Категорія: Війна

Це інтерв’ю планували опублікувати ще зимою 2018 року. Але Руслан Єсюк загинув, виконуючи службовий обов’язок в ніч на 4 грудня 2017 року. Слухати голос людини в диктофонному запису, яку знав, поважав і якої вже немає, було дуже важко. Але ми мусили завершити цей матеріал, як пам’ять про скромного, достойного чоловіка, чиє життя обірвалося в самому розквіті. Де вас застала війна? У лютому 2014 року я проходив перепідготовку, оскільки раніше підписав контракт на проходження служби у резерві. Тренувалися ми на полігоні у Великополовецькому. Кілька разів нам продовжували перебування на полігоні. Зі…

Read More

Розвідка завжди була на особливому становищі в армії. В дитинстві хлопчаки ходили в «рейди» по «ворожим» тилам, зачитувалися книгами про хоробрих вояків та могли цілодобово переглядати гостросюжетні кінофільми. Хлопчики виросли і в 2014 році стали на захист України. І тут вже не було оманливої військової романтики, а був солоний піт, міцний мат, паруюча кров, жорстокий ворог і фронтове братерство. Наша історія про командира 1-го механізованого батальйону 72 ОМБр, майора Віктора Скатерного, який вивчився на ракетника, а воювати почав у розвідці. Війна для Віктора Скатерного почалася, як і для багатьох, з сигналу тривоги. Калейдоскопом…

Read More

Події липня і серпня 2014 року, відомі як бої на Східному кордоні України чи «Південному котлі»,  стали одними із найдраматичніших в новітній історії України. Саме там ЗСУ зазнали болючої поразки. Тоді країна дізналася про атаки «градів» та авіанальоти, артилерійські обстріли й масові прориви державного кордону сепаратистами, проросійськими найманцями і регулярною армією Російської Федерації. Загинуло більше сотні військовослужбовців, була знищена майже вся бойова техніка батальйонно-тактичних груп 28-ї, 51-ї, 79-ї, 24-ї, 72-ї та інших бригад. Тоді ж був здійснений прорив з оточення батальйону під командуванням Михайла Драпатого. І це стало однією з…

Read More

Професор Преображенський, персонаж роману талановитого українофоба й уродженця Києва, радив не читати під час обіду радянських та й взагалі ніяких газет. Про цензуру соціалістичної преси та і російської можна говорити довго, але нам ближчі свої реалії. Без інформації обійтися не можна, а вона часто досить дозована. Події середини січня поблизу умовного Оріхового, що на Луганщині були тривожними. «Уставші» їх просто не помітили, а тим, кому не байдужа доля країни, був незрозумілим хід подій. Чому раптом ЗСУ та російські загони вв’язалися у «махач». Сайти МОУ та оперативних командувань були скупі на повідомлення…

Read More

Ця історія про одного з тих українців, які розкрили свої найкращі якості у суворих умовах війни. Роман Кліпач міг би відсидітися в тилу, але у найкритичніший момент новітньої історії України не залишився просто спостерігачем. З перших днів протистояння він з пригодами буквально проривається на російсько-український кордон до місця служби. А далі було все: мінометні обстріли, прильоти “градів”, танкові проририви і вихід з оточення. Колишній рядовий батальйону територіальної оборони нині командує першою ротою першого механізованого батальйону 72 ОМБр імені Чорних Запорожців. Ця механізована бригада стала по-справжньому “чорною” для ворога, раптово з’являючись на…

Read More

Надія… Ключове слово сьогоднішньої ситуації в країні. Сподівання на краще життя, яке пов’язане із закінченням неоголошеної і не проголошеної війни з північно-східним політичним покручем – Московською державою. На нашому боці сила правди, а московіти виступають з позицій «правди сили». А ще в багатьох українців є надія на те, що їхні співгромадяни матимуть розуміння про необхідність, зціпивши зуби перебороти одвічного ворога, який протягом століть нищив паростки державності України. Надія живе. Поїхали… Універсальний початок багатьох задумів і справ. Поїхали і ми. На схід України. Черговий раз із волонтерським візитом та гуманітарним вантажем.…

Read More

Посеред весни стало відомо, що у славетної 72-ї бригади буде новий командир. В країні триває війна із Росією, як не називай різноманітними абревіатурами військові дії на Сході України – АТО, ООС… Якщо за умов мирного часу комбриги очолювали військові частини мало не по десятку років, то тепер ситуація змінилася. Українська армія отримала нову когорту офіцерів, які яскраво проявили себе в плануванні і проведенні бойових операцій, опанували тонкощі надзвичайно складної штабної роботи, очолювали підрозділи, які здійснювали прориви з оточення і робили рейди ворожими тилами на тимчасово окупованих територіях. Саме вони й складають…

Read More

Волонтерська група «Час змін» організувалася в осередку Білоцерківської «Молодої Просвіти» під час Революції Гідності. Всі її члени займали активну позицію і брали участь в подіях на Майдані. Тоді ж кілька молодопросвітян були поранені під час боїв на вулиці Грушевського. Зокрема, Олексієві Шатнюку осколком світлошумової гранати вибило око. Олексія вдалося витягти з лікарні, де йому загрожувало викрадення «тітушками» й евакуювати в Литву. Там була проведена операція і протезування. Для того, щоб оплатити операцію, волонтерами було зібрано понад 1000 доларів. Новий поштовх в діяльності волонтерської групи дала агресія російської Федерації проти України.…

