщини» вміння уміло працювати з різними середовищами і употужнювати себе матеріально.
Текст: Тетяна Виговська, перепост blogs.korrespondent.net
Фото: прес-центр НРУ, Тетяна Виговська
Інтерв’ю записав Костянтин Климчук
Матеріали по темі: Рухівці обрали нового голову. Борис Тарасюк зняв свою кандидатуру
