Підполковник Сергій Лисенко: Якби ми тоді не дали відсіч, Маріуполь був би не наш і до сьогодні

Сергій Лисенко3

Травень 2014 року дав надію українцям. Коли в Одесі російським спецслужбам і їхнім найманцям не вдалося встановити свою владу, вони сподівалися реваншуватися через 9 днів у Маріуполі. Всі телеканали країни показали славетний стрибок бойової машини піхоти з синьо-жовтим прапором через барикаду сепаратистів. Цей стрибок символізував рішучість в боротьбі за територіальний суверенітет держави. Проте мало хто знає, що велику роль в зриві операції по взяттю в полон керівництва силових структур Маріуполя та захоплення приміщення РОВД зіграв підполковник Сергій Лисенко. Його ім’я згадується у звіті тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, але широкому…

Read More

Руслан Єсюк: Я бачив, як широкий лан жовтої пшениці перетворювався на переорану «Градами» чорну вивернуту землю

Реслан Єсюк

Це інтерв’ю планували опублікувати ще зимою 2018 року. Але Руслан Єсюк загинув, виконуючи службовий обов’язок в ніч на 4 грудня 2017 року. Слухати голос людини в диктофонному запису, яку знав, поважав і якої вже немає, було дуже важко. Але ми мусили завершити цей матеріал, як пам’ять про скромного, достойного чоловіка, чиє життя обірвалося в самому розквіті. Де вас застала війна? У лютому 2014 року я проходив перепідготовку, оскільки раніше підписав контракт на проходження служби у резерві. Тренувалися ми на полігоні у Великополовецькому. Кілька разів нам продовжували перебування на полігоні. Зі…

Read More

Комбат Скатерной: Перемога прийде, якщо ти будеш зухвалий і сильний!

3

Розвідка завжди була на особливому становищі в армії. В дитинстві хлопчаки ходили в «рейди» по «ворожим» тилам, зачитувалися книгами про хоробрих вояків та могли цілодобово переглядати гостросюжетні кінофільми. Хлопчики виросли і в 2014 році стали на захист України. І тут вже не було оманливої військової романтики, а був солоний піт, міцний мат, паруюча кров, жорстокий ворог і фронтове братерство. Наша історія про командира 1-го механізованого батальйону 72 ОМБр, майора Віктора Скатерного, який вивчився на ракетника, а воювати почав у розвідці. Війна для Віктора Скатерного почалася, як і для багатьох, з сигналу тривоги. Калейдоскопом…

Read More

Дмитро Домарев: За «Слава Україні!» росіяни спочатку різали мені палець, а потім хотіли віддати на розтерзання біженцям

DSC_0966

Події липня і серпня 2014 року, відомі як бої на Східному кордоні України чи «Південному котлі»,  стали одними із найдраматичніших в новітній історії України. Саме там ЗСУ зазнали болючої поразки. Тоді країна дізналася про атаки «градів» та авіанальоти, артилерійські обстріли й масові прориви державного кордону сепаратистами, проросійськими найманцями і регулярною армією Російської Федерації. Загинуло більше сотні військовослужбовців, була знищена майже вся бойова техніка батальйонно-тактичних груп 28-ї, 51-ї, 79-ї, 24-ї, 72-ї та інших бригад. Тоді ж був здійснений прорив з оточення батальйону під командуванням Михайла Драпатого. І це стало однією з…

Read More

Марш добровольців. Учасники вимагали у президента зупинити капітулянські дії і піти геть

TSR Watermark - 13515

Оголошений не здоланим іспанським грипом президентом Володимиром Зеленським карантин не завадив проведенню Маршу добровольців. На площу перед Михайлівським Золотоверхим собором люди почали збиратися задовго до визначеного часу. Приходили поодинці, по двоє, групами. Якось одразу можна було вирахувати тих, хто просто гуляв Середмістям Києва і тих, хто цілеспрямовано йшов на марш. Напередодні прогнозувалося, що збереться кількасот людей. Реальність була іншою. Площа була переповнена бійцями. Саме так. Адже всі хто прийшов – добровольці, ветерани ЗСУ, волонтери, небайдужі українці є бійцями опору капітуляції. Посеред площі стояв автомобіль із звукопідсилювальною апаратурою. На його дах…