Read More

Нещодавно в Білій Церкві з робочим візитом перебував Президент України Петро Порошенко, відвідав відремонтовану їдальню, «зняв пробу» солдатського харчу, оглянув будмайданчик, де йде будівництво казарм нового типу та перевірив хід робіт. Президент поїхав, а інтернетспільнота (а де ж іще обмінятися думками, анонімно і явно) розділилося на два традиційні українські табори – «зрада» VS «перемога». Не бажаючи впадати в крайнощі, вирішили пересвідчитися в справедливості оціночних суджень коментаторів. Тим паче, що в старих казармах бували і не раз, тож порівняти умови «до» і «після» буде досить легко. Тим паче, що 72 бригада,…

Read More

Майже екватор прибуття військових ешелонів бригади Чорних запорожців в пункт постійної дислокації. Незважаючи на неузгоджений графік руху, потяги регулярно приїжджають в Білу Церкву. Так само не зменшується потік людей, які у будь-який час доби приходять привітати вояків з поверненням додому. Вже створилася певна система оповіщення, яка практично не дає збоїв. Ніби по ланцюжку чи концентричними хвилями розходиться інформація соціальними мережами у вигляді повідомлень у месенджерах, СМС, телефонних дзвінків. І за лічені хвилини порожній вокзал заповнюється людьми. В руках квіти і прапорці, саморобні плакати і букети квітів. Жінки тримають вишиті рушники…

Read More

Другий ешелон 72-ї бригади прибув у Білу Церкву. Містяни довго чекали на вояків. Ешелон так закрутило на перегонах і вузлових станціях, ніби Укрзалізниця зробила усе для того, щоб бійці якомога повніше «познайомилися» з краєвидами України. То «промаринують» в Полтаві дев’ять годин, то пустять потяг кружним шляхом. А в Білій Церкві чекали… Звіряли годинники, в умовах “повної таємності” по “ланцюжку” координувалися для організації гідної зустрічі. Анонси в соцмережах намагалися публікувати зашифрованими текстами без розголошення “таємниці” про місце і причину зустрічі. Хоча як приховати шило в мішку, коли оркестр чергує на вокзалі,…

Read More

Приємно. Приємно аж до поколювання в кінчиках пальців набирати текст про те, що земляки-зенітники прибувають у повному складі в пункт постійної дислокації. Прибувають ешелони один за одним. Минулого року чекати доводилося дуже довго, а нині все відбувається напрочуд організовано. Були побоювання, що пізня година відлякне мешканців, і вони не прийдуть опівночі на перон залізничного вокзалу. Але сумніви розсіялися, як ті хмари в білоцерківському небі, адже городяни поодинці, невеликими групами, великими компаніями почали сходитися вітати вояків. Поміж присутніх ми побачили групу жінок у піднесеному настрої. Вони фотографувалися із державним прапором і час…

Read More

Другому дивізіону Білоцерківського ЗРП випала честь першим повернутися в рідне місто. З цієї нагоди на пероні залізничного вокзалу було людно. Як і рік тому білоцерківці прийшли подякувати воїнам-зенітникам за мирне небо над головою. Потяг чекали довго. Кілька разів його прибуття переносилося. Надворі вже почало сутеніти, як довжелезний ешелон почав прибувати до платформи. Можна лише уявити, якими довгими були хвилини очікування для рідних військовослужбовців. На пероні також були і ветерани полку. Багато хто в цивільному. «Ага, а ви нас не впізнаєте, бо ми «по-гражданкє». Пам’ятаєте, як приїздили до нас? Так «класно»…

Read More

– Можна вас на хвилиночку? Там співачка без вас не може справитися… Сюди, сюди проходьте… Ну от, привела! В «дівчачому куточку» управління зенітно-ракетного полку серверовано скромний стіл – цукерки, сир, печиво. Біля нього півколом стояли жінки в «піксельних» одностроях і в теплих флісових кофтах кольору хакі. У пластикові «склянки» налита ароматна кава. Жінки приязно усміхаються і дають в руки посуд. «Дякуємо за концерт. Стільки пісень проникливих, що аж сльози навертаються. Приїжджайте ще, а краще заспівайте нам, коли ми в Білу Церкву повернемося! – говорить найповажніша з жінок-військовослужбовців. – Насправді, ми…

Read More

Про оборону Донецького аеропорту протягом 242 днів говорять між собою, пишуть статті й книги, знімають фільми. Бої за летовище стали одним із символів нескореності українського народу. Ворог назвав оборонців ДАПу «кіборгами». Проте майже ніде в інформаційних джерелах не згадується, що одним із перших підрозділів, які прибули на захист летовища, була зведена рота 72-ї ОМБр. Дії кількох десятків вояків майбутньої «Чорної бригади» під час боїв за клаптик української землі з 1 червня по 5 серпня 2014 року й досі залишаються «білою плямою» літопису російсько-української війни. З Борисом Азаровим ми розмовляємо за…

Read More