Read More

Золоте у фокусі уваги, або Користь від офіційних звітів

Золоте

Професор Преображенський, персонаж роману талановитого українофоба й уродженця Києва, радив не читати під час обіду радянських та й взагалі ніяких газет. Про цензуру соціалістичної преси та і російської можна говорити довго, але нам ближчі свої реалії. Без інформації обійтися не можна, а вона часто досить дозована. Події середини січня поблизу умовного Оріхового, що на Луганщині були тривожними. «Уставші» їх просто не помітили, а тим, кому не байдужа доля країни, був незрозумілим хід подій. Чому раптом ЗСУ та російські загони вв’язалися у «махач». Сайти МОУ та оперативних командувань були скупі на повідомлення…

Read More

Позивний “Злий”: Не бояться лише дурні, але командир не повинен показувати свій страх

8

Ця історія про одного з тих українців, які розкрили свої найкращі якості у суворих умовах війни. Роман Кліпач міг би відсидітися в тилу, але у найкритичніший момент новітньої історії України не залишився просто спостерігачем. З перших днів протистояння він з пригодами буквально проривається на російсько-український кордон до місця служби. А далі було все: мінометні обстріли, прильоти “градів”, танкові проририви і вихід з оточення. Колишній рядовий батальйону територіальної оборони нині командує першою ротою першого механізованого батальйону 72 ОМБр імені Чорних Запорожців. Ця механізована бригада стала по-справжньому “чорною” для ворога, раптово з’являючись на…

Read More

Репортаж з гайковим ключем в руках, або Непомітний батальйон зсередини

DSC_0610

Про життя бойових бригад писати легко і складно водночас. Легко – бо якщо вистачить сміливості й буде воля командування, то можна вибратися в польові укріплення, наробити фотографій і додати короткий опис з коментарем. Складно – це якщо потрібно зрозуміти  весь спектр функціонування військового організму. Прокатайте на язику коротке слово «рембат» і ви відчуєте присмак металу з післясмаком мастила. Відчуєте аромат пального й диму від зварювання металу. Побачите засмальцьовані комбінезони ремонтників, мереживо патрубків та дротів механізмів. Почуєте брязкіт гайкових ключів та рев відремонтованої техніки. Велика територія рембату нагадує плац бригади в…

Read More

Золоте, яке не блищить, або Доба в сіруватій зоні

TSR Watermark - 4346

Надія… Ключове слово сьогоднішньої ситуації в країні. Сподівання на краще життя, яке пов’язане із закінченням неоголошеної і не проголошеної війни з північно-східним політичним покручем – Московською державою. На нашому боці сила правди, а московіти виступають з позицій «правди сили». А ще в багатьох українців є надія на те, що їхні співгромадяни матимуть розуміння про необхідність, зціпивши зуби перебороти одвічного ворога, який протягом століть нищив паростки державності України. Надія живе. Поїхали… Універсальний початок багатьох задумів і справ. Поїхали і ми. На схід України. Черговий раз із волонтерським візитом та гуманітарним вантажем.…

Read More

Білоцерківський «Новий театр» відкрився бродвейським шоу

1

Яскраво, свіжо, захоплююче! На сцені будинку культури «БілоцерківМАЗ» відбувся дебют білоцерківського «Нового театру». Художній керівник й організатор цього цікавого проекту Богдан Пущак не новачок в театральній справі. За короткий період часу він зумів зібрати трупу театру, владнав питання з орендою і ремонтом приміщення. Скажемо більше – він вдихнув нове життя в монументальну будівлю Білої Церкви. Ризик? Так, ризик. Але хто не ризикує, той не купається в аплодисментах. Богдан Пущак пішов на ризик. Хай би там як не було, але представити на суд незвиклої до постановок бродвейських мюзиклів публіки концертну програму…

Read More

Білоцерківські активісти заявили “Ні капітуляції!”

4

Пам’ять у влади коротка. Не важливо, хто займає кабінет на Банковій. Шість років тому людина з повноваженнями президента країни замість підписання асоціації з ЄС розвернув держаний корабель в бік московської імперії. Результати не забарилися — протест, революція, кров, війна. Сьогодні біля керма людина, яка всю свою кар’єру висміювала Україну. Опинившись в ролі керманича, людина почала також крутити штурвал у бік Московії, закладаючи таку зміну курсів, що каламуть із-за східного кордону скоро перехлюпне через борт і пустить Україну на дно. Рішуче протестуючи проти капітулянтських дій, білоцерківські активісти вийшли на акцію “Ми…

Read More

Гамлет. Від фарсу до жаху за три години

TSR Watermark - 3978

Ще коли на початку вересня була вивішена афіша про прем’єру «Гамлета» на будинку театру імені Садовського, на думку спали дві цитати, пов’язані з п’єсою. Їх завжди згадують в контексті постановок найзнаменитішого англійського драматурга. Перша про те «… а чи не пора нам, друзі, замахнутися на ВільЯма нашого Шекспіра». Другу так просто не вставиш, але смачно записав нащадок запорізьких козаків Гіляровський роздуми актора Василя Далматова про «нєврастєніка в трусіках». Ставити «Гамлета» справа почесна, проте невдячна. Порівняння обов’язково будуть. Старше покоління згадає однойменний фільм киянина Григорія Козинцева з Інокентієм Смоктуновським. Інтелігенти середнього…

Read More

Мова об’єднує. Мова гуртує. Білоцерківці відзначили початок дії мовного закону

загальна мова

Скільки їх було, тих указів, циркулярів та резолюцій, які обмежували українців у праві розмовляти, творити, навіть жити з своєю мовою. Так, за мову карали, за мову піддавали остракізму, за мову вбивали. І лише на 28 році Незалежності вступили в дію норми закону, які насправді захищають українську мову. Символічно, що це сталося в день проголошення Декларації про суверенітет. З цієї нагоди в понад 30 містах України відбулися громадські акції «Мова єднає». Серед цих міст була і Біла Церква. На центральній площі, біля стели з портретами Героїв небесної Сотні й загиблих у…

Read More

Будемо знайомі. Командир 72 бригади імені Чорних Запорожців полковник Артем Богомолов

1641

Посеред весни стало відомо, що у славетної 72-ї бригади буде новий командир. В країні триває війна із Росією, як не називай різноманітними абревіатурами військові дії на Сході України – АТО, ООС… Якщо за умов мирного часу комбриги очолювали військові частини мало не по десятку років, то тепер ситуація змінилася. Українська армія отримала нову когорту офіцерів, які яскраво проявили себе в плануванні і проведенні бойових операцій, опанували тонкощі надзвичайно складної штабної роботи, очолювали підрозділи, які здійснювали прориви з оточення і робили рейди ворожими тилами на тимчасово окупованих територіях. Саме вони й складають…

Read More

В Білоцерківському краєзнавчому музеї презентували книжку про Євгена Коновальця

57062111_2253746794886078_6887954724654415872_o

11 квітня в КЗ КОР “Білоцерківський краєзнавчий музей” відбулася презентація книги Василя Штокала “Соборність і самостійність УВО: чин Коновальця”. На презентації були присутні білоцерківські краєзнавці, історики, бібліотекарі, працівники музею, учні та педагоги БНВО “Ліцей-Мала Аакадемія Наук”. Модерував презентацію директор видавництва “Час Змін Інформ”, старший науковий співробітник БКМ Костянтин Климчук. Тернополянин Василь Штокало розповів присутнім про історичні паралелі між поліями сторічної давнини і теперішнім часом і позицію корпусу Січових Стрільців під час Антигетьманського повстання. Зазначив важливість традиційного українського виховання у формуванні патріотичних сил. Окремо приділив увагу діяльності УВО в часи після…

Read More

250 спортсменів змагалося на першість клубу карате «Дайтан»

56589731_1112890185581957_6708078857188016128_n

  Ми неодноразово писали про клуб карате «Дайтан», який розпочав свою діяльність 8 років тому. За цей період він став спортивною структурою, яка чи не найбільш динамічно розвивається в Білій Церкві. Особливо варто відзначити вміння тренерів та інструкторів працювати з юними спортсменами. Олексій Чижов, Руслан Гурський – люди молоді, але досвідчені, які живуть спортом і мають здорові амбіції розвиватися та вчитися самим і передавати знання хлопчакам і дівчатам, що поставили собі за мету досягти успіхів в карате. Серед них можна відзначити Едуарда Резчика. Здавалося б, нещодавно він сам отримував з рук…

Read More

«Моя чарівна леді» почала нову сторінку в історії театру імені Саксаганського

ава

Після перегляду на сцені Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. П.К. Саксаганського прем’єрного показу вистави «Моя чарівна леді» підшуковував слово, яким би можна було охарактеризувати те, що відбулося. І знайшов. «Хвацько!» Саме так, зі знаком оклику. І ось чому. Ставити класиків світової драматургії досить важко і дуже відповідально. Можна «насмикати» цитат і рішень режисерів попередників й пожинати плоди своєї діяльності. Але постановник з совістю ніколи не стане епігоном й торуватиме свій шлях в мистецтві. Тарас Мазур впевнено крокує саме другою стежиною. В білоцерківський театр повернулася радість творчості. Вона відчувається в…

Read More

Оновлена армія. Від їдальні до казарми

ава

Нещодавно в Білій Церкві з робочим візитом перебував Президент України Петро Порошенко, відвідав відремонтовану їдальню, «зняв пробу» солдатського харчу, оглянув будмайданчик, де йде будівництво казарм нового типу та перевірив хід робіт. Президент поїхав, а інтернетспільнота (а де ж іще обмінятися думками, анонімно і явно) розділилося на два традиційні українські табори – «зрада» VS «перемога». Не бажаючи впадати в крайнощі, вирішили пересвідчитися в справедливості оціночних суджень коментаторів. Тим паче, що в старих казармах бували і не раз, тож порівняти умови «до» і «після» буде досить легко. Тим паче, що 72 бригада,…

Read More

В гостях у казки. Арт-готель «Династія» запрошує на виставку ляльок

50801784_2179832792055654_6052957445305663488_o

  Кілька років тому громадський простір просто «вибухнув» часткою «арт» до багатьох назв. Як гриби після дощу, почали з’являтися вивіски, які обіцяли той самий «арт» у кав’ярнях, клубах, підвалах, крамницях, пабах, рюмочних. Частенько «арт» обмежувався наявністю декоративної книжечки на підвіконні чи заяложеною підшивкою часописів на шинквасі, а решта обходилася просто видозміненою вивіскою. Але з’явився в Білій Церкві по-справжньому затишний арт-заклад. Готель «Династія» позиціонує себе, не тільки як заклад, де можна провести кілька чудових днів у затишних кімнатах старого особняку, а й повноцінний творчий культурний простір. Підтвердженням цієї теми є не…

Read More

На білоцерківську землю прибули охоронці неба і золоті руки, а привітав їх патріот з Донбасу, поет Микола Джміль

51075932_949764498553879_4785700994996502528_o

Здавалося, що антирекорд з перебуванням військового ешелону в дорозі вже не встановити, але Укрзалізниця не бачить перепон для його побиття. Цього разу потяг затримався більше ніж на добу від його попереднього, орієнтовного часу прибуття. Кожну годину небайдужі люди переписувалися у месенджерах, телефонували одне одному, і ось нарешті встановлено остаточний час приїзду. Порожній ще п’ять хвилин тому залізничний вокзал заполонила людська хвиля. «Не знімайте мене, я тут нелегально», – говорить чудова жінка, яка потайки залишила робоче місце, щоб привітати захисників. Білоцерківці на ходу передають з рук в руки букети квітів, готують…

Read